Кумка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кумка
Кумка звичайна
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Земноводні (Amphibia)
Підклас: Безпанцерні (Lissamphibia)
Надряд: Батрахії (Batrachia)
Ряд: Безхвості
Підряд: Archaeobatrachia
Родина: Кумкові
Рід: Кумка
Біноміальна назва
Bombina
Oken, 1816
Синоніми
Bombinator
Glandula
Grobina
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Bombina
ITIS logo.jpg ITIS: 208049
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8344
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Bombina

Кумка (Bombina) — рід земноводних родини Кумкові ряду Безхвості. Має 6 видів. Інша назва «кумка (джерелянка) черевоночерева»[1].

Опис[ред.ред. код]

Загальна довжина досягає 7,7 см. Земноводні зі сплощеним тілом. Шкіра зверху вкрита численними горбиками. Привушні залози (паротиди) не виражені. Барабанна перетинка відсутня. Зіниця серцеподібна. Зябровий отвір (спіракулюм) у пуголовки знаходиться на середній лінії черева ближче до клоаки. Верхня досить висока частина хвостового плавця заходить на спину. Ротовий диск округлої або трикутної форми, з двома рядами зубчиків зверху і трьома знизу, в кожному рядку зубчики розташовані у 2—3 шари.

Забарвлення зверху сіро—коричневе, темне або зелене з темними або зеленими плямами. Знизу контрасне поєднання яскравих жовтих, помаранчевих або червоних плям з темною пігментацією. У шлюбний період у самців з'являються чорні мозолі на першому—другому пальцях передніх кінцівок й на внутрішній частині передпліччя.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Воліють стоячу воду у низинах, зокрема невеличкі ставки, струмки, заплави. Зустрічаються у гірській місцині, на висоті до 3000 м над рівнем моря. Активні у присмерку. Харчуються комахами та їх личинками.

У разі небезпеки на суші можуть приймати «увігнуту» позу, притискаючись черевом до поверхні і вигинаючи догори голову і кінцівки. Тим самим тварини демонструють яскраво забарвлену нижню частину тіла. Іноді вони перевертаються на спину, вигинаючись черевом догори. Це оборонна поведінка, що характерно для кумок, зустрічається також у ряду інших видів амфібій, але отримало назву «рефлекс джерелянки». Показ яскравих частин тіла повинен попередити нападника про отруйність.

У шкірних виділеннях, дійсно, міститься речовина фрінолізін, яка викликає розпад еритроцитів крові. Мильні на дотик, ці виділення білого кольору викликають сильне подразнення слизової оболонки, озноб і головний біль у людини. При дозі ЛД50 = 400 мг / кг отрута цих земноводних має летальний ефект для гризунів. Однак попри це кумки іноді стають здобиччю інших жаб, вужів, деяких птахів і ссавців.

Самці видають вельми характерні глухі звуки («ункання») як на поверхні води, так і під водою. При паруванні самець обхоплює самку за тулуб попереду стегон (так званий інгвінальний амплексус).

Кладка представлена у вигляді окремих ікринок або їх невеликих груп. Загалом відкладається до 300 яєць.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Мешкають в Європі, де відсутні на південному заході, на Британських островах і майже у всій Скандинавії, з іншого боку, вони присукні у Приморському краї Російської Федерації, в Кореї, північно—східному та південно—західному Китаї і на самій півночі В'єтнаму.

Зустрічаються в Україні.

Види[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Axel Kwet: Reptilien und Amphibien Europas. Franckh-Kosmos, Stuttgart 2005. ISBN 3-440-10237-8
  • Menno Schilthuizen (2001). Frogs, Flies & Dandelions. Oxford University Press. ISBN 0-19-850393-8. 4993. 2992.1..234 kdkt. 1987.