Куп'янськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Куп'янськ
Kupyansk-herb.png Kupjan h.png
Герб Куп'янська Прапор Куп'янська
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Харківська область Харківська область
Район/міськрада Куп'янський район
Рада Куп'янська міська рада
Код КОАТУУ 6310700000
Засноване 1655
Статус міста з 1779 року
Населення 29 595 (на 01.09.2012)
Агломерація 58 096 (на 01.09.2012)
Площа 33,34 км²
Густота населення 963,6 осіб/км²
Поштові індекси 63700-63709
Телефонний код +380-5742
Координати 49°42′06″ пн. ш. 37°36′48″ сх. д. / 49.70167° пн. ш. 37.61333° сх. д. / 49.70167; 37.61333Координати: 49°42′06″ пн. ш. 37°36′48″ сх. д. / 49.70167° пн. ш. 37.61333° сх. д. / 49.70167; 37.61333
Висота над рівнем моря 79 м
Водойма р. Оскіл, Куп'янка
День міста остання неділя серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Куп'янськ
До обл./респ. центру
 - залізницею 123 км
 - автошляхами 124 км
До Києва
 - залізницею 618 км
 - автошляхами 587 км
Міська влада
Адреса 63701 м. Куп'янськ вул. Леніна 3
Веб-сторінка Куп'янська міськрада
Міський голова Демченко Володимир Володимирович

Ку́п'янськ (до кінця XVIII ст. — Купенко, Купчінка, Купецкій, Купенск) — місто Харківської області (з 1779 року), районний центр Куп'янського району, розташоване на річці Осколі (притоці Сіверського Дінця) при впадінні в неї невеликої річки Куп'янки та великої річки Черпалки, яка протягом багатьох років набула вигляду ставка.

Другий найбільший залізничний вузол Харківської області (після Харкова), що розташований неподалік (40 км) від кордону з Росією. Відстань до облцентру становить понад 124 км і проходить автошляхом Р07. У місті діє пункт контролю через державний кордон з Росією Куп'янськВалуйки.

Куп'янськ є вузлом залізничних і автомобільних доріг. Міськраді підпорядкована селищна рада з центром у Куп'янськ-Вузловому. У місті функціонують прикордонна застава, митниця, новий вокзальний комплекс (2009), 3 церкви, кілька тисяч підприємств й організацій, планується відкриття контейнерного перевантаження, овочесховища на 3 000 тонн. У цій точці перетинаються важливі торгові шляхи (РосіяОдеса, ХарківЛуганськ тощо). Загальна чисельність мешканців населених пунктів Куп'янської міськради — понад 58 000 чоловік.

Історія[ред.ред. код]

Перші поселення на території Куп'янська[ред.ред. код]

Перші поселення на території, яку займає нинішнє місто, існували вже в давні часи. На околицях Куп'янська виявлені поселення епохи неоліту (V—IV тис. до н. е.), розкопані чотири кургани з похованням періоду бронзи (II тис. до н. е.), знайдені римські, арабські і візантійські монети (II, VIII і XI ст.)[1].

Заснування[ред.ред. код]

Куп'янськ заснований у середині XVII ст., коли Слобідська Україна інтенсивно заселялася вихідцями з Правобережной України, які рятувалися від польсько-шляхетського гніту. В документах значиться, що Купенко осажена, тобто заселена, в 1655 р.[2]. Споруда тут в 1662 р. церкви свідчить, що в цей час в Купенске жила значна кількість населення[3].

Друга половина XVII століття[ред.ред. код]

В описі ряду слобідських поселень, складеному в 1683 р., населений пункт згадується як новозбудована слобода під назвою Купецкій[4]. У 1685 р. Купецкій був переданий із Харківського до Ізюмського полку. Тоді вперше в царській грамоті на ім'я полковника Дінця Купецкій названо містом. Однак це була типова укріплена козацька слобода. Понад півстоліття над Купецким висіла постійна загроза нападу татарських орд, що і обумовлювало його військовий характер. Ще перші поселенці на високому крутому березі Оскола, між татарськими бродами — Осикові й Калиновим — побудували острог. Спочатку укріплення мали примітивний характер: дерев'яну огорожу завдовжки 83 сажнів з одними воротами, бастіони і земляні укріплення були відсутні[5].

В кінці XVII ст. на земляному валу були споруджені нові фортечні стіни з сімома бастіонами, обнесені ровом[6]. Поруч з фортецею розростався посад, жителі якого під час нападу татар рятувалися за кріпосними стінами. Поряд із несенням військової служби населення займалося землеробством, промислами, торгівлею.

XVIII століття[ред.ред. код]

На початку 30-х рр. XVIII ст., завдяки припиненню татарських набігів, господарський розвиток міста посилився. Серед різних промислів особливо розвинене було винокуріння. Горілку продавали не тільки в місцевих шинках, але й вивозили в інші міста і слободи. Отримав розвиток борошномельний промисел: на Осколі діяло кілька млинів. Частина населення виготовляла дьоготь, мило, свічки, глиняний посуд, сукно, полотно, одяг тощо. Розвиток торгівлі, промислів і землеробства сприяв зростанню населення міста. За даними переписа 1732 р., в ньому проживали майже півтори тисячі чоловік[7].

Соціальний склад населення був неоднорідним — старшин і козаків налічувалося 199 чоловік, підпомічників — 1073, робітних людей — 155 . У 1765 р. у зв'язку з ліквідацією полкового устрою козачі полки переформували в гусарські, козацька старшина була зрівняна в правах з російським дворянством. Незначну частину козаків, заможнішу, приписали до купецького і міщанського станів. Рядових козаків, підсусідків і підпомічників перевели на становище військових обивателів. У 1773 р. в Куп'янську вже проживало 3806 чоловік. Більшість із них були військовими обивателями (3578 осіб), підданих налічувалося 19 осіб, однодворців — троє. Іншу частину жителів складали військовослужбовці, духовенство і купці[8].

Герб Куп'янська 1781 р. з офіційним описом

Подальший процес розвитку феодальних відносин, тяжкість рекрутчини, посилення гніту з боку адміністрації викликали невдоволення серед широких мас населення. У грудні 1765 в місті з'явився солдат Брянського полку Петро Чернишов, який оголосив себе імператором Петром III . Варто було тільки йому заявити, що «ні подушного, ні Гусарщина, начальників і панів не треба, всі ви вільні, божі та мої», як навколо нього стали збиратися співчуваючі. Назрівав народний виступ, який тільки за допомогою загону солдатів був попереджений[9].

З ліквідацією слобідських полків Куп'янськ став центром комісарського правління Ізюмської провінції. Приписом Сепат з вересня 1779 він офіційно став іменуватися повітовим містом Воронежського намісництва (з травня 1797 як центр повіту увійшов до Слобідсько-Української, а з 1835 р. — до Харківської губернії)[10]. У державних актах кінця XVIII ст. місто почали іменувати Купенском, пізніше — Купяпском. У другій половині XVIII ст. він перетворився на значний торговий центр. З 1767 р. тут щороку відбувалося шість ярмарків. Сюди з'їжджалися купці з різних міст — Тули, Бєлгорода, Харкова, Чугуїва, а також жителі сусідніх слобід. Вони привозили хліб, лляне полотно, рибу, бахмутську і торську сіль, вино, м'ясо, шкіру, дьоготь, худобу та інше. Торгували на ярмарках сукном, юфтью, виготовленою в російських та слобідсько-українських містах. По понеділках і п'ятницях були базари, кожні вівторок і суботу в 12 крамницях купці та міщани торгували тканинами, галантереєю та іншими товарами. У першій половині XIX ст. Куп'янськ розвивався значно повільніше інших міст Харківської губернії. В одному з офіційних звітів за 1837 рік відзначалося, що «місто Куп'янськ не на великий проїзній дорозі, торгівля в ньому досить незначна, а тому він протягом багатьох років все майже в одному стані знаходиться»[11].

Населення займалося переважно землеробством, тваринництвом, бджільництвом. Ремесла і торгівля не отримали значного розвитку. Комерційний оборот чотирьох невеликих ярмарків склав в 1837 р. всього 35 000 крб. Торгували тут у кількох невеликих крамницях. Чисельність населення в порівнянні з 80-ми рр. XVIII ст. зменшилася. Так, якщо в 1785 р. в Куп'янську жило 4703 людини, то в 1837 р. — 2710[12], в тому числі дворян — 81, мещан- 481 .

У 1780 р. Куп'янськ увійшов до складу Воронезького намісництва, і указом Катерини II в 1781 р. був туди прийнятий.

У 1662 р. була побудована дерев'яна Покровська церква. Куп'янський соборний храм Покрови Пресвятої Богородиці освячений в 1822 р. (тоді ж закінчено будівництво), в 1930 р. його зруйнували. Дерев'яна Миколаївська церква побудована в 1705 р. , новий кам'яний храм св. Миколая — в 1852 р. за рахунок коштів, що пожертвували прихожани і поміщик Ананьїн.

У 1797 р. Куп'янськ був повернений до складу Слобідсько-Української губернії з центром у місті Харків. У кінці XVIII ст. Куп'янськ мав 3500 жителів, близько 3500 карбованців сріблом щорічного доходу і три ярмарки. Основну частину населення становили військові обивателі. Основним заняттям для більшості сільського і міського населення служило землеробство, за ним торгівля, ремесла і кустарні промисли. З місцевих товарів, які поставлялися на російський ринок, крім хлібних і зернових продуктів, ввозилися рослинне масло, макуха, кошики та інші вироби з лози.

Біля Миколаївської церкви перебувала Базарна площа. Дві основні вулиці підіймалися з неї — це Дворянська (на сьогоднішній день — вулиця Леніна) і Бєлгородська (вулиця 1-го Травня), вони були викладені бруківкою і освітлені. Часто вулиці отримували свою назву на честь жителів міста — Калантаєвська, Охтирська, Загреблянська, Домолєєвська, Сізовська, Горянська, Заоскільна.

XIX століття[ред.ред. код]

У 1807 р. відкрилося Куп'янське освітнє училище, в 1872-му, на базі жіночого відділення цієї установи — Куп'янська жіноча гімназія. У кінці XIX ст. у відомості Куп'янського земства було 43 навчальних заклади, 37 народних вчителя і 2 вчительки. У 1819 р. було відкрито Куп'янське духовне училище, в 1886 — Куп'янське Олександрівське ремісниче училище, основною метою якого було практичне навчання слюсарно-токарному і слюсарно-ковальському ремеслу. Промисловість міста Куп'янськ в 1871 р. була представлена маслоробним, свічко-сальним і трьома цегляними заводами.

Згідно з першим загальним переписом населення в Куп'янську склало 6 тисяч 893 чоловік. Грамотність в місті — 36,5 %. За соціальним складом в місті проживало: городян — 2609, селян — 3504, дворян — 417, духовенство — 159, купців — 72. Основне віросповідання — православне.

У 1895 р. поблизу Куп'янська пройшла залізнична лінія Балашов-Куп'янськ-Харків, Харків-Лисичанськ. У 7 верстах від міста почав будуватися залізничний вузол. На місці хутора Лактіоновка виросло селище залізничників — Куп'янськ-Вузловий. У 1911 р. поблизу станції Куп'янськ-Вузловий був побудований силікатний завод, у 1904 р. в південно-східній частині міста заснований вапняний завод, у 1905 р. приватними підприємцями — Куп'янський пивзавод.

XX століття[ред.ред. код]

Революційні події 1905 р. в Куп'янську відбилися страйком залізничників, що був швидко пригнічений. Нова революційна хвиля пройшла 1 травня 1917-го велелюдним мітингом та демонстрацією. У січні 1918 влада перейшла до рук робітників і солдатських депутатів. З травня по грудень 1918-го Куп'янськ був окупований німецькими, а шість місяців, з липня 1919 р., — денікінськими військами. У грудні місто було звільнене частинами Першої Кінної Армії під командуванням Будьонного. У боях з денікінцями загинула Л. Г. Мокієвська — комісар бронепоїзду «Вся влада — Радам». Вона похована в Куп'янську.

