Курячі Лози

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Курячі Лози
Kuryachi lozy.png Kuryachi lozy prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район/міськрада Кривоозерський
Рада/громада Куряче-Лозівська сільська рада
Код КОАТУУ 4823981701
Основні дані
Засноване 1762
Населення 1698
Площа 4,001 км²
Густота населення 424,39 осіб/км²
Поштовий індекс 55120
Телефонний код +380 5133
Географічні дані
Географічні координати 48°05′00″ пн. ш. 30°20′42″ сх. д. / 48.08333° пн. ш. 30.34500° сх. д. / 48.08333; 30.34500Координати: 48°05′00″ пн. ш. 30°20′42″ сх. д. / 48.08333° пн. ш. 30.34500° сх. д. / 48.08333; 30.34500
Середня висота
над рівнем моря
168 м
Місцева влада
Адреса ради 55120, Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с.Курячі Лози, вул.Центральна,49б , тел. 93-3-48
Карта
Курячі Лози. Карта розташування: Україна
Курячі Лози
Курячі Лози
Курячі Лози. Карта розташування: Миколаївська область
Курячі Лози
Курячі Лози
Мапа

Ку́рячі Ло́зи — село в Україні, у Кривоозерському районі Миколаївської області. Населення становить 1698 осіб. Орган місцевого самоврядування — Куряче-Лозівська сільська рада.

Історія[ред. | ред. код]

В окрузі знайдені клади і поселення IV тис. до н. е. (трипільська культура) і епохи пізньої бронзи (кінець II тис. до н. е.).

Вперше село згадується в документах Подільської єпархії в 1762 році. Назва села ймовірно пов'язана з густими зарослями верболозу де були гнізда диких курей.

У XVIII ст. землі сучасної Миколаївщини починають активно освоюватись під захистом Війська Запорізького — одночасно і поряд засновуються зимівники, місце проживання, реєстрових, військових козаків і звичайні села, місце проживання, вільних козаків, козаків-селян, козаків-хліборобів, втікачів від польського гніту.

Саме такі вільні селяни-козаки-хлібороби, втікачі від панського гніту з Поділля і Київщини і заснували село Курячі Лози як навколишні сіле, зимівники і хутори. Дуже швидко у села об'явився володар — князь Любомирський, який спочатку надавав їм певні пільги, але з часом вони потрапили у повну залежність (3-4 дні панщини, різні повинності, натуральний і грошовий чинш).

В 1784 році згадано 60 дворів і 406 жителів. Північно-східна частина села, аж до встановлення радянської влади називалась Адамівкою.

В 1914 році в селі проживало більш ніж 2500 чоловік.

У 20 сторіччі село дуже постраждало внаслідок Голодомору 1932-33 рр. та репресій 1937-38 рр.

Відомі односельці[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]