Перейти до вмісту

Кусюк Сергій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кусюк Сергій Миколайович
Народження1 грудня 1966(1966-12-01) (59 років)
село Мала Мочулка, Теплицький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР СРСР
Країна СРСР
 Україна
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПриналежністьМВС України
Званняполковник міліції
Командуваннязаступник командира полку «Беркуту» ГУ МВС України у м. Києві
Війни / битвиМайдан, 2013. Керівництво штурмом Євромайдану у ніч з 10 на 11 грудня 2013 року.
Відносинидруг Антонов Євгеній Федорович в.о. командира 3 роти полку Беркут

Сергій Миколайович Кусюк[1], (*1 грудня 1966(19661201), село Мала Мочулка, Теплицький район, Вінницька область, УРСР) — колишній полковник української міліції, заступник командира полку «Беркут». Відомий керуванням у протиправних діях «Беркуту» (а також на чолі невідомих у цивільному одязі) проти громадських акцій та представників ЗМІ.

Переховується від слідства, за наказом Генеральної прокуратури України розшукується за звинуваченням у причетності до масових вбивств активістів у центрі Києва в лютому 2014[2]

Після втечі до Росії — полковник російського ОМОНу Росгвардії РФ (2017)[3].

Резонансні справи

Полковник (трохи раніше — підполковник) Кусюк, заступник командира полку «Беркут», як в формі так і в цивільному одязі, найчастіше з офіцерів міліції з'являвся на громадських акціях на чолі спецпідрозділу «Беркут». Він керував цими підрозділами під час силового розгону акцій, відмовлявся надавати документи журналістам. Після офіційного запиту заступника голови партії «Демократичний альянс» Андрія Богдановича, Головне управління МВС по Києву назвало його ім'я.

Напад на станції «Іподром»

В листопаді 2012 партія «Демократичний альянс» проводила мирну акцію на відкритті станції метрополітену «Іподром». На підході до місця подій, на демонстрантів напали люди в цивільному, пошкодили майно та кільком учасникам нанесли тілесні ушкодження. Керував нападниками перевдягнений у цивільне працівник спецпідрозділу «Беркут», про що тоді написало видання «Лівий берег». Керівником нападників виявився полковник Кусюк.

Біля Київської держадміністрації (жовтень 2013)

Кусюк почав кидати димові шашки в натовп демонстрантів, потім ці дії було приписано демонстрантам[4].

Зовнішні відеофайли
Нікчемний "Беркут", відео 5 каналу, 5 грудня 2013

За розгін Євромайдану у ніч на 30 листопада 2013 року «беркутівці» за проведену роботу від «невідомих» осіб отримали по $500[5].

«Штурм» на Банковій

Керівництво штурмом Євромайдану у ніч з 10 на 11 грудня 2013 року

Керував штурмом Євромайдану у ніч з 10 на 11 грудня 2013 року зі сторони Європейської площі.[6]

Після втечі до Росії

Під час розгону російським ОМОНом та масовими арештами мирних демострантів-учасників мітингу протесту та народних гулянь 12 червня 2017 у Москві, Кусюк був помічений серед учасників розгону та опізнаний телеоператорами російського телеканалу «Дождь». На ньому була форма російського ОМОНу та погони полковника. Новина була швидко поширена російськими та українськими ЗМІ[7][8][9]. Під час мирної акції за допуск незалежних кандидатів до виборів у Московську міську думу 3 серпня 2019 року керував розгоном демонстрантів. Постраждали як учасники акції, так і випадкові перехожі.[10]

Розслідування

Розпалювання національної ворожнечі та ненависті

У листопаді 2024 року суд виніс вирок Вадиму Колесніченку у справі про розпалювання національної ворожнечі. За даними слідства, у квітні 2010-го він в Українському домі у Києві організував виставку фото й документів під назвою «Волинська різня — польські та єврейські жертви ОУН-УПА» з метою розпалювання національної ворожнечі та ненависті. Коли відвідувачі виставки висловили невдоволення щодо правдивості даних, Колесніченко закликав правоохоронців застосувати проти них фізичне насильство. Мова йшла про колишнього голову Київської міліції Петра Федчука і заступника командира «Беркуту» Сергія Кусюка. Колесніченка, Кусюка та Федчука заочно засуджено до 5 років ув'язнення[11].

У жовтні 2025 року прокурори у суді довели причетність Кусюка до приховування злочинів проти учасників Революції гідності 20 лютого 2014 року, його заочно засудили до 10 років тюрми. За даними слідства, він використовував службове становище для знищення зброї та документів, що мали ключове значення для встановлення обставин розстрілів протестувальників[12].

Посилання

Інше

  • Полковника Кусюка можна впізнати в останніх кадрах відомого відео-кліпу «Вітя, чао!», присвяченому президентству Януковича. Він незадоволено повертається спиною до тележурналістів та зникає в службовому мікроавтобусі[13].

Виноски

  1. Іноді помилково «Сергій Косюк». Архів оригіналу за 8 грудня 2013. Процитовано 10 грудня 2013.
  2. Еспресо TV: Генпрокуратура доручила МВС та СБУ за 10 діб затримати Януковича та ще 9 колишніх посадовців [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]
  3. Громадське телебачення: Підозрюваний у злочинах на Майдані «екс-беркутівець» Кусюк розганяє мітинги у Москві [Архівовано 7 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  4. В сети появилось видео, ставящее под сомнение слова милиции о том, кто первым бросил дымовые шашки [Архівовано 7 грудня 2013 у Wayback Machine.] — Дзеркало тижня
  5. За розгін Евромайдана бійці Беркута отримали 500 доларів — Gazeta.ua
  6. Штурмом Євромайдану керує скандальний полковник Кусюк [Архівовано 14 грудня 2013 у Wayback Machine.] — ТСН
  7. Среди московских силовиков, разгонявших студентов, заметили экс-главу киевского "Беркута" (рос.). Архів оригіналу за 14 червня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  8. Командир "Беркута" теперь разгоняет митинги в Москве. Архів оригіналу за 13 червня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  9. Экс-глава киевского "Беркута" разгонял участников митинга на Тверской. Архів оригіналу за 13 червня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  10. «Беркут» для Навального [Архівовано 5 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. Суд виніс вирок колишнім посадовцям часів Януковича. РБК-Украина (укр.). Процитовано 10 листопада 2024.
  12. Екскомандира київського "Беркуту" засудили до 10 років тюрми. РБК-Украина (укр.). Процитовано 31 жовтня 2025.
  13. YouTube: Вітя, чао! [Архівовано 9 червня 2014 у Wayback Machine.]