Курутія рудощока
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Курутія рудощока | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cranioleuca erythrops (Sclater, 1860) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Synallaxis erythrops Certhiaxis erythrops | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Куру́тія рудощока[2] (Cranioleuca erythrops) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.
_(16826742640).jpg)
.jpg)
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 15 см. Тім'я, щоки і крила яскраво-руді. Спина і потилиця темно-оливково-коричневі, решта тіла світло-оливково-коричнева.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[3]
- C. e. rufigenis (Lawrence, 1868) — гори в Коста-Риці і на заході Панами[4][5];
- C. e. griseigularis (Ridgway, 1909) — крайній схід Панами (Серро-Пірре, Серро-Такаркуна[es] Серро-Малі), Західний хребет і західні схили Центрального хребта Колумбійських Анд (в Західному хребті на південь до Нариньйо, в Центральному хребті від Антіокії на південь до Кіндіо, а також в Серранія-де-Сан-Лукас[es]);
- C. e. erythrops (Sclater, PL, 1860) — Анди на заході Еквадору (на південь до північно-західного Асуаю), а також в прибережному хребті Кордильєра-де-Маче (південний захід Манабі і захід Гуаясу).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Рудощокі курутії мешкають в Коста-Риці, Панамі, Колумбії і Еквадорі. Вони живуть в кронах вологих гірських і рівнинних тропічних лісів та на узліссях. Зустрічаються на висоті від 150 до 2300 м над рівнем моря.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Cranioleuca erythrops. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 7 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 07 лютого 2022.
- ↑ Garrigues, Richard; Dean, Robert (2007). The Birds of Costa Rica. Ithaca: Zona Tropical/Comstock/Cornell University Press. с. 162. ISBN 978-0-8014-7373-9.
- ↑ Angehr, George R.; Dean, Robert (2010). The Birds of Panama. Ithaca: Zona Tropical/Comstock/Cornell University Press. с. 186. ISBN 978-0-8014-7674-7.
Джерела[ред. | ред. код]
- Skutch, Alexander F. (1969). Red-faced spinetail (PDF). Life Histories of Central American Birds III: Families Cotingidae, Pipridae, Formicariidae, Furnariidae, Dendrocolaptidae, and Picidae. Pacific Coast Avifauna, Number 35. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 331—334. Архів оригіналу (PDF) за 12 червня 2016. Процитовано 7 лютого 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |