Кушікацу
 | |
| Тип | м'ясо чи овочі нанизані на шпажці, і смажені у фритюрі |
|---|---|
| Походження |  Японія |
| Необхідні компоненти | курятина, свинина, морепродукти, овочі та панірування |
Кушікацу (яп. 串カツ) або кушіаґе (яп. 串揚げ) — японська страва з м'яса чи овочів нанизаних на шампурі і смажених у фритюрі. Японською, куші (яп. 串) означає шампур, а кацу — м'ясну котлету смажену у фритюрі.
Кушікацу можна приготувати з курятини, свинини, морепродуктів та сезонних овочей. Їх нанизують на бамбукові куші; занурюють у яйце, борошно та панко; і смажать у фритюрі на рослинній олії. Їх можна подавати самі собою або з соусом тонкацу.
- М'ясо
- Яловичина (ґюніку), свинина (бутаніку), хрящі (нанкоцу), ковбаса, курятина, включаючи кульки з фаршу (цукуне[en]), мускульний шлунок (сунаґімо), шкіру (торікава), конина (баніку), курячі яйця і яйця перепілки японської.
- Морепродукти
- Ставрида атлантична (адзі) та інші риби (Spirinchus lanceolatus[en], Hypomesus nipponensis[en] (вакасаґі)), креветки (ебі), японський гребінець (хотат або кайбашіра), устриці (какі), восьминіг (тако), кальмари та каракатиці (іка).
- Овочі
- Цибуля, баклажани (насу), бамбукові пагони (такеноко), бамія, помідори, картопля, солодка картопля, болгарський перець (піман), корінь лотоса (ренкон), великий лопух (ґобо), гарбуз (кабоча)), брокколі, спаржа, гриби шіїтаке, часник і перець шішіто[en].
- Продукти та інші готові страви
.jpg)
.jpg)
.jpg)
- Рибні продукти: тікува, ханпен[en] (продукт виготовлений з сурімі) та камабоко.
- Молочні продукти: тверді, вершкові та копчені сири.
- Готові страви: болгарський перець, фарширований свинячим фаршем; спаржа, обмотана смужками бекону; тікува, наповнена твердим сиром; мочі; цзяоцзи; шумай та бені шоґа.
Кажуть, що кушіаґе походить з закладів харчування в центрі міста Осака, в районі Шінсекай[en][1]. Ресторани кушікацу спеціалізуються на цій страві. Власниця невеликого ресторану в Шінсекай вважається першою, хто подала цю страву (1929 рік). Вона готувала смажене у фритюрі м'ясо на шампурах, що було свого роду фаст-фудом, зручним для вживання, не дорогим і ситним[2].
Ця страва поширилася на інші райони Осаки та за її межами. Стандартним варіантом вважається використання одного інгредієнтк на шампурі, на відміну від Токіо, де, наприклад, поперемінно нанизують свинину та цибулю.
В Осаці їжа на шпажці менша, і клієнти, як правило, замовляють більшу кількість шпажок порівняно з Токіо чи Нагоєю, де вона більша. Це спонукало багато ресторанів кушікацу в Осаці використовувати напівфабрикат для кляру з яєць в порошку та борