Кутлуг-Тимур (беклярбек)
| Кутлуг-Тимур | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | 1335/1336 |
| Посада | беклярбек і улусбек Хорезму |
| Термін | 1313—1335/1336 |
| Попередник | Баба-оглан |
| Наступник | Нангудай |
| Конфесія | іслам |
| Батько | Наджм ад-Даули-адін |
| Діти | Гарунбек |
Кутлуг-Тимур (*д/н — 1335/1336) — державний та військовий діяч Золотої Орди.
Таким образом, мы можем предполагать, что Кутлук-Тимур вместе с братьями Мухаммед-ходжой и Сарай-Тимуром, являются детьми эмира Джарука, сына Тогачар-нойона, который занимал видное место в аристократической иерархии в ильханате, что позволило ему жениться на дочери Золотоордынского Менгу-Тимур-хана. Возможно, Джарук временно после смерти отца оказался в улусе Джучи (сведений о нем у Рашид ад-Дина почти нет), где и женился на тетке будущего Узбек-хана.[1]
Походження достеменно не відоме. Син Наджм ад-Даули-адіна, що мав якісь володіння в Хорезм чи Мангишлаку. Ймовірно брав участь у війнах на боці хана Баяна. 1313 року допоміг Узбеку захопити владу в Золотій Орді, власноруч вбивши еміра Кадака. Після цього призначений беклярбеком та улусбеком Хорезму (за іншими відомостями останнє призначення відбулося 1314/1315 року).
У листопаді-грудні 1315 року до Хорезму з 1500 вояками вдерся Баба-оглана (нащадка Шибана), що підтримувався ільханом Олджейту. Кутлуг-Тимур з 15 тис. вояків виступив проти супротивника, але частина військ дезертувало, а частина перейшла на бік Баба-огула. Це дозволило останнього взяти в облогу Ургенч, де отаборився Кутлуг-Тимур. Було втрачено міста Замахшар, Гарбін, Хазарзамін, Кермарун, Шавкан. Після відступу Баба-огула займався відновленням улусу. У написі на мінареті мечеті в Урчегнчі, побудованому при Кутлуг-Тимурі, міститься титулювався як «малік могутній, охоронець правителів арабів і неарабів, блиск земного світу та віри, велич ісламу та мусульман»[2].
1316 року виступив проти втручання Узбека у внутрішні справи Держави Хулагуїдів. 1317 року брав активну участь у дипломатичним відносинах з Мамлюкським султанатом в Єгипті. Взимку 1318/1319 року разом з Ісою Куркузом брав участь у вторгненні до Аррану на Кавказі, але не досяг успіху. У 1320/1321 року з Хорезму намагався захопити Хорасан, але небувалі снігові хуртовини завадили цьому.
У 1321/1322 році втратив посаду беклярбека (її надано було Ісі Куркузу). Втім вже у 1323/1324 році повернув собі цю посаду. 1335 року вітав в Ургенчі мандрівника і посланця Ібн Баттуту. Помер 1335/1336 року.
- Селезнев Ю. В. Элита Золотой Орды. — Казань: Издательство «Фэн» АН РТ, 2009. — 232 с