Курков Андрій Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Курков Андрій)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Курков
рос. Андрей Курков
2007.05.19. Andriy Kurkov by Kubik.jpg
Варшава, 2007
Народився 23 квітня 1961(1961-04-23) (57 років)
Будогощ, Ленінградська область, РРФСР
Громадянство Україна Україна
Національність росіянин
Діяльність письменник, сценарист
Alma mater Київський національний лінгвістичний університет
Мова творів російська
українська
Жанр проза
Magnum opus Пікнік на кризі
Нагороди Золотий Письменник України
Орден Почесного Легіону

Андрій Курков у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Андрі́й Ю́рійович Курко́в (нар. 23 квітня 1961, Будогощ[ru], Ленінградська область, Російська РФСР) — український письменник російського походження,[2][3] журналіст, кіносценарист. Усі ранні твори Курков написав російською.

Дитячу книжку українською Курков вперше написав 2014 року; це була казка «Маленьке левеня і львівська мишка» для видавництва ВСЛ.[4][5]

Дорослу книгу українською Курков вперше написав 2017 року; це була публіцистична біографічна книга у жанрі нон-фікшн «Рух „Емаус“: Історія солідарності» для видавництва Астролябія.[6]

Біографія[ред. | ред. код]

Андрій Курков народився у 1961 у російському селі Будогощ Ленінградської області.[7] З раннього дитинства живе у Києві. Після школи працював завклубом, завідувачем бібліотеки в санаторії в Пущі-Водиці, діловодом тощо. Також закінчив курси перекладачів японської мови в Інституті інформації (на «Либідській»).[8] 1983 — закінчив Київський державний педагогічний інститут іноземних мов. Працював випусковим редактором багатотиражки Київського політеху, редактором видавництва «Дніпро». У віці 24-х років пішов служити на альтернативну службу: з 1985 до 1987 служив охоронцем в Одеській виправній колонії № 51.

Перша публікація — гумореска у київському виданні «Рабочая газета» у 1979 році. Перший сценарій до фільму «Поляна сказок» (працював як «літературний негр»: у титрах сценаристом зазначено Кіра Буличова, який за нього отримав приз на Братиславському кінофестивалі).

Працював сценаристом на кіностудії О. Довженка, викладав у Белл Коледжі (Кембридж, Англія). З 1988 член англійського ПЕН-клубу. Член Спілки кінематографістів України (з 1993) та Національної спілки письменників (з 1994). З 1998 — член Європейської кіноакадемії. З 1998 — постійний член журі премії Європейської кіноакадемії «Фелікс». У 2011 входить до складу журі літературного конкурсу «Юне слово». Одружений з ірландкою Елізабет Шарп (консультант у Британській раді в Україні), виховує трьох дітей.[9]

Письменницька кар'єра[ред. | ред. код]

Андрій Курков є автором понад 20 книг, серед яких як дорослі романи, так і казки для дітей. Куркова також є автором понад 20 сценаріїв для художніх та документальних фільмів. Російськомовне видання його найпопулярнішого роману «Пікнік на кризі» було продано в Україні накладом 150 тисяч примірників. Існує надзвичайно поширений міф ніби Курков є «єдиним російськомовним письменником СНД, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів», та навіть сам автор давно спростував це хибне твердження, зазначивши, що, наприклад, російська письменниця Людмила Улицька вже не раз потрапляла у список бестселерів Швейцарії та Німеччини.[10]

Книги Куркова перекладені 36 мовами. Найбільше книжок перекладено німецькою (для Австрії, Німеччини, Швейцарії). Також велику кількість його творів перекладено французькою, англійською, та українською. Водночас письменник стверджує, що його наклади в Україні невеликі порівняно з іноземними накладами.[11]

Курков Андрій Юрійович

На початку 2005 року російське видавництвом «Петербургский писатель», що раніше співпрацювало з Курковим, перестало видавати його твори в Росії. Пан Курков вважав такі дії політично вмотивованими, та заявляв, що однією з можливих причин цього були його заяви у пресі під час Помаранчевої Революції, у яких він дав негативну оцінку офіційній політиці Росії щодо втручання в українську політику і зокрема спроби вплинути на результати президентських виборів в Україні 2004 року.

Як виявилося, проблеми з видавництвом книг Куркова в Росії тривали дуже недовго й вже в тому ж 2005-му році романи Куркова знову почали видаватися в Росії, але цього разу видавництвом «Амфора» (Санкт-Петербург). Ба більше, після того як книжки Куркова знову почали видавати а Росії, його також почали запрошують виступати у різні міста Росії, такі як Красноярськ, Москві, та Калінінград. У 2006 році Курков також став членом журі Російської премії[ru] (премія для письменників, котрі пишуть російською мовою, але не живуть у Росії).[12] Курков продовжував бути членом журі «Російської премії» щорічно включно до 2013 року. У 2011 року після оголошення складу журі «Російської премії—2011», Курков заявив, що «Російська мова споконвіку була певним культурним повітрям, яким дихають творчі люди на всіх континентах нашої планети. Саме „Російська премія“ відслідковує це дихання та допомагає авторма, не зважаючи на відстань, почути дихання один-одного.»[13]

В Україні переклади українською мовою творів Куркова виходять у видавництвах «Фоліо» (Харків), НК-Богдан (Тернопіль), Махаон-Україна (Київ), KM Publishing (Київ), Грамота (Київ), Джерела-М (Київ), Нора Друк (Київ), Президент (Київ), Апріорі (Львів), та ВСЛ (Львів).

Бібліографія[ред. | ред. код]

Прозові твори[ред. | ред. код]

Список вибраних творів[14]:
Романи та повісті:
Назва російською Рік друку російською Назва українською Рік друку українською Видавництво
1 Нападение (повість) 1989 не перекладено н/д н/д
2 Деклассированные (повість) 1990 не перекладено н/д н/д
3 Не приведи меня в Кенгаракс (повість) 1991 не перекладено н/д н/д
4 Любимая песня космополита (повість) 1992 не перекладено н/д н/д
5 Бикфордов мир 1993 Бікфордів світ
(пер. В. С. Бойка)
[15]
2013 Харків: Фоліо
6 Приятель покойника / Милый друг, товарищ покойника 1995 Приятель небіжчика
(пер. Лесь Герасимчук)
[16]
2003
2018
Київ: Грамота
Харків: Фоліо (2018)[17]
7 Пикник на льду / Смерть постороннего (Пикник на льду № 1) 1996 Смерть чужого
Пікнік на кризі
(пер. Лесь Герасимчук)
[18][16]
2000, 2003, 2017 Київ: Міжнародний громадсько-політичний журнал «Президент»
Київ: Грамота
Харків: Фоліо
8 Добрый ангел смерти 1998 Лагідний янгол смерті
(пер. Віта Левицька)
[19]
2009 Київ: KM Publishing
9 Игра в отрезанный палец 1998 Гра у відрізаний палець
(пер. В. М. Верховня)
[20]
2014 Харків: Фоліо
10 Любимая песня космополита (роман) 1998 Улюблена пісня космополіта
(пер. В. Саган)
[21]
2005 Тернопіль: Навчальна книга — Богдан
11 География одиночного выстрела (Трилогия):
Сказание об истинно народном контролёре, Судьба попугая, Пуля нашла героя
2000 не перекладено н/д н/д
12 Закон улитки (Пикник на льду № 2) 2002 Смерть або Закон равлика
(пер. Лесь Герасимчук)
[16]
2003, 2017 Київ: Грамота
Харків: Фоліо
13 Сады господина Мичурина 2002 не перекладено н/д н/д
14 Не надо бояться темноты (повість) 2002 не перекладено н/д н/д
15 Игры по-взрослому (повість) 2003 Ігри по-дорослому (гра друга)
(пер. Лесь Герасимчук)
[16]
2003 Київ: Грамота
16 Форель a'la нежность (повість) (Форель á la нежность-1) 2003 Форель á la ніжність
(пер. Лесь Герасимчук)
[16]
2003 Київ: Грамота
17 Последняя любовь президента 2004 Останнє кохання президента
(пер. В. Саган)[22]
2005 Тернопіль: Навчальна книга — Богдан
18 Ночной молочник 2007 Нічний молочник
(пер. О. Сливинського)
[23]
2008 Київ: Нора Друк
19 Садовник из Очакова 2010 Садівник з Очакова
(пер. Т. Наумко)
[24]
2012 Львів: Апріорі
20 Укус и поцелуй. (Форель á la нежность-2) (повість) 2011 не перекладено н/д н/д
21 Львовская гастроль Джими Хендрикса 2012 Львівська гастроль Джимі Хендрікса
(пер. В. Бойко)
2012 Харків: Фоліо
22 Дневники Майдана 2015 Щоденник Майдану та Війни
(пер. В. Бойко)
2018 Харків: Фоліо
22 Шенгенская история 2016 Шенгенська історія
(пер. Євген Тарнавський)
2017 Харків: Фоліо
23 Серые пчелы 2018 Сірі бджоли
(пер. Катерина Ісаєнко)
літо 2018 Харків: Фоліо
Нон-фікшн:
Назва російською Рік друку російською Назва українською Рік друку українською Видавництво
16 Н/д Н/д Рух «Емаус»: Історія солідарності 2017 Львів: Астролябія
Оповідання:
Назва російською Рік друку російською Назва українською Рік друку українською Видавництво
16 Тонкая математика страсти 2004 Математика пристрасті
(пер. Наталка Сняданко)[25]
2005 Київ: Джерела-М
Дитячі книжки:
Назва російською Рік друку російською Назва українською Рік друку українською Видавництво
1 Непроданный 1988 не перекладено н/д н/д
2 Великое воздухоплавательное путешествие 1990 Велика повітроплавна подорож
(пер. В. Германа)
[26]
2003 Київ: Махаон-Україна
3 Школа котовоздухоплавания 1990 Школа котоповітроплавання
(пер. Г. Осадко)
[27]
2009 Тернопіль: Навчальна книга — Богдан
4 11 необыкновенностей из жизни чепухоносиков, их друзей и знакомых 1991 Пригоди пустомеликів та інші історії
(пер. В. Германа)
[26]
2003 Київ: Махаон-Україна
5 Абрикосово-повидловый праздник 1993 Абрикосово-повидлове свято
(зі збірки «Казка про пилососика Гошу»)
(пер. Г. Осадко)[28]
2008 Тернопіль: Навчальна книга — Богдан
6 Гоша и Дырка-в-Потолке 1993 Гоша і Дірка-В-Стелі
(зі збірки «Казка про пилососика Гошу»)
(пер. Г. Осадко)[28]
2008 Тернопіль: Навчальна книга — Богдан
7 Знакомство с Телефункеном 1993 Знайомство з Телефункеном
(зі збірки «Казка про пилососика Гошу»)
(пер. Г. Осадко)[28]
2008 Тернопіль: Навчальна книга — Богдан
8 Кухонные приключения Гоши 1993 Кухонні пригоди Гоші
(зі збірки «Казка про пилососика Гошу»)
(пер. Г. Осадко)[28]
2008 Тернопіль: Навчальна книга — Богдан
9 Ночной гость 1993 Нічний гість
(зі збірки «Казка про пилососика Гошу»)
(пер. Г. Осадко)[28]
2008 Тернопіль: Навчальна книга — Богдан
10 Папа на пенсии 1993 Тато на пенсії
(зі збірки «Казка про пилососика Гошу»)
(пер. Г. Осадко)[28]
2008 Тернопіль: Навчальна книга — Богдан
11 Сказки про пылесосика Гошу 1993 Казка про пилососика Гошу (зі збірки «Казка про пилососика Гошу»)
(пер. Г. Осадко)
[28]
2008 Тернопіль: Навчальна книга — Богдан
12 Сказка про Катю и серого кота 1993 не перекладено н/д н/д
13 Приключения Чема и Бакти 1995 не перекладено н/д н/д
14 Приключения чепухоносиков 2006 Пригоди пустомеликів та інші історії
(пер. В. Германа)
[26]
2003 Київ: Махаон-Україна
15 Сказка про лохматность 2008 Казка про кудлатість
(пер. Ю. Позаяк)
[29]
2009 Тернопіль: Навчальна книга — Богдан
16 Сказка про робота 2008 Казка про робота
(пер. Г. Осадко)
[30]
2011 Тернопіль: Навчальна книга — Богдан
17 Почему ежика никто не гладит н/д Чому їжачка ніхто не гладить
(пер. Ірина Дем'янова)
[31]
2012 Тернопіль: Навчальна книга — Богдан
18 н/д н/д Маленьке левеня і львівська мишка[32]
(пер. н/д)
2014 Львів: Видавництво старого лева
Андрій Курков у Вінниці, жовтень 2012

Сценарії[ред. | ред. код]

Укладач[ред. | ред. код]

  • Щоденник біженця. Сучасна проза Закарпаття.[33] Укладач: Андрій Курков. Київ: Альтпрес, 2010. 358 стор. ISBN 9789665424291 (Євроформат)

Переклади українською[ред. | ред. код]

Романи:

  • Андрій Курков. Смерть чужого (Пікнік на кризі-1). Переклад з російської та передмова: Лесь Герасимчук. — Київ: Міжнародний громадсько-політичний журнал «Президент», 2000. — 224 с. — ISBN 966-95791-0-4
    • (передрук) Андрій Курков. Пікнік на льоду. Переклад з російської: Лесь Герасимчук. Харків: Фоліо. 2017. 251 стор. ISBN 978-966-03-7959-6
  • Андрій Курков. Ігри по-дорослому: Політичний. детектив. У 2 томах (до 1 тому увійшов роман Ігри по-дорослому (гра друга), Приятель небіжчика, Смерть чужого (Пікнік на кризі-1)). Переклад з російської: Л. А. Герасимчук. Київ: Грамота, 2003. — (Серія «Нова проза»). Том 1. 2003. — 472 стор. — ISBN 978-9-66806-6-252[34]
    • (передрук) Андрій Курков. Приятель небіжчика. Переклад з російської: Лесь Герасимчук. Харків: Фоліо. 2018. 234 стор. ISBN 978-966- 03-8125- 4
  • Андрій Курков. Ігри по-дорослому: Політичний. детектив. У 2 томах (до 2 тому увійшли романи Смерть або Закон равлика (Пікнік на кризі-2), Форель á la ніжність (з циклу старі таємниці)). Переклад з російської: Л. А. Герасимчук. Київ: Грамота, 2003. — (Серія «Нова проза»). Том 2. 2003. — 559 стор. — ISBN 978-9-66806-6-269[34]
    • (передрук) Андрій Курков. Закон равлика. Переклад з російської: Лесь Герасимчук. Харків: Фоліо. 2017. 459 стор. ISBN 978-966-03-7967-1
  • Андрій Курков. Улюблена пісня космополіта. Переклад з російської: В. Саган. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2005. — 256 с. — ISBN 966-692-532-Х
  • Андрій Курков. Математика пристрасті. Переклад з російської: Наталка Сняданко. Київ: Джерела-М, 2005. 61 стор. ISBN ? (Роман-газета № 3(15))
  • Андрій Курков. Остання любов президента. Переклад з російської: В. Саган. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. 473 стор. ISBN 966-692-603-2.
  • Андрій Курков. Нічний молочник. Переклад з російської: О. Сливинський. Київ: Нора-Друк, 2008. — 390 с. (серія «Популярні Книжки»). — ISBN 978-966-2961-32-4
  • Андрій Курков. Лагідний янгол смерті. Переклад з російської: В. Левицька. — Київ: KM Publishing, 2009. — 384 с. (серія «Фієста»). ISBN 978-966-424-133-2
  • Андрій Курков. Садівник з Очакова. Переклад з російської: Т. Наумко. Львів: Апріорі, 2012. — 280 с. — (Сучасна українська проза). — ISBN 978-617-629-051-3
  • Андрій Курков. Львівська гастроль Джимі Хендрікса. Переклад з російської: В. С. Бойка. Харків: Фоліо, 2012. — 442 с. — ISBN 978-966-03-6040-2
    • (перевидання) Андрій Курков. Львівська гастроль Джимі Хендрікса. Переклад з російської: В. С. Бойка; редакція: Є. Мезенцев. Харків: Фоліо, 2013. — 448 с. — ISBN 978-966-03-5887-4
  • Андрій Курков. Бікфордів світ. Переклад з російської: В. С. Бойка. Харків: Фоліо, 2013. — 378 с. — ISBN 978-966-03-6523-0
  • Андрій Курков. Гра у відрізаний палець. Переклад з російської: В. М. Верховня. Харків: Фоліо, 2014. — 536 с. ISBN 978-966-03-7291-7
  • Андрій Курков. Шенгенська історія. Переклад з російської: Євген Тарнавський. Харків: Фоліо, 2017. — 715 с. ISBN 978-966-03-7917-6
  • Андрій Курков. Сірі бджоли. Переклад з російської: Катерина Ісаєнко. Харків: Фоліо, 2018. — 304 с. ISBN 978-966-03-8247-3
  • Андрій Курков. Щоденник Майдану та Війни. Переклад з російської: Віктор Бойко. Харків: Фоліо, 2018. — 336 с. ISBN 978-966-03-8192-6

Дитячі книги:

  • 1. Андрій Курков. Пригоди Пустомеликів та інші історії. Переклад з російської: В. Герман; ілюстрації: Ю. Ясинсько. — Київ: Махаон, 2003. — 112 стор. (Серія «Всі-всі-всі найулюбленіші книжки»). ISBN 966-605-352-7
  • 2 Андрій Курков. Казка про кудлатість. Переклад з російської: Ю. Позаяк; ілюстрації: Д. Лисенко. Київ: Альтерпрес, 2008. — 15 стор. (Серія «Твоя перша книжка»). ISBN 966-542-361-4
  • 3. Андрій Курков. Казка про пилососика Гошу. Переклад з російської: Ганна Осадко. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2008. 48 стор. ISBN 978-966-10-0420-6
  • 4. Андрій Курков. Школа котоповітроплавання. Переклад з російської: Ганна Осадко; ілюстрації: Т. Проць. Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2010. — 32 с. ISBN 978-966-10-0341-4
  • 5. Андрій Курков. Велика повітроплавна подорож. Переклад з російської: Ганна Осадко. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан , 2010. — 47 с ISBN 978-966-10-0341-4.
  • 6. Андрій Курков. Казка про робота. Переклад з російської: Ганна Осадко; ілюстрації: Віра Чипурко. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан,. 2011. — 48 с. ISBN 978-966-10-0498-5
  • 7. Андрій Курков. Чому їжачка ніхто не гладить. Переклад з російської: Ірина Дем'янова; ілюстрації: Т. Горюшина. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2012. — 18 стор. ISBN 978-966-10-2377-1
  • 8. Андрій Курков. Маленьке левеня і львівська мишка. Ілюстарції: М. Пирожок. Львів: Видавництво Старого Лева, 2014. — 32 стор. ISBN 978-617-679-092-1

Нагороди[ред. | ред. код]

Контроверсійності[ред. | ред. код]

Висловлювання щодо посилення ролі російської мови в Україні[ред. | ред. код]

Андрій Курков відомий своїм великодушним ставленням до російської мови та послідовно виступає за підвищення її ролі в Україні.[36][37] Протягом всіх років своєї творчості, Курков займає досить контроверсійну точку зору, що російська мова в Україні зазнає утисків й що держава Україна недостатньо робить для посилення ролі російської мови в Україні та покращення прав російськомовних громадян України, не зважаючи на те, що саме українська, а не російська, мова зазнавала різноманітних утисків та заборон протягом XVII—XXI століть.

Одна з перших згадок Куркова про необхідність надати російській мові офіційний статус з'явилася у статті Куркова під назвою «Етнічна кухня України» для виданя Index of Censorship у квітні 2001 року. У ній Курков, окрім іншого, скаржиться на те, що російських письменників викладають в українських школах як «зарубіжних письменників», виступає проти використаня терміну «титульна нація» для позначення українців та виявляє занепокоєння що Меджиліс кримських татар підписав документ про співпрацю між ними та українською партією Рух (яких він називає націоналістами), оскільки, за його припущеннями, ци лише призведе до погіршення відносин татар з русофонським Кримом.

Для мене, письменника, людині яка заробляє на життя літерами та словами які складаються у романи та оповідки, найцікавішим є саме етно-лінквістичний поділ [України]. А цікавить мене цей поділ найбільше, оскільки як письменник (продавець слів), я пишу своєю рідною мовою - роісійською. А станом на зараз, російська мова не має жодного офіційного статусу в Україні. Пушкін та Толстой вивчаються [в українських школах] як зарубіжна література!
Оригінальний текст(англ.)
But for me, as a man of letters, a person who earns his living by letters and words put together in novels and tales, it is first and foremost the ethnic-linguistic criteria that interest me. And they interest me first and foremost because as a writer (a trader in words), I write in my mother tongue, Russian. And today, the Russian language has no official status in Ukraine; Pushkin and Tolstoy are taught as foreign literature.[38]

У серпні 2011 року у своїй статті для британського видавництва Penguin Random House Company, в якій пан Курков розповідав іноземцям про українську літературу, письменник заявив, що зарубіжна література перекладена на українську мову рідко стає популярною в Україні. Пан Курков пояснив непопулярність зарубіжних творів перекладених українською тим, що українці зазвичай обирають письменників з Росії, бо, за словами письменника, російська є рідною для половини населення, а російський контекст є дуже близьким переважній більшості українців.

Зарубіжні книжки перекладені українською мовою, навіть бестселери, рідко стають популярними в Україні. Вийнятком є Ґарі Поттер. Звичайно українці читають доволі багато детективної літератури, але вони здебільшого обирають письменників з Росії, частково тому, що російська мова є рідної для половини населення [країни] а також тому, що російський соціальний контекст є надзвичайно близьким переважній більшості українців та є дуже схожим на українське життя.
Оригінальний текст(англ.)
Foreign books, even bestsellers, translated into Ukrainian rarely become popular in Ukraine. The exception is Harry Potter. Of course Ukrainians read a fair amount of detective literature, but they often choose authors from Russia, partly because Russian is the native language of half of the population and because the Russian social context is very familiar to most Ukrainians and very much resembles Ukrainian life.[39]

Ба більше, пан Курков заявив, що єдиними людьми, які вважають що українська література це література українською мовою, є «радикальні націоналісти». Як доказ того, що український література сповнена російськомовними письменниками пан Курков заявив, що Булґаков, Гоголь, та Ґросcман також є українськими письменниками, хоч вони й писали всі свої твори російською. Наостанок, пан Курков заявив, що доказом того що українська література не може бути повноцінною як література виключно українською мовою, адже, як стверджує письменник, навіть національний поет українців, Тарас Шевченко, всі свої прозові твори та половину поетичних написав російською мовою (насправді з 276 праць Шевченко написав 18 російською: 2 поеми (Тризна та Сліпа) та 16 прозових творів).

[...] для своїх читачів я український письменник і лише для радикальних націоналістів я стороння людина - російський письменник, що проживає в Україні. Одначе, в Україні існує традиція російськомовних письменників: Булґаков, Гоголь, Ґросман та багато інших народилися та жили в Україні. Мені здається, що суспільству набридло обговорення на тему хто має вважатися українським письменником. Зрештою, найголовніший літератор України, Тарас Шевченко, написав всю прозу та половину своїх поезій російською мовою[40].
Оригінальний текст(англ.)
[...] for my readers I am a Ukrainian writer, while for the radical nationalists I am an outsider – a Russian writer living in Ukraine. However, there has been a tradition of Russian speaking writers in Ukraine: Bulgakov, Gogol, Grossman and many others who were born and lived in Ukraine. It seems to me that society is tired of discussing who should be considered a Ukrainian writer. After all, Ukraine’s main literary figure, Taras Shevchenko, wrote all his prose and half his poetry in Russian.[39]

У липні 2015 року у телепрограмі «Остання барикада» пан Курков заявив, що в Україні вже давно потрібно було створити окремий «Інститут російської мови» при Національній Академії Наук України. Зокрема, говорячи про мовну проблему в Україні, пан Курков заявив, що винними у виникненні мовних конфліктів є українська влада, яка неправильно поводить себе стосовно російськомовних громадян України.[41] У січні 2018 року у одному з інтерв'ю українським ЗМІ Курков заявив, що Україна повинна «зробити російську мову своєю культурною власністю» і повторив свою попередню тезу про необіхдність створення «Інституту російської мови» при НАН України.[42][43][44][45] У тому ж січневому інтерв'ю, Курков підкрес що Україна має формувати «пантеон російськомовної еліти України — політиків, істориків, археологів, письменників і поетів».[46] Тезу Куркова про культурну цінність російської мови для України розкритикував зокрема академік Національної академії педагогічних наук України Георгій Філіпчук, який підкреслив небезпечність «міфу, вигаданого Борисом Ложкіним та Андрієм Курковим про те, що російськомовна культура — це надбання українців» та виокремив цю політичну маніпуляцю як одну з серйозних загроз утвердженню української мови.[47]

Відповідь на заяву Володимира В'ятровича щодо підступності «русского міра»[ред. | ред. код]

Після публікації голови Українського інституту національної пам'яті (УІНП) Володимира В'ятровича 25 січня 2018 року у Facebook щодо підступності «русского міра», який вміє вербувати людей не лише силою примусу, тобто жорсткою силою, але й м'якою силою, заманюючи їх «симпатичним, вишуканим та респектабельним» російським культурним продуктом, як от книгами, піснями, чи фільмами, певна кількість проросійски-налаштованих користувачів в українському сегменті Facebook висловили своє незадоволення тезами В'ятровича. Водночас, значна кількість українських інтелектуалів та публічних осіб висловили свою підтримку позиції В'ятровича щодо підступності руского міра.[48][49][50] Серед тих, хто не підтримав позицію директора УІНП був Курков, який наприкінці січня 2018 року написав статтю-відповідь В'ятровичу на сайті «Радіо свобода».[51]

Критикуючи тези В'ятровича про підступність «русского міра», Курков заявив що для нього наприклад Висоцький чи Булгаков взагалі не російська, а світова культура, тому відмовитись від них означало б відмову від частини світової культури.[52] Курков також зробив контроверсіюну заяву, що тези В'ятровича можуть призвести до появи «національних дружин», що будуть наводити «український порядок» та перевіряти чи є громадяни прибічниками митців «русского міра».[51]


Джерела[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Подкаст Критики. Андрій Курков: «Я — український письменник» (1:30-2:00 хвилина) — Критика, листопад 2013
  3. Андрій Курков: Мене обізвали публічно «українським націоналістом, який пише російською мовою» — Радіо Свобода, 07.04.2013
  4. «Маленьке левеня і львівська мишка» — Zbruc, 09/09/2014
  5. Про їжачий сум та цінність дружби — BaraBooka, 2013
  6. Андрій Курков: військові дії запустили нову українізацію — BBC Україна, 30 листопада 2017
  7. Інтерв'ю. Анатолій Астаф'єв (Дністровий). Прагматизм успіху. Андрій Курков про шанси нашої культури у світі, інформаційний аншлюс України Росією та проблеми громадянського суспільства — Український тиждень, 11 червня 2010
  8. Український центр міжнародного ПЕН-клубу: Андрій Курков
  9. Курков написав «Чепухоносиків» у в'язниці — Gazeta.ua, 11 лютого 2007
  10. Чат-конференція. Андрій Курков: «Для України не буде епохи великої літератури, тому що Україна перестала бути частиною великої держави» — Главред, 09.02.2009 (рос.)
  11. Катерина Константинова. Письменник Андрій Курков: «У свідомості Заходу Femen укоренилися як символ нової України» // Дзеркало тижня. Україна, № 44, 30.11.2012.
  12. Андрій Курков: Я повернув Київ на карту літературних міст–героїв — Україна молода, 22.04.2011.
  13. Андрей Курков: Русский язык стал своеобразным культурным воздухом, которым дышат творческие люди на всех континентах — Фонд «Русскій мір», 28.10.2011 (рос.)
  14. Курков Андрій — Буквоїд. Літероїд: Інфотека — письменники
  15. Бікфордів світ // BookLand, 2013
  16. а б в г д Андрій Курков. Ігри по-дорослому: Політичний. детектив. У 2 томах (до 1 тому увійшли романи Ігри по-дорослому (гра друга), Приятель небіжчика, Смерть чужого (Пікнік на кризі-1), до 2 тому увійшли романи: Смерть або Закон равлика (Пікнік на кризі-2), Форель á la ніжність (з циклу старі таємниці))). Переклад з російської: Л. А. Герасимчук. Київ: Грамота, 2003. — (Серія «Нова проза»). Том 1,2. 2003. — 472 та 559 стор. — ISBN 978-9-66806-6-252, ISBN 978-9-66806-6-269
  17. Андрій Курков (2018). Приятель небіжчика. Переклад з російської: Лесь Герасимчук. Харків: Фоліо. 234 стор. ISBN 978-966- 03-8125- 4
  18. Андрій Курков. Смерть чужого; укр. пер. та передм. Л. Герасимчук. — Київ: Міжнародний громадсько-політичний журнал «Президент», 2000. — 224 с. — ISBN 966-95791-0-4
  19. Андрій Курков — Лагідний янгол смерті // Chtyvo.org, 2009
  20. Андрій Курков — Гра у відрізаний палець // BookLand, 2014
  21. Андрій Курков -Улюблена пісня космополіта // BookLand, 2005
  22. Андрій Курков — Остання любов президента — BookLand, 2005
  23. Андрій Курков — «Нічний молочник» — на сайті видавництва «Нора Друк», 2008
  24. Курков А. — Садівник з Очакова на сайті видавництва «Апріорі», 2012
  25. Ukrcenter: Наталка Сняданко
  26. а б в Пригоди пустомеликів та інші історії // ArtVertep, 2003
  27. Школа котоповітроплавання // Avtura, 2009
  28. а б в г д е ж Казка про пилососика Гошу // Bookland, 2008
  29. Андрій Курков. Казка про кудлатість. Переклад з російської: Ю. Позаяк; ілюстрації: Д. Лисенко. Київ: Альтерпрес, 2008. — 15 стор. (Серія «Твоя перша книжка»). ISBN 966-542-361-4
  30. Андрій Курков. Казка про робота. Переклад з російської: Ганна Осадко; ілюстрації: Віра Чипурко. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан,. 2011. — 48 с. ISBN 978-966-10-0498-5
  31. Андрій Курков. Чому їжачка ніхто не гладить. Переклад з російської: Ірина Дем'янова; ілюстрації: Т. Горюшина. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2012. — 18 стор. ISBN 978-966-10-2377-1
  32. ВСЛ: Маленьке левеня і львівська мишка // Видавництво Старого Лева, 2014
  33. Зміст: Про карпатську і(у)дею — Павло Чукча; Чужоземці — Оксана Литсишина; І в смерті були твої очі — Дмитро Кешеля; Щоденник біженця — Тарас Ващук; Ревнощі з того світу — Михайло Рошко; Торчок: історія одного самоствердження — Ірися Ликович; Не сьогодні, тільки вчора і завжди; Чотири дрозди — Сергій Федака.
  34. а б Літопис книг № 9 від вересня 2004. Державний бібліографічний покажчик України. Київ: Книжкова палата України ім. І. Федорова. 2004. 259 стор: сс. 194. ISSN 0130-9196
  35. Золоті письменники України. Нагороджені
  36. Український письменник заступився за російську мову в Україні — express.ua, 07.02.2018
  37. Я хочу знову вигадувати сюжети, а не ховатися від їхньої навали в реальному житті" Андрій Курков — hromadske.ua, 15 травня 2017
  38. Andrei Kurkov. [Ukraine: Borderland. Ukraine's ethnic kitchen]. // Index on Censorship. Volume 30, 2001 - Issue 4: The Silence Of Madness. 23 Oct 2007. 223 p.: pp 150-158 (англ.)
  39. а б 32 Andrey Kurkov on Ukrainian Literature - Vintage books, 21 серпня 2011 (англ.)
  40. Насправді з 276 праць Шевченко написав 18 російською: 2 поеми (Тризна та Сліпа) та 16 прозових творів
  41. Zaxid.net: Андрій Курков запропонував створити Інститут російської мови — zaxid.net, 1 липня 2015.
  42. Письменник Андрій Курков виступив із суперечливою пропозицією щодо російської мови — express.ua, 10.01.2018
  43. Російській мові не потрібен ніякий особливий статус, потрібно визнати її частиною мовної української культури телеканал 112, 7.02.2018
  44. Україна повинна зробити російську мову своєю культурною власністю, — письменник Курков — Українські новини, 10 січня 2018
  45. «Україна повинна зробити російську мову своєю культурною власністю» — Курков — Gazeta.ua, 7 лютого 2018
  46. Курков: Російську мову треба визнати українською культурною власністю gordon.com/ukr/, 11 сiчня 2018
  47. Головні тези з науково-практичної конференції «Мова — визначальний і консолідуючий чинник держави» — Інститут літератури НАН України, 20 березня 2018
  48. Оксана Забужко про «русский мир», Висоцького, Івасюка та КГБ — Радіо свобода, 6 Лютий 2018
  49. В'ятрович зарахував Висоцького до "щупальців «русского мира». Соцмережі сперечаються — Радіо свобода, 27 Січень 2018
  50. Висоцкій і Цой як пропаганда в руках Кремля. Реакція соцмереж на заяву В'ятровича — Українсьий тиждень, 28 січня 2018
  51. а б Андрій Курков про душу, Висоцького, «національні дружини» і «русский мир». radiosvoboda.org. 1 Лютий 2018. 
  52. Заява В'ятровича про Висоцького — ніякий не сигнал, просто особиста думка, яку він намагається зробити державною — Курков — gordon.com/urk, 26 сiчня 2018

Посилання[ред. | ред. код]