Курдюмов Георгій В'ячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Курдюмов Георгій В'ячеславович
Kurdumov.jpg
Народився 14 лютого 1902(1902-02-14)
Рильськ
Помер 7 липня 1996(1996-07-07) (94 роки)
Москва
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСРРосія Росія
Alma mater Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет
Галузь наукових інтересів фізика
Заклад Institute of Solid State Physics[d]
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Член Російська академія наук, Академія наук СРСР і Національна академія наук України
Нагороди Герой Соціалістичної Праці Державна премія СРСР Державна премія України в галузі науки і техніки Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора

Георгій В'ячеславович Курдюмов (* 14(1) лютого 1902 року — † 7 липня 1996, Москва) — металофізик. Академік АН УРСР (1939 рік), АН СРСР (1953, з 1991 — Російської АН), Герой Соціалістичної Праці (1969), 1970 — член академії наук НДР.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в місті Рильськ (нині Курської області РФ). 1919 закінчив школу, деякий час працював шкільним інспектором.

1926 закінчив Ленінградський політехнічний інститут. 1926 — аспірант Ленінградського фізико-технічного інституту; 1928 — доцент; 1929 — у науковому відрядженні в Німеччині. В 1930—32 завідував рентгенографічною лабораторією Ленінградського фізико-технічного інституту.

1932 року переїхав до Дніпропетровська, працював завідувачем рентгенографічної лабораторії Дніпропетровського фізико-технічного інституту та в Дніпропетровському університеті.

В роки Другої світової війни разом з інститутом був евакуйований на Урал, працював над створенням спеціальних сортів сталі для артилерії й танків, наприкінці війни інститут переведено до Москви. 1944 року Курдюмов призначений і залишався до 1978 року директором Інституту металознавства і фізики металів Центрального науково-дослідницького інституту чорної металургії в Москві.

З 1945 до 1951 працював у Києві директором-організатором лабораторії металофізики АН УРСР (Інститут металофізики НАН України), тісне співробітництво було в науковій царині з учнем Гріднєвим В. Н.

В 1962—1973 був директором-засновником Інституту фізики твердого тіла АН СРСР.

Створив теорію мартенситних перетворень, разом з професором Л. Г. Хандросом виявив 1949 року термопружну рівновагу при фазових перетвореннях мартенситного типу, яку передбачив у 1948 р.

Створив власну наукову школу, є автором понад 150 наукових праць з металофізики.

1980 року зареєстровано його відкриття 1948 р. «ефект Курдюмова».

Лауреат Державної премії СРСР 1949 р., Державної премії УРСР у галузі науки і техніки — 1984 р. Нагороджений Золотою зіркою Героя Соціалістичної Праці, орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденами Трудового Червоного Прапора.

Серед його учнів — Немошкаленко Володимир Володимирович, Трефілов Віктор Іванович, Арбузов Мойсей Петрович, Коваль Юрій Миколайович.

На вшанування пам'яті Курдюмова його ім'я присвоєно Інституту металофізики НАН України, а Президія НАН України заснувала премію ім. Г.Курдюмова.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Г.В. Курдюмов. Н.Л. Ослон. ЖТФ, 1939, 9, 1891
  • Г.В. Курдюмов. Л.И. Лысак. ЖТФ, 1947, 17, 993.