У 1919 р. на базі Олександрівського ремісничого училища була відкрита профтехшкола, а в 1923-му — сільськогосподарська школа. На базі їхнього злиття відкрився автотранспортний технікум. У 1931 р. на Заоскіллі закладений фундамент цукрового комбінату, а в 1937 р. Куп'янський цукрозавод дав першу продукцію. У 1938-му заснований районний комбінат легкої промисловості, в 1954 р. — швейна фабрика. У 1939 р. майстерні при Олександрівському ремісничому училищі перейменовані в Куп'янську механо-ремонтну майстерню та передані «Союзсахремснаб», у 1955 р. — в механічний завод, з1958-го — це Куп'янський машинобудівний завод. У 1957 р. побудовані м'ясокомбінат та молочноконсервний завод. У 1963 р. біля хутора Ківшарівка, за 15 кілометрів від Куп'янська, почалося будівництво ливарного заводу-філії Харківського моторобудівного заводу «Серп і молот». Перша плавка була проведена в 1966-му. У 1971 р. завод нагородили орденом Трудового Червоного Прапора. У 1983 р. відкрився Куп'янський хлібозавод. У Куп'янську є підприємства з виготовлення будматеріалів — комбінат будматеріалів і завод залізобетонних конструкцій.

У роки Німецько-радянської війни — з жовтня 1941-го по червень 1942-го — в Куп'янську розташовувався Харківський обком КП(б)У і Харківський облвійськкомат, діяла оперативна група ЦК КП(б)У. З 24 червня 1942 року по 3 січня 1943 тривала окупація Куп'янська німцями. На крейдяній горі, в кінці вулиці Комсомольська, стоїть пам'ятник куп'янчанам, які розстріляні фашистами — 71 людина похована в братській могилі, серед них партизани, підпільники. На міському сквері біля обеліска знаходиться Вічний вогонь. Там поховано 478 воїнів, які воювали за Куп'янськ. Там же знаходиться і пам'ятник Герою Радянського Союзу Н. Ф. Хомишину, який загинув у боях за Куп'янськ. На Куп'янській землі поховані Герої Радянського Союзу Мерзляк І. Д., Селедцов І. Ф., Жердій Є. М., Чучвага І. І.

XXI століття[ред.ред. код]

У кінці грудня 2000 р. була затверджена нова символіка Куп'янщини — герб, гімн і прапор. У 2009 р. відкрився новий вокзальний комплекс на станції «Куп'янськ-Вузловий» — на місці одноповерхової будівлі з'явився триповерховий вокзал, реконструйовані дві платформи. Від Куп'янського залізничного вузла колії розходяться в п'яти напрямках: Куп'янськ-Харків, Куп'янськ-Вовчанськ, Куп'янськ-Валуйки, Куп'янськ-Сватове, Куп'янськ-Святогірськ.

Промисловість[ред.ред. код]

Станом на 01.01.2010 р. у місті Куп'янську зареєстровано 7351 підприємство та організацій. Кількість зареєстрованих малих підприємств — 156 . Кількість приватних підприємців — 4119 .

Основні підприємства міста:

Але для відновлення їхніх потужностей та модернізації виробництва необхідно залучення інвестицій ззовні та розвиток місцевого підприємництва. Проте завдяки місцевій діловій ініціативі у Куп'янську розпочала своє функціонування фабрика ялинкових прикрас і підприємство з вироблення меблів. Перспективним є розвиток шкіряної промисловості, оскільки місцевий м'ясокомбінат може постачати для неї сировину.

