Курт Гелінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Курт Гелінг
Народився 7 листопада 1893(1893-11-07)
Венґожево, Ґміна Венґожево, Венгожевський повіт, Вармінсько-Мазурське воєводство, Республіка Польща
Помер 20 травня 1983(1983-05-20) (89 років)
Фінстервальде, Ельба-Ельстер, Бранденбург, Німеччина
Країна  НДР
Діяльність військовослужбовець
Учасник Перша світова війна
Військове звання  Генерал-майор
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Національно-демократична партія Німеччини[d]
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (НДР)
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (НДР)

Курт Гелінг (нім. Kurt Hähling; 7 листопада 1897, Розенгартен20 травня 1983, Фінстервальде) — німецький воєначальник і політик, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

Син торговця. 6 серпня 1914 року вступив в Прусську армію. Учасник Першої світової війни. 29 лютого 1920 року демобілізований. 1 квітня 1920 року вступив у поліцію. 15 жовтня 1935 року перейшов у вермахт. З 1 квітня 1938 року — командир 3-го батальйону 1-го артилерійського полку, з 9 січня 1941 року — 294-го артилерійського полку, з 1 січня по 15 лютого 1943 року — 8-ї авіапольової дивізії. З 10 червня 1943 року — артилерійський командир 108. З 8 січня по 8 квітня 1944 року — командир 347-го піхотного полку. З 1 травня по 5 червня пройшов курс командира дивізії. З 30 липня по 7 вересня 1944 року — командир 73-ї, з 5 січня 1945 року — 126-ї піхотної дивізії. 8 травня 1945 року взятий в полон радянськими військами. 28 березня 1951 року звільнений.

Після звільнення жив в НДР і вступив у Національно-демократичну партію. З 1952 року — заступник голови, з 1953 по вересень 1960 року — голова районного відділення НДПН в Дрездені, одночасно в 1953/63 роках був членом Центрального комітету НДПН і Дрезденської районної ради. З травня 1953 по 1958 рік — член Національної ради Національного фронту. В 1958 році був членом правління Товариства колишніх офіцерів.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 5: v.Haack–Hitzfeld. Biblio Verlag. Osnabrück 1999. ISBN 3-7648-2538-3. S. 40–41.
  • Andreas Herbst (Hrsg.), Winfried Ranke, Jürgen Winkler: So funktionierte die DDR. Band 3: Lexikon der Funktionäre (= rororo-Handbuch. Bd. 6350). Rowohlt, Reinbek bei Hamburg 1994, ISBN 3-499-16350-0, S. 123.
  • Peter Joachim Lapp: Ulbrichts Helfer. Wehrmachtsoffiziere im Dienste der DDR. Bernard & Graefe Verlag. Bonn 2000. S. 173.
  • Olaf Kappelt: Braunbuch DDR – Nazis in der DDR. Elisabeth Reichmann Verlag. Berlin 1981. S. 216.
  • Harry Waibel: Diener vieler Herren. Ehemalige NS-Funktionäre in der SBZ/DDR. Peter Lang, Frankfurt am Main u. a. 2011, ISBN 978-3-631-63542-1, S. 119.
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 359.

Посилання[ред. | ред. код]