Куріпка зеленонога
| ?Куріпка зеленонога | |
|---|---|
 Зеленонога куріпка (Національний парк Каенг Крачан, Таїланд) | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Куроподібні (Galliformes) |
| Родина: | Фазанові (Phasianidae) |
| Рід: | Tropicoperdix |
| Вид: | Куріпка зеленонога |
| Біноміальна назва | |
| Tropicoperdix chloropus Blyth, 1859 | |
| Підвиди | |
| див. текст | |
| Синоніми | |
| Arborophila chloropus | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Tropicoperdix chloropus |
 EOL: | 55636604 |
 ITIS: | 1193688 |
 МСОП: | 22731882 |
 NCBI: | 1717231 |
Куріпка зеленонога[2] (Tropicoperdix chloropus) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Мешкає в Південно-Східній Азії.
Виділяють сім підвидів:[3]
- T. c. chloropus Blyth, 1859 — від крайнього південного заходу Китаю (Юньнань) до М'янми та західного Таїланду;
- T. c. cognacqi Delacour & Jabouille, 1924 — південь центрального В'єтнаму;
- T. c. merlini Delacour & Jabouille, 1924 — захід центрального В'єтнаму;
- T. c. vivida Delacour, 1926 — схід центрального В'єтнаму;
- T. c. peninsularis (Meyer de Schauensee, 1941) — південно-західний Таїланд;
- T. c. olivacea Delacour & Jabouille, 1928 — Лаос і Камбоджа;
- T. c. tonkinensis Delacour, 1927 — північ В'єтнаму.
Деякі дослідники виділяють підвиди T. c. merlini та T. c. vivida в окремий вид куріпка жовтонога (Tropicoperdix merlini), а підвид T. c. tonkinensis — в окремий вид Tropicoperdix tonkinensis[4].
Зеленоногі куріпки мешкають в Китаї, М'янмі, Таїланді, Лаосі, В'єтнамі і Камбоджі. Вони живуть у первинних і вторинних вологих рівнинних тропічних лісах з густим підліском. Зустрічаються на висоті від 100 до 1400 м над рівнем моря, переважно на висоті до 400 м над рівнем моря. Живляться насінням, ягодами та комахами.
- ↑ BirdLife International (2016). Tropicoperdix chloropus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 22 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2023). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 січня 2023.
- ↑ BirdLife International (2016). Tropicoperdix tonkinensis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 22 січня 2023
- Steve Madge, Phil McGowan und Guy M. Kirwan: Pheasants, Partridges and Grouse. A Guide to the Pheasants, Partridges, Quails, Grouse, Guineafowl, Buttonquails and Sandgrouse of the world. Christopher Helm, London 2002, ISBN 0-7136-3966-0.
- Chen, De; Liu, Yang; Davison, Geoffrey W. H.; Dong, Lu; Chang, Jiang; Gao, Shenghan; Li, Shou-Hsien; Zhang, Zhengwang (2015). Revival of the genus Tropicoperdix Blyth 1859 (Phasianidae, Aves) using multilocus sequence data: Tropicoperdix is a separate genus rather than a species complex. Zoological Journal of the Linnean Society (англ.). 175 (2): 429—438. doi:10.1111/zoj.12273.
- Chen, De; Braun, Edward L.; Forthman, Michael; Kimball, Rebecca T.; Zhang, Zhengwang (2018). A simple strategy for recovering ultraconserved elements, exons, and introns from low coverage shotgun sequencing of museum specimens: Placement of the partridge genus Tropicoperdix within the galliformes. Molecular Phylogenetics and Evolution (англ.). 129: 304—314. doi:10.1016/j.ympev.2018.09.005.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |