Кушнір Альона Миколаївна (військовик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альона Кушнір
Кушнір Альона Миколаївна
UA-OR6-SТКSGT-GSB-H(2015).png Старший сержант
Олена Кушнір.png
Загальна інформація
Народження
с. Морозів, Дунаєвецький район, Хмельницька область, Україна
Смерть 15 квітня 2022(2022-04-15)
м. Маріуполь, Донецька область, Україна
(затиснення завалами будівлі після бомбардування)
Національність українка
Військова служба
Роки служби 2017-2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування Національна гвардія України[1]
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Альона Миколаївна Кушнір (нар. с. Морозів, Дунаєвецький район, Хмельницька область, Україна — пом. 15 квітня 2022, Маріуполь, Донецька область, Україна) — українська військовослужбовиця, старший сержант, медичний інструктор ОЗСП «Азов» Національної гвардії України, учасниця російсько-української війни, що загинула під час російського вторгнення в Україну у 2022 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в селі Морозів Дунаєвецького району на Хмельниччині. Виросла в багатодітній сім'ї з двома братами і сестрою, яка померла.

Коли Альона вчилася у початковій школі, померла і її мама. Тому вихованням дівчинки займалися бабуся та батько.

У 2011 році закінчила Чемеровецький медичний коледж[2]. До 2016 року працювала медсестрою у шпиталі.

Від 2017 року проходила службу медичною інструкторкою в батальйоні «Азов» Національної гвардії України.

В 2020 році зустріла свого цивільного чоловіка Максима Грідчина, який також був військовим. Разом вони жили у м. Маріуполі та проходили службу у військових частинах.

7 березня 2022 року втратила свого цивільного чоловіка — військовослужбовця Максима Грідчина, який також обороняв м. Маріуполь. 17 березня 2022 року Альона Кушнір записала відео, щоб привернути увагу світу до гуманітарної катастрофи у Маріуполі.

15 квітня 2022 року вона перебувала на «Азовсталі» в заблокованому окупантами місті Маріуполі Донецької області разом зі своїми побратимами, коли російські терористи скинули на територію 3-тонну бомбу. Будівля, де була Олена, обвалилася, затиснувши всіх[3][4]. Олені Кушнір було 30 років[5].

Залишилися 9-річний син, бабуся та два старших брати.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» II ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
  • орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]