Кучеревський Євген Мефодійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Євген Кучеревський
Кучеревський.jpg
Особові дані
Повне ім'я Євген Мефодійович Кучеревський
Дата народження 6 серпня 1941(1941-08-06)
Місце народження Херсон, УРСР
Дата смерті 26 серпня 2006(2006-08-26) (65 років)
Місце смерті Дніпропетровськ
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1958–1961 СРСР «Спартак» (Херсон)  ? (?)
1962–1965 СРСР СКА (Одеса)  ? (?)
1965–1970 СРСР «Суднобудівник» (Миколаїв)  ? (?)
1971–1972 СРСР «Авангард» (Жовті Води)  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Позиція
1981–1983 СРСР «Колос» (Нікополь)
1983–1985 СРСР «Суднобудівник» (Миколаїв)
1986–1992 СРСР/Україна «Дніпро»
1992 Туніс «Етуаль»
1992–1993 Росія Росія (U-19)
1993–1994 Росія Росія (олімп.)
1994–1997 Україна «Миколаїв»
1997–1999 Росія «Арсенал» (Тула)
1999 Росія «Уралан»
2000 Росія «Ротор»
2000–2001 Росія «Торпедо-ЗІЛ»
2001–2006 Україна «Дніпро»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Євге́н Мефо́дійович Кучере́вський (*6 серпня 1941, Херсон — †26 серпня 2006, Дніпропетровськ) — український футбольний тренер.

Кар'єра гравця[ред.ред. код]

У 1958—1971 роках Євгеній грав в декількох українських клубах нижчих дивізіонів і не досяг особливих успіхів. Футбольну кар’єру починав на Батьківщині, в Херсоні, спочатку грав на позиції нападника. Але через обставини в команді, а саме через те що голкіпер команди не зміг вийти на поле, Кучеревського поставили на ворота, як юнака з хорошими фізичними даними. Грав він дуже не погано, тому і надалі грав на позиції голкіпера. Так як це буває в багатьох великих тренерів, як не прикро це констатувати, гравець з нього був посередній, про що й говорять команди за які він виступав. Кучеревський взявши в руки воротарські рукавиці й ставши на ворота, починає виступи, за юнацьку команду, місцевого Спартака, який згодом змінює назву на Маяк, причому його дебют відбувається в 17 річному віці, здавалося досить непогано, проте для команди, що виступає в класі Б, це не показник, та й до того ж нічого екстраординарного наш герой не показав, що й спричинило його перехід в південну столицю нашої держави, в Одесу, в СКА, який саме набирав обороти, і буквально за декілька сезонів з команди класу Б перетворилися в команду вищої ліги СРСР, що правда не надовго і в сезоні 1966 вилітає до першої ліги. Проте цей виліт відбувається уже без участі уродженця Херсонщини, який перед тим змінив прописку на ще один південний край, Миколаївщину, де отримав запрошення від "Суднобудівельника". І знову його перехід став фартовим для команди про що може свідчити 1 місце в класі А та півфінал кубка СРСР, де команда з Миколаєва поступилася майбутньому переможцю, львівським Карпатам. Після чого в команди та й в самого Кучеревського розпочався спад, а як підтвердження є виступ за любительську команду Авангард з Жовтих Вод де він й завершив кар’єру.

Тренерська кар'єра[ред.ред. код]

Після закічення ігрової кар'єри колишній голкіпер від 1974 р. у Нікополі переймав основи тренерської роботи від Володимира Ємця та Геннадія Жиздика. Місцевий «Колос» зі змагань любительських колективів фізкультури вийшов спочатку до української зони 2 ліги, а згодом до 1 ліги. Кучеревський був головним тренером нікопольців 2 роки (1982, 1983) і саме у 1982 році «Колос» досягнув найкращого турнірного результату у своїй історії, зайнявши 3 місце у радянській першій лізі.

У 1984-85 роках працює наставником у миколаївському «Суднобудівнику» (де колись грав яко воротар) і двічі здобуває з командою «бронзу» укр. зони другої ліги, зайнявши 3 місце два роки поспіль.

У 1986 році Євген Кучеревський був у складі тренерського штабу «Дніпра», коли те зайняло 11 місце у найвищій лізі СРСР. Таке місце не зовсім влаштовувало керівництво клубу, який до того три роки поспіль здобував медалі (1 «золото» та 2 «бронзи» у 1983-85 рр.). У грудні, вже після завершення першости, Кучеревський замінив Володимира Олександровича Ємця на посаді гол. тренера дніпрян.

Новий наставник продовжував утримувати українську команду в еліті радянського футболу, зробивши «Дніпро» віце-чемпіоном у 1987 та 1989 роках, вигравши чемпіонат у 1988 і здобувши Кубок Радянського Союзу 1989 року.

У сезоні 1987 дніпропетровців обійшов тільки московський «Спартак».

Радянського спеціаліста запрошувала португальська «Бенфіка», з якою «Дніпро» грало в 1/4 фіналу КЄЧ (0:1 у Ліссабоні та 0:3 вдома). Але, зваживши на радянські реалії, Євген Мефодійович не прийняв запрошення з-за кордону.

Після проголошення незалежности перший чемпіонат України з футболу провели за скороченою системою — почавшись у березні, першість тривала лише до червня. Наставник «дніпрян» провів тільки 1 гру першого чемпіонату України і поїхав до Тунісу — тренувати місцевий «Етуаль дю Сахель». Клуб не здобув медалей у чемпіонаті, але дістався до фіналу Кубка Тунісу. Український тренер працював там кілька місяців — до серпня 1992 року.

На початку 1990-х років його запросили тренувати юніорську та молодіжну збірні Росії. До України наставник повернувся у 1994 році — до Миколаєва, де замолоду грав на позиції воротаря. Він не зумів врятувати команду від вильоту з вищої ліги, а потім працював у кількох російських клубах («Арсенал», «Ротор», «Уралан», «Торпедо-ЗІЛ»).

У сезоні 2001/02 Євген Кучеревський прийшов до «Дніпра». Його строгий і вимогливий спосіб роботи дав плоди і «дніпряни» стабільно боролися за «бронзу» першості України. «Дніпро» стало досвідченим єврокубковим бійцем і вболівальники можуть згадати рівну гру команди проти «Гамбурґа» чи «Марселя». Серед гравців, які пробилися до великого футболу під керівництвом Євгена Мефодійовича: Сергій Назаренко, Руслан Ротань, Андрій Русол та Олег Шелаєв. Став одним з найавторитетнішиих тренерів України.

Після невдалої гри у сезоні 2005/06 Кучеревський залишив пост головного тренера. У 20052006 був спортивним директором «Дніпра».

Смерть[ред.ред. код]

26 серпня 2006 року Є. М. Кучеревський загинув в ДТП, зіткнувшись на своєму автомобілі з КамАЗом. Як пізніше встановила паталогоанатомічна експертиза, з Є.М.Кучеревським стався інфаркт, внаслідок чого він втратив свідомість і не натиснув на гальма, виїхавши на червоне світло на перехрестя. Автомобіль Є.М.Кучеревського зіткнувся з КамАЗом і кабіна останнього впала на автомобіль тренера. Є.М.Кучеревський був негайно доставлений до обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова, але через 40 хвилин помер, не приходячи до тями.

28 серпня 2006 року вібулося прощання з Є.М.Кучеревським у Дніпропетровському державному академічному театрі опери та балету. Прощальну панихиду у Спасо-Преображенському кафедральному соборі м. Дніпропетровська очолив митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней. Після панихиди тіло тренера було перевезене на стідіон "Метеор", з яким пов'язані найбільші злети його кар'єри. Футболісти "Дніпра" несли труну із тілом Є.М.Кучеревського від стадіону до Запорізького кладовища на руках (понад 20 кілометрів). Євгена Мефодійовича Кучеревського було поховано з військовими почестями на Алеї Героїв Запорізького кладовища. В день похорон у Дніпропетровську було оголошено загальну жалобу та приспущено державні прапори. У момент опускання труни до могили було віддано військовий салют.

Пам'ять[ред.ред. код]

26 серпня 2007 року на могилі Є. М. Кучеревського було відкрито повнофігурний пам'ятник. 6 серпня 2008 року Дніпропетровська міська рада присвоїла ім'я видатного тренера новоствореному бульвару між стадіоном "Дніпро-Арена" та проспектом Пушкіна, що отримав назву бульвар Кучеревського.

Титули та досягнення[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]