Гуманітарна сфера[ред.ред. код]

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Громадські організації[ред.ред. код]

Навчальні заклади[ред.ред. код]

Куп'янська гімназія №3, школа 10. Серпень 2010 р.
Напрям підготовки: Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів, Організація перевезень і управління на автотранспорті, Організація і регулювання дорожнього руху, Бухгалтерський облік
Рівень акредитації: ВНЗ І
Напрям підготовки: Лікувальна справа, Сестринська справа, Сестринська справа (бакалавр)
Рівень акредитації: ВНЗ ІІ
Напрям підготовки: Тракторист-машиніст, Бухгалтер
Рівень акредитації: ПТУІІ рівня
Напрям підготовки: Ливарне виробництво чорних та кольорових металів, Обробка матеріалів на верстатах та автоматичних лініях, Спеціаліст налагоджувальних, формувальних та стрижньових машин, Верстатник широкого профілю; Оператор верстатів з програмним керуванням, Модельник дерев'яних моделей, модельник з металевих моделей, Слюсар з ремонту автомобілів, Електрогазозварник, Кухар-кондитер, Продавець продовольчих товарів, Електромонтер ремонту та обслуговування електроустаткування, Слюсар-ремонтник, електрозварник ручного зварювання, Електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання, електрозварник ручного зварювання.
Рівень акредитації: ВНЗ І
Напрям підготовки: Будівництво, Легка промисловість, Залізничний транспорт, Електро-слюсарні роботи (контрольновимірювальні прилади), Харчова промисловість
Рівень акредитації: ПТУ І

В місті є також 5 загальноосвітніх шкіл:

3 гімназіїї:

2 НВК(дитячий садок та школа 1-11 класи):

а також:

Існують 7 дитячих садків: № 1 «Сонечко», № 2 «Орлятко», № 4, № 8, № 10, № 12 «Іскорка», № 15 «Дельфін». Також дитячі садки є в НВК № 2 і НВК № 7. Загальна кількість дитячих садочків — 9.

3 автошколи

3 музичні школи, дитячо-юнацька спортивна школа, Центр дитячо-юнацької творчості .

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

  • Пам'ятник воїнам-землякам, що загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни;
  • Пам'ятник Хімушину Н. Ф. — Герою Радянського Союзу. 1943 рік;
  • Перший в Україні пам'ятник медичній сестрі. З 1 вересня 2004 р.;
  • Пам'ятник Т. Г. Шевченко. З серпня 2009 р.
  • Садиба Кропивницького «Затишок»

Згадки про місто[ред.ред. код]

  • У фільмі «Балада про солдата» є епізод, в якому звучить голос Левітана, який в радіоповідомленні говорить про місто, вживаючи неправильний наголос: «… радянські війська звільнили місто Куп'янськ».
  • У російському серіалі «Карамболь» згадується місто Куп'янськ у спотвореному вигляді — «Крупьянск». Дії відбуваються недалеко від Куп'янська в селі на березі Оскола.

Персоналії[ред.ред. код]

У місті народилися:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Короткі відомості Всеукраїнського археологічного комітету. К., 1927 . стор 10; Праці XII археологічного з'їзду, т. 1. М., 1905, стор. 62, 398, 688, 717—721
  2. Матеріали для історії колонізації і побуту, т. 2, стор. 148
  3. Історико-статистичний опис Харківської єпархії, від. 5, стор. 204
  4. Матеріали для історії колонізації і побуту, т. 1, стор. 126
  5. Там же
  6. {Харківський облгосархів, ф. 24, оп. 3, буд. 7, л. 1
  7. ЦДІА УРСР у Києві, ф. 28, оп. 1, д. 57, л. 1043; Матеріали для історії колонізації і побуту, т. 1, стор. 251
  8. Матеріали для історії колонізації і побуту, т. 2, стор. 375
  9. Журн. «Глядач суспільного життя, літератури і спорту», 1863, № 7, стор. 203
  10. Повне зібрання законів Російської імперії, т. 20. СПб., 1830, стор. 868; Міські поселення в Російській імперії, т. 5, ч. 1, стор. 364—366
  11. Харківський облгосархів, ф. 51, оп. 1, д. 1, л. 198
  12. Там же, ф. 24, оп. 3, буд 7, л. 1; ф. 51, оп. 1, д. 1, л. 196

Джерела[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.