Кунин (Жовківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кунин
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Жовківський район
Рада/громада Кунинська сільська рада
Код КОАТУУ 4622784601
Основні дані
Засноване 1540
Населення 676
Площа 1,17 км²
Густота населення 577,78 осіб/км²
Поштовий індекс 80339[1]
Телефонний код +380 3252
Географічні дані
Географічні координати 50°05′51″ пн. ш. 23°48′08″ сх. д. / 50.09750° пн. ш. 23.80222° сх. д. / 50.09750; 23.80222Координати: 50°05′51″ пн. ш. 23°48′08″ сх. д. / 50.09750° пн. ш. 23.80222° сх. д. / 50.09750; 23.80222
Місцева влада
Адреса ради 80339, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Кунин
Карта
Кунин. Карта розташування: Україна
Кунин
Кунин
Кунин. Карта розташування: Львівська область
Кунин
Кунин

Куни́н — село у Жовківському районі Львівської області.

Історія[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

«Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських» так описує село Кунин:

« Кунин (пол. Kunin) — село, Жовківський повіт, 14 км на пн.-зах. від повітового суду в Жовкві, одразу ж на південний-захід від пошти в Добросині. На захід лежить Вілька Кунинська, на південний-захід Вишенька (Городоцький повіт), на південь Брищі, Крехів і Руда Крехівська, на схід Глинськ, на північний-захід Городжів і Магерів (обидва в Равському повіті). Майже через середину території села пливе з південного заходу (з Вільки Кунинської) на північний схід (до Глинська) потік Деревенка, який називається в цьому селі також Свиня. Вздовж північно-східного кордону пливе на пн.-сх. потік Двини, притока Білої, яка впадає до Рати. Вздовж південного кордону, та частково через південну частину території пливе з заходу на схід потік Кислянка, притоки Бзинки, яка впадає до Деревенки. Над Деревенкою лежить забудова села Кунин (249 м над рівнем моря), а на пд.-зах. від нього присілок Хитрейки. На пн.-сх. від Кунина лежить присілок Качмарі, в пд.-зах частині території лежить присілок Яроші, а на пн.-сх. від нього, на лівому березі Кислянки, присілок Червінець; на пн.-сх. від нього присілок Цитуля; в пд.-сх. стороні присілок Бір, і тут підноситься узгір'я Кунин (висотою до 248 м над рівнем моря). Лівий берег Деревенки займають орні поля Пустиня (255 м), а на пд.-сх. від них Мочари. На схід від Цитулі лежить малий ставок. В західній частині території підносяться найвищі узгір'я (висотою 290, 292, 306 м над рівнем моря). Ліси займають правий берег Деревенки.

Власність більша (маєток Міцевського) має орної ріллі 243, лугів і городів 261, пасовищ 63, лісу 71 морг; власність менша (селянська) має орної ріллі 3440, лугів і городів 1487, пасовищ 1402, лісу 72 морги. Згідно з переписом 1880 року було 2162 жителі в гміні, 35 на території двору. (всі греко-католики, за винятком кільканадцяти римо-католиків). Парафія римо-католицька в Жовкві, греко-католицька в селі, належить до Жовківського деканату, Перемишльської дієцезії. В селі є дерев'яна церква з трьома куполами, збудована в 1871 році, посвячена 13 грудня 1872 року. Стародавня церква згоріла в 1863 році. Також тут є однокласна школа. За часів Речі Посполитої село належало до Крехівської держави. В люстрації з 1661 і 1662 років (рукопис Осолінських № 2834, стр. 224) можна прочитати: «Це село віддавна на 60 півланах посаджене; підданих в цьому селі перед війною було 60, тепер тільки осілих 13, а на 4 чвертях лану сидять, інші лани пусто лежать. Чиншу дають з чверті лану по 28 грошів, а отже 3 злотих 24 гроші разом (згадуються також інші повинності). Бортник в сьому селі один. Млинів було перед війною 3, які на протязі 20 років опустіли. Війтівство є: до нього належить один лан, підданих було перед війною 20, тепер 11. Загородників до цього війтівства 8 і одна корчма. Межує це село з містечком Магерів, з Вишенькою з другої сторони, з Добрушином (Добросином) з третьої, з Глинськом з четвертої сторони. Піддані цього села жалілись, що їм дідичі Магерівські на півмилі ґрунту відняли.» У «Львівських Різноманітностях» з 1859 року № 46, подано документ від 23 травня 1735 року, згідно з яким королевич Якуб Людвік Собеський поновляє Гаврилові мельнику, Анастасії, його дружині, і синам його, право на млин, поле і сіножать, яке пропало і яке йому надали литовський канцлер Ян Фридерик Сапіга та королевич Константи Собеський. Цей мельник був сином Якова Романового і мав млин біля двору кунинського. Цей документ пропав у нього під час ворожого нападу. В частині села, названій «На Скурганах», яка лежить на пд.-сх. від Кунина, над потоком Кислянка, знаходяться сліди якогось давнього кладовища, тепер вже повністю знищеного. Давніше тут знаходили різні предмети, а в 1795 році, під час будови першої хати, знайшли кістяк з срібною головою.

»

Якийсь час село державив Крехівський монастир.[2]


Примітки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]