Кумики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Розселення кумиків у Дагестані за переписом 2002 р.
Спроба створення Кумицької республіки на початку 1990-х

Кумики (кумицькою: къумукълар, qumuqlar це тюркомовний (кипчацької групи) етнос, що населяє Кумицьку рівнину на півночі Дагестану і південного Тереку і терени над Каспійським морем. Вони становлять 14% населення Дагестану. Кумики сповідують "народний" іслам, що містить обряди з доісламських часів.

Значна частина дослідників схиляється до того, що кумики є нащадки хозарів.

Прапор кумиків

Впродовж 16го, 17го і 18го сторіч кумики мали незалежну державу зі столицею в Таркі і монархами, що їхній титул називався "шамхал".

Росіяни збудували першу фортецю на кумицьких теренах у 1559-му, а потім за Петра Першого.

Верхні тераси Кумицької рівнини, що її населяють кумики, залишаючи нижні тераси ногайцям, є доволі плодючими.

Історія[ред.ред. код]

У XVI-IXX століттях населену кумиками область займала держава Тарковське шамхальство. У 1605 році очолювана ним коаліція розбила московське військо у Караманській битві.

У 1940-х роках планувалося розділення Дагестану на чотири округи — кумицький, аварський, даргинський та лезгинський[1].

Через розростання кутанів Кумицька рівнина зараз заселена не тільки кумиками, але і гірськими народами Дагестану, у першу чергу — аварцями. Відбуваються земельні конфлікти між кумиками з одного боку, та аварцями і лакцями — з другого.

У 1990-х діяв рух "Тенглік", 9 листопада 1990 року на другому з'їзді кумицького народу була проголошена Кумицька республіка, «суверенна національна держава»[2]. Відбувалися зіткнення кумиків з аварським Народним фронтом імені імама Шаміля.

У 2010-х найгарячішою точкою земельного конфлікту є місцевості Камаран та Таркі під Махачкалою[3].

Мова[ред.ред. код]

Докладніше: Кумицька мова

Кухня[ред.ред. код]

Кумицька кухня відрізняється власною яскравою індивідуальністю. Навіть традиційний кавказький хінкал, долма, плов і шашлик кумики готують по-своєму. Дуже стійкі у кумиків національні традиції в кулінарії, що походять від давніх тюрків.

Розселення[ред.ред. код]

Основні райони проживання кумиків у Дагестані за даними перепису 2010[4]

Назва району Населення району % кумиків
Кумторкалинський район 24 848 67,0%
Карабудахкентський район 73 016 64,9%
Буйнакський район 73 402 61,1%
Каякентський район 54 089 52,4%
Бабаюртівський район 45 701 48,3%
Буйнакськ 62 623 30,8%
Хасавюртівський район 141 232 30,7%
Хасавюрт 131 187 28,1%
Махачкала (м/о) 696 885 19,2%
Ізбербаш 55 646 15,1%
Кизилюрт (м/о) 43 421 12,5%
Кизилюртівський район 61 876 10,5%
Каспійськ 100 129 9,7%
Кайтагський район 31 368 8,4%
Кизляр (м/о) 51 707 5,3%
Южно-Сухокумськ 10 035 4,8%
Тарумовський район 31 683 1,5%
Кізлярський район 67 287 1,4%
Казбеківський район 42 752 1,2%
Дагестан 2 910 249 14,9%

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Етнографія Це незавершена стаття з етнографії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.