Курісове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Курісове
Kurisove gerb.png Kurisove flag.png
Герб Курісового Прапор Курісового
Покровська церква
Покровська церква
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Лиманський район Лиманський район
Рада/громада Курісовська сільська рада
Код КОАТУУ 5122784601
Облікова картка Курісове 
Основні дані
Засноване до 1810
Колишня назва Курісове-Покровське, Петровське, Петрівка
Населення 3676
Площа 2,6 км²
Густота населення 1413,85 осіб/км²
Поштовий індекс 67514
Телефонний код +380 4855
Географічні дані
Географічні координати 46°58′07″ пн. ш. 30°57′27″ сх. д. / 46.96861° пн. ш. 30.95750° сх. д. / 46.96861; 30.95750Координати: 46°58′07″ пн. ш. 30°57′27″ сх. д. / 46.96861° пн. ш. 30.95750° сх. д. / 46.96861; 30.95750
Середня висота
над рівнем моря
92 м
Водойми р. Балай, Тилігульський лиман
Місцева влада
Адреса ради 67512, с. Курісове, вул. Партизанської слави, 28
Карта
Курісове. Карта розташування: Україна
Курісове
Курісове
Курісове. Карта розташування: Одеська область
Курісове
Курісове

CMNS: Курісове на Вікісховищі

Курісове — село в Україні, в Лиманському районі Одеської області. Населення становить 3676 осіб.

Засноване наприкінці XVIII століття. Носило назву Курісове-Покровське, в 1921 році перейменовано в Петровське, з 1937 року — Петрівка, з 2016 року — Курісове.

Село розташоване поблизу Тилігульського лиману.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на Причорноморській низовині в балках, що впадають до Тилігульського лиману. Розташоване в балці, що впадає в річку Балай.

Клімат помірно континентальний. Середня температура січня -2 °C, липня +22 °C.

Поблизу села створено загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення Петрівський та орнітологічний заказник загальнодержавного значення Коса Стрілка.

Маєток Покровське[ред. | ред. код]

Палац Курисів, Курісове
Найбільш стара частина палацу

У селі Курісове розташований пам'ятник культури державного значення — помістя Курісів, що належало колись колишньому начальнику канцелярії Суворова, а потім керівнику секретного відділу при головкомандувачі підполковнику Івану Онуфрієвичу Курісу. Палац будувався в два етапи: східна частина — в 18101820 роках невідомим архітектором, західна — в 18911892 роках одеським архітектором М. К. Толвінським. Споруда нагадує середньовічний замок, в його декорі використані елементи готики і мавританського стилю. До наших днів збереглися палац, фрагменти парку і господарський корпус.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Станом на 1886 у містечку Курісо-Покровське, центрі Курісо-Покровської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 570 осіб, налічувалось 115 дворових господарств, існували православна церква, школа, паровий млин, 8 лавок, постоялий двір[1]. За 5 верст — трактир. За 7 верст — трактир, постоялий двір, лавка. За 10 верст — лютеранський молитовний будинок, лавка. За 15 верст — православна церква, римо-католицький молитовний будинок, 4 лавки.

Після революції помістя Курісов зазнало пограбування, останки поміщиків були викинути з сімейного склепу в поле. У 1921 році село перейменовують в Петровське, на честь голови ВУЦВК Г. І. Петровського. У маєтку розташовується сільськогосподарська школа. З 1937 року Петровське стає Петрівкою.

Під час другої світової війни в маєтку була влаштована румунська комендатура. Румунські війська вивезли при відході старовинні дзеркала, дубові двері, паркет. Окупанти вирубали англійський парк Курісів. Однак після війни була проведена реставрація помістя.

Чергова реставрація помістя була запланована на 1990 рік, однак літньої ночі вибухнула гроза, в помістя вдарила блискавка, і до ранку воно вщент вигоріло.

2000 року Петрівку відвідував Олександр Олександрович Куріс, прямий нащадок грецького генерала, що проживає в Парижі.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3602 особи, з яких 1854 чоловіки та 1748 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 3676 осіб.[3]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 89,88 %
російська 8,11 %
болгарська 1,17 %
молдовська 0,41 %
гагаузька 0,19 %
вірменська 0,05 %
польська 0,05 %
білоруська 0,03 %
румунська 0,03 %

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 4 жовтня 2011 р. рiшенням № 67-VI сесії селищної ради.

Герб[ред. | ред. код]

В лазуровому щиті золотий палац, з якого виникає такий самий лев, що тримає в лапах зелену гілку, супроводжуваний вгорі срібним покровом, обтяженим золотими хрестами, що супроводжується зверху срібною восьмипроменевою зіркою. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний срібною міською короною.

Прапор[ред. | ред. код]

В центрі квадратного синього полотнища жовтий палац, увінчаний жовтим левом, що тримає в лапах зелену гілку, зверху білий покров з двома жовтими хрестами, супроводжуваний зверху білою восьмипроменевою зіркою.

Значення символів[ред. | ред. код]

Композиція золотого замку і Покрови Пресвятої Богородиці символізують перші згадки села під назвою Курісове-Покровське. Золотий замок нагадує середньовічний замок з елементами готики і мавританської архітектури, пам'ятник культури державного значення-помістя Курісов. Восьмипроменева срібна зірка — символ Пресвятої Богородиці — символізує першу назву села — Покровське і першу православну церкву в честь якої, Іван Куріс назвав село. Свята Покрова символ захисту і заступництва. Лев головний елемент сімейного герба Курісов. Золотий, жовтий колір є символом багатства, благородства, достатку. Срібний, білий колір символізує чистоту і невинність. Лазурний символізує гідність, добро, а також красу і велич Тилігульського лиману. Герб розміщений в золотому картуші, рекомендований Українським геральдичним товариством, оздоблений сільською короною, яка вказує на її статус.

Персоналії[ред. | ред. код]

Уродженці села:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 4 жовтня 2019. 
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 4 жовтня 2019. 
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 4 жовтня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]