Куркума

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Куркума
Curcuma zedoaria. Ботанічна ілюстрація з книги "Köhler's Medizinal - Pflanzen".
Curcuma zedoaria. Ботанічна ілюстрація з книги "Köhler's Medizinal - Pflanzen".
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Імбироцвіті (Zingiberales)
Родина: Імбирні (Zingiberaceae)
Підродина: Zingiberoideae
Триба: Zingibereae
Рід: Куркума (Curcuma)
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Curcuma
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Curcuma
EOL logo.svg EOL: 107371
IPNI: 37240-1
ITIS logo.svg ITIS: 42393
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 99568
 Куркума домашня
Куркума домашня

Курку́ма (Curcuma) — рід багаторічних рослин, схожих на очерет. Сягають метрової висоти. Належать до родини Імбирних (Zingiberaceae). Найвідоміша та найрозповсюдженіша куркума домашня (Curcuma domestica) або індійський шафран.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Куркума належить до тропічних спецій, що походять з Південно-східної Індії. Її розводять у Китаї, Індії (у західній частині), на Яві. До Європи вона потрапила ще в давнину разом з арабськими купцями[джерело?].

Вирощування[ред.ред. код]

Розмножується вона тонкими частинами кореневищ; перший врожай одержують вже через 10 місяців після посадки.

В Україні вирощування можливе як кімнатної рослини, або ж як дворічної. У перший рік складається великий корінь куркуми. До осені він встигає утворити відростки (1-2 см).

Відростки можна дорощувати в горщику або наступного року в землі.

Використання[ред.ред. код]

Зібрані і промиті кореневища обдають окропом, а потім поволі сушать на сонці; фарбник з ефіроолійних клітин проникає в навколишню рослинну тканину; вся вона набуває бажаного кольору, який надалі визначить ринкову ціну спеції, а кореневище настільки затвердіє, що його можна молоти, перетворюючи на дрібний порошок. Кореневища сортують, розділяючи на коротші і товщі осьові частки (Curcuma rotunda) і побічні паростки (Curcuma longa), досягаючи 8 см в довжину і що мають пальцевидну форму.

Спеції готують з її ароматного кореневища, що містить в своїх ефіроносних клітинах інтенсивний оранжево-жовтий фарбник, за який цю рослину також називають «індійським шафраном». Проте на відміну від шафрану фарбувальна речовина, що міститься в куркумі, розчинна в жирах. Вона повністю нешкідлива і використовується для підфарбовування масла, маргарину, сирів і гірчиці[джерело?]. Куркума входить до складу суміші «карі», ворчестерського соусу і багатьох інших сумішей як завдяки своєму фарбнику, так і сильному пряному смаку.

В Європі, за винятком Англії, куркума не належить до поширених спецій, але в США, навпаки, її люблять додавати до яєчні, класти в кремові соуси, майонези, паштети і рибні салати. Особливо добре натирати нею курчат, призначених для смаження на грилі, завдяки чому зникає не дуже приємний запах пташника, до того ж поверхня м'яса набуває красивого золотистого кольору, немов вона вкрита хрусткою обсмаженою скоринкою. Спецію можна додавати до всіх м'ясних страв, що швидко готуються, наприклад, до свинячих відбивних на кісточці.

В індійській кухні куркумою підфарбовують рис і солодкі страви.

В Україні і Польщі куркуму часто додають при виробництві макаронів.

Користь для організму[ред.ред. код]

Природний антибіотик; попереджує хворобу Альцгеймера.

Джерела[ред.ред. код]