Купцов Андрій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Андрій Купцов
Особисті дані
Повне ім'я Андрій Сергійович
Купцов
Народження 23 січня 1971(1971-01-23) (51 рік)
  Кривий Ріг, УРСР
Зріст 173 см
Вага 67 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР і Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
СРСР «Кривбас»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1987—1989 СРСР «Кривбас» 63 (0)
1990—1991 СРСР «Шахтар» (Донецьк) 0 (0)
1992—1994 Україна «Шахтар» (Донецьк) 40 (0)
1992  Україна «Шахтар-2» 20 (3)
1995 Росія «Колос» (Краснодар) 16 (0)
1995 Україна «Кривбас» 8 (0)
1996 Україна «Кремінь» 15 (0)
1996 Україна «Карпати» (Львів) 9 (0)
1997 Україна «Кривбас» 21 (0)
1998—1999 Україна «Торпедо» (Запоріжжя) 23 (0)
1999  Україна СДЮШОР-Металург (Запоріжжя) 1 (0)
1999—2000 Україна «Металург» (Донецьк) 13 (1)
1999—2000  Україна «Машинобудівник» (Дружківка) 4 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2004 Україна «Кривбас» в.о.
2012 Україна «Олександрія» в.о.
2012—2013 Україна «Олександрія»
2015—2019 Україна «Олександрія» (U-21)
2019 — 2021 Україна «Олександрія» ст.тренер
2021 — т. ч. Україна «Нива» (Тернопіль)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 12 січня 2021.

** Тільки на посаді головного тренера.

Андрі́й Сергі́йович Купцо́в (нар. 23 січня 1971, Кривий Ріг[1], УРСР) — український футболіст та тренер категорії УЄФА ПРО. Майстер спорту України[2]. Головний тренер «Ниви» (Тернопіль).

Життєпис[ред. | ред. код]

Андрій Купцов народився 1971 року в родині футболіста «Кривбасу» Сергія Купцова. Молодший брат Андрія — Олексій, згодом також став професіональним футболістом[2].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Ігрову кар'єру починав у криворізькому «Кривбасі». У 1989 році він перейшов у донецький «Шахтар», де грав до кінця 1994 року. З цією командою ставав срібним призером чемпіонату України, брав участь у матчах Кубку УЄФА. У 1995 році разом з тренером Валерієм Яремченком переїхав до російського клубу першого дивізіону «Колос» (Краснодар), після чоло влітку повернувся до Кривого Рогу. Далі захищав кольори кременчуцького «Кременя», львівських «Карпат», запорізького «Торпедо» і донецького «Металурга».

Тренерська діяльність[ред. | ред. код]

Тренерську діяльність розпочав у Кривому Розі[1]. Допомагав багатьом тренерам «Кривбасу», працював у дублі. У листопаді — грудні 2004 року виконував обов'язки головного тренера першої команди.

З 2007 по 2009 рік працював помічником головного тренера Валентина Ходукіна в азербайджанському клубі «Інтер» (Баку)[2]. У 2008 році команда виграла чемпіонат країни. Наступного року «Інтер» став срібним призером першості. Двічі грав у фіналі Кубка Азербайджану[1].

У лютому 2010 року увійшов до тренерського штабу Володимира Шарана в команді ФК «Олександрія». З цією командою вийшов у Прем'єр-лігу, а 9 квітня 2012 року на що залишилися до кінця сезону у вищому дивізіоні 5 матчів був призначений виконувачем обов'язків головного тренера[1]. У наступному сезоні очолював «Олександрію» в першій лізі без приставки «в. о.». 13 травня 2013 року через невдалу гру команди у весняній частині чемпіонату подав у відставку[3].

З 19 червня 2013 року як асистент головного тренера ФК «Карпати» (Львів) був призначений до тренерського штабу Олександра Севідова. З 19 вересня 2013 року до закінчення сезону 2013/14 років як старший тренер очолював молодіжну команду львівських «Карпат».

У жовтні 2021 року став тренером клубу «Нива» (Тернопіль).

Поза футболом[ред. | ред. код]

Одружений, виховує двох дітей[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Буряка в "Олександрії" замінив чемпіон Азербайджану (рос.). Ірина Козупа, Gazeta.ua. 10 квітня 2012. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 11 лютого 2017. 
  2. а б в Купець в грі був молодець! (рос.). Григорій Туренко, Спортивне Криворіжжя. 23 жовтня 2008. Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 11 лютого 2017. 
  3. Офіційно: Відставка Купцова з посади головного тренера «Олександрії» прийнята. ПФК «Олександрія». 13 травня 2013. Архів оригіналу за 31 грудня 2014. Процитовано 11 лютого 2017. 

Джерела[ред. | ред. код]