Кутногірський декрет
| Кутногірський декрет | ||||
|---|---|---|---|---|
| чеськ. Dekret kutnohorský | ||||
 | ||||
| Жанр | декрет | |||
| Автор | Венцеслав IV | |||
| Мова | латина | |||
| Написано | 18 січня 1409 | |||
| Опубліковано | 18 січня 1409 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
Кутногі́рський декре́т (чеськ. Dekret Kutnohorský), або Куттенбе́рзький декре́т (нім. Kuttenberger Dekret) — розпорядження богемського короля Венцеслава IV, видане 18 січня 1409 року в Кутній Горі (Куттенберзі), яке надавало «богемській нації» (чехам) право вирішального голосу в управлінні Празьким університетом, обмежуючи права іноземців. Прийнятий на тлі релігійного (реформаторсько-католицького) і політичного (чесько-німецького) протистояння в Богемії. Сприяв виходу німецьких викладачів і студентів з Праги, заснуванню Лейпцизького університету, а також перетворенню Празького університету на центр гуситського реформаторського руху.
Опис[ред. | ред. код]
Празький університет був заснований 1348 року богемським королем Карлом IV, батьком короля Венцеслава. Студенти і викладачі університету поділялися на чотири нації за походженням: богемську (чехи, включно з німецькомовними, угорці й трансільванці), баварську, саксонську і польську.
Від 1403 року Празький університет став місцем поширення ідей лолардів та Джона Вікліфа. Богемські реформатори на чолі з Яном Гусом хотіли викладати їх в університеті, проте більшість німецьких магістрів і професорів виступали проти цього вважаючи ці ідеї єретичними.
Напердодні Пізанського собору 1409 року представники баварської, саксонської і польської нації університету відмовили королю Венцеславу зайняти нейтралітет у питанні Західного розколу. Сам король сподівався на підтримку нового папи, або повернути собі втрачену німецьку корону, яку забрав Руперхт Пфальцський 9 років тому. Зі свого боку, Руперхт, король Німеччини, покладаючись на поміч папи Григорія XII і празького архієпископа Збинека Зайця, тиснува на німецьких викладачів і студентів Празького університету не приставати на пропозиції його опонента Венцеслава.
Університетська делегація богемської нації на чолі з Єронімом Празьким прибула до двору короля Венцеслава у місті Кутна Гора (за іншими джерелами — Точницькому замку), де той пообіцяв змінити конституцію навчального закладу. 18 січня 1409 року він видав декрет, за яким на університетських голосуваннях богемська нація отримувала три голоси, в той час як інші три нації — по одному.
Невдовзі після цього чех Ян Гус став ректором університету, замінивши на цій посаді Йоганна Свідницького. Багато німецьких учених — 80 % викладачів закладу — і частина студентів полишила Прагу й заснувала Лейпцизький університет в Мейсенському маркграфстві. Празький університет опинився в академічній ізоляції.
1417 року Празький університет офіційно затвердив гуситський символ віри, після чого тут стали викладати і навчатися чашники. Поширення їхніх ідей та страта Яна Гуса в 1415 році сприяли вибуху Гуситських воєн у Богемії.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Friedrich, Gustav. Dekret Kutnohorský. Poměr jeho rukopisných textů // Český časopis historický. 1909, № 15, s. I—XII.
- Pražské univerzitní studentstvo v předrevolučním období 1399—1419. Praha: Nakladatelství ČSAV, 1967.
- Nodl, Martin. Dekret kutnohorský. Praha: Nakladatelství Lidové noviny, 2010.
- Šmahel, František; Nodl, Martin. Kutnohorský dekret po 600 letech. Bilance dosavadního bádání // Český časopis historický. 2009, Т. 107, № 1, s. 1-45.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кутногірський декрет
|
