Куп'євате

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Куп'євате
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Глобинський район
Рада/громада Куп'єватівська сільська рада
Код КОАТУУ 5320684901
Основні дані
Засноване 1922
Населення 397
Площа 2,795 км²
Густота населення 150,98 осіб/км²
Поштовий індекс 39034
Телефонний код +380 5365
Географічні дані
Географічні координати 49°26′04″ пн. ш. 33°36′04″ сх. д. / 49.43444° пн. ш. 33.60111° сх. д. / 49.43444; 33.60111Координати: 49°26′04″ пн. ш. 33°36′04″ сх. д. / 49.43444° пн. ш. 33.60111° сх. д. / 49.43444; 33.60111
Середня висота
над рівнем моря
121 м
Водойми р. Хорол
Місцева влада
Адреса ради 39034, с. Куп'євате, вул. Сонячна, 10; тел. 38-3-31
Карта
Куп'євате. Карта розташування: Україна
Куп'євате
Куп'євате
Куп'євате. Карта розташування: Полтавська область
Куп'євате
Куп'євате
Мапа

Куп'єва́те — село в Україні, у Глобинському районі Полтавської області. Населення на 2011 рік становить 397 осіб. Орган місцевого самоврядування — Куп'єватівська сільська рада. Окрім Куп'єватого, раді підпорядковані с. Демидівка, с. Лукашівка, с. Майданівка, с. Манилівське.[1]

Географія[ред. | ред. код]

Село Куп'євате розташоване за 40 км від районного центру м. Глобине. За 3,5 км від села знаходиться правий берег річки Хорол, за 1 км розташовані села Лукашівка і Демидівка. У селі велике озеро.

Історія[ред. | ред. код]

Назву одержано від річки Куп'єватої (правої притоки Хоролу) біля якої виникло, на рубежі XIX та XX ст. На місці села існувала економія поміщика М. І. Вязьмітінова. У господарстві були млин, олійниця крупорушка. Радянську владу проголошено в січні 1918 року. Маєток був націоналізований на початку 20-х років. Хутір був віднесений до Фидрівської сільської ради, Манжеліївського району Кременчуцького округу.

У 1926 р. на хуторі 29 дворів 166 жит. У період Другої світової війни на фронтах загинуло 160 жителів.[1]

Село електрифіковане у 1960 році, радіофіковане у 1961 році, 1965 році висаджено парк. 1973 збудовано дорогу з твердим покриттям.[1]

Населення[ред. | ред. код]

Населення станом на 1 січня 2011 року становить 397 осіб.[1]

  • 2001 — 422
  • 2011 — 397 жителів

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У селі є[1]:

  • відділення зв'язку
  • відділення ощадбанку
  • комплексний приймальний пункт

Освіті[ред. | ред. код]

  • неповна середня школа
  • дитсадок

Медицина[ред. | ред. код]

  • фельдшерсько акушерський пункт

Культура[ред. | ред. код]

  • Будинок культури на 400 місць
  • бібліотека — 19,6 тис. од. зб.
  • Музейна кімната

Пам'ятки[ред. | ред. код]

На території села Куп'євате встановлений обеліск «Мати, що тужить» (рос. Скорбящая мать) Воїнам Радянської армії і воїнам-односельцям, які загинули в роки Другої світової віни.[1]

Є пам'ятник Леніну 1968 р.[1]

Символіка[ред. | ред. код]

У села Куп'євате є гімн, автор якого Лопатюк Євгенія.[1]

Заховались в вишнях
Чепурненькі хати,
Зріють абрикоси у моїм саду.
Це — моє єдине рідне Куп’євате.
Де іще на світі я таке знайду?

Приспів:
Куп’євате моє Куп’євате.
Шир ланів і роздолля садів.
Куп’євате моє Куп’євате.
Я навіки тебе полюбив.

Вийшли ми не з панства і царського роду,
Та від цього мало маємо журби.
Ми нащадки славні добрих хліборобів,
Не цурались зроду оранки й сівби.

Приспів.

А у тім далекім 22-ім році
В нас створили другу трудову артіль.
Люди працювали тут на хлібнім полі
І у літню спеку і у заметіль.

Приспів.

Збіглися над ставом верби кучеряві,
Липова алея вітами шумить.
І стоїть в долинці рідне Куп’євате,
Де нам гарно вчитись, і співать, і жить.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]