Куновскі (місячний кратер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Куновскі
Kunowsky crater 4133 h1.jpg
3°13′ пн. ш. 32°30′ зх. д. / 3.22° пн. ш. 32.5° зх. д. / 3.22; -32.5Координати: 3°13′ пн. ш. 32°30′ зх. д. / 3.22° пн. ш. 32.5° зх. д. / 3.22; -32.5
Небесне тілоМісяць
Типметеоритний
Діаметр18,27 км
Середня глибина860 м м
ЕпонімГеорг Карл-Фрідріх Куновскі
Назву затверджено1935
Куновскі (Місяць)
Куновскі
Куновскі
Куновскі (Місяць, видимий бік)
Куновскі
Куновскі у Вікісховищі?

Кратер Куновскі — метеоритне утворення на поверхні місяця діаметром 18 км, залите базальтовою лавою, у південній частині моря Островів (лат. Insularum) на видимій частині місяця. Названий у честь німецького астронома Георга Карла Фрідріха Куновскі (нім. Georg Carl Friedrich Kunowski)(1786—1846). Назва затверджена Міжнародним астрономічним союзом у 1935 році.[1].

Опис[ред. | ред. код]

Найближчі сусіди кратера Куновскі — кратер Енке на захід-північ-заході; кратер Гортензій на північному-сході; кратер Рейнхольд на сході й кратер Лансберг на південному-сході. На заході від кратера знаходиться Океан Бурь[2]. Селенографічні координати центру кратера 3,22° п. ш. 32,53° з. д. (Я), діаметр 18,3 км[1], глибина 0,86 км[1][3].

Кратер Куновскі має полігональну форму й обрамлений масивним зовнішнім валом. Вал вузький, з чітко вираженою гострою кромкою. Внутрішній схил вала гладкий, у північно-східний і північно-західний має сліди обвалу. Висота вала над довколишньою місцевістю досягає 750 м[4. Дно чаші затоплене базальтовою лавою, в центрі чаші видно останки вершини у вигляді півкільця горбів. Кратер Куновскі пересікає світлий промінь від кратера Коперник. За морфологічними ознаками кратер належить до типу TRI (за назвою типового представника цього класу — кратера Тріснеккер)

Сателіти кратера[1][ред. | ред. код]

Куновскі Широта Довгота Діаметр
C 0.2° Пд 32.4° Зх 3 км
D 1.5° Пн 28.8° Сх 5 км
G 1.7° Пн 30.7° Зх 4 km
H 1.1° Пн 30.0° Сх 3 km

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Пугачева С. Г., Родионова Ж. Ф., Шевченко В. В., Скобелева Т. П., Дехтярева К. И., Попов А. П. Государственный Астрономический институт им. П.К. Штернберга, МГУ. Номенклатурный ряд названий лунного рельефа. — 2009. — 57 с. (описание)
  • Andersson, L. E.; Whitaker, E. A. (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature. NASA RP-1097. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]