Кухонна плита

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історичні типи плит
Сучасна електроплита
Конструкція з окремою варильною поверхнею та духовою шафою
Комплектний пристрій
Кухонна плита з духовкою на твердому паливі (на дровах)

Кухо́нна плита́ — обладнання, призначене для приготування їжі. Складається з варильної поверхні, духової шафи і додаткових відділень.

Історія[ред. | ред. код]

Найраніші відомі плити у вигляді закритих глиняних печей з'являються в Китаї часів династії Цінь (221—206 рр. до н. е.). У Японії аналогічні пристрої, так звані «камадо» (яп. かまど) відомі періоду Кофун (III—VI століття н. е.). Топилися вони дровами чи деревним вугіллям через отвір у бічній стінці, посуд ставився зверху (чи підвішувався) над отворами у верхній. Печі камадо були удосконалені в період Едо (1603—1867).

У Європі аж до XVIII століття готували їжу на відкритому вогні. У Середньовіччі з'явилися вогнища і перші каміни, де вогонь горів на рівні пояса. Їжа готувалася переважно в казанах, що підвішувалися на регулюваному гаку чи встановлювалися на тагані[1].

Способи готування на відкритому вогні мали ряд недоліків, внаслідок чого з XVI ст. було впроваджено кілька поліпшень: всі ці пристосування були небезпечні, робили багато диму, ефективність нагріву була низькою. Першим кроком була «вогнева камера»: вогонь розкладався у вогнищі, обмеженому з трьох боків стінками і перекритому зверху залізною плитою. Це викликало зміну й у формі варильного посуду, в нього з'явилося плоске дно. Перша конструкція з повністю закритим вогнем з'явилася в 1735 році, створена французьким архітектором Франсуа Кювілльє. Ця плита являла собою муровану конструкцію з кількома отворами, накритими перфорованими залізними пластинами. Ближче до кінця XVIII ст. пристрій був поліпшений використанням верхньої залізної плити, в отворах якої встановлювалися горщики.

Будова[ред. | ред. код]

За виконанням, кухонні плити бувають у вигляді окремого блока або вбудовані. Вбудовані плити зазвичай мають роздільні варильну поверхню і духову шафу.

Варильна поверхня кухонної плити складається з декількох конфорок для установки на них посуду. Кожна конфорка управляється окремою ручкою-регулятором. Зазвичай конфорки мають різний діаметр і різну максимальну потужність. Необхідно це для того, щоб встановлювати на них посуд різних розмірів, не побоюючись значних втрат енергії і пошкодження частин посуду, не розрахованих на високу температуру.

Духова шафа (духо́вка)[2] є термоізольованою шафою, в якій встановлені пальники. У духовій шафі підтримується необхідна для приготування їжі (випічки) температура. Часто має пальники, розташовані зверху і знизу. Якщо нижній пальник забезпечує конвекцію, то верхній пальник нагріває приготовувану їжу за рахунок випромінювання.

У духову шафу можуть бути поміщені деко, ґрати і рожни, для розміщення приготовуваних продуктів, вона споряджається термометром, іноді встановленою зовні лампкою підсвітки.

Види[ред. | ред. код]

За типом використовуваного палива кухонні плити бувають:

Плити на твердому паливі[ред. | ред. код]

Плити на твердому паливі є найбільш архаїчними, вони використовуються в районах без газопостачання і з дорогим чи відсутнім електропостачанням. Являють собою невисоку піч з плоским верхом, на якому розташовані один чи кілька широких отворів для посуду. Працюють ці плити на дровах, деревному чи кам'яному вугіллі, торфі.

Газові плити[ред. | ред. код]

Докладніше: Газова плита

Газові плити працюють на природному газі (метані, пропані, бутані). Можуть використовувати природний газ з міської газорозподільної мережі або зріджений газ з балонів, за умови використання редуктора. Регулювання вогню здійснюється регулюванням потоку газу, що поступає в пальник. Газ проходить через сопло (жиклер), змішується з повітрям, отримана газоповітряна суміш через розсікач пальника, виходить через бічні отвори, займається.

Електроплити[ред. | ред. код]

Докладніше: Електрична плита

Електроплита — прилад для приготування їжі, що використовує явище виділення теплової енергії при проходженні струму через електричний опір (закон Джоуля-Ленца).

Індукційні плити[ред. | ред. код]

Докладніше: Індукційна плита

Техніка безпеки[ред. | ред. код]

Техніка безпеки в основному залежить від типу плити. Проте для будь-якої плити є небезпека, пов'язана з високою температурою.

  • Необхідно уникати близького контакту до плити легкозаймистих предметів, щоб уникнути пожежі
  • Не підпускати дітей до гарячої плити
  • Діставати посуд з гарячої плити потрібно за допомогою прихваток або рукавиць
  • Забороняється використовувати кухонну плиту для опалювання
  • Плиту з металевим корпусом необхідно заземляти

Переваги і недоліки різних плит[ред. | ред. код]

× Газова плита Електрична плита Плита на твердому паливі
Переваги швидкий розпал

можливість використання будь-якого посуду
невисока вартість палива

не потрібне проведення газопроводу
не спалює кисень, не виділяє вуглекислого або чадного газу
немає небезпеки вибуху при дотриманні правил пожежної безпеки

можна використовувати за відсутності газу і електрики
немає небезпеки вибуху

Недоліки

при горінні спалює кисень, виділяючи вуглекислий газ. При неправильному налаштуванні виділяється також чадний газ. Варто проте врахувати, що на кухні в будь-якому разі потрібна хороша вентиляція
небезпека вибуху газу
газопроводи підведені не скрізь, що вимагає при їх відсутності використання газових балонів

залежно від типа нагрівника може довго розігріватися, або вимагати спеціального посуду
потрібна спеціальна проводка і розетка для великого струму
вартість електроенергії більша, ніж газу

установка можлива за наявності димаря
необхідність заготівлі, зберігання палива. Для цього часто потрібне окреме приміщення
тривалість розпалу
необхідність регулярного чищення димарів щоб уникнути отруєння чадним газом і займання сажі
складність підтримки необхідної температури

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Montagne, Prosper New Larousse Gastronomique Hamlin Publishing Group 1977
  2. Духовка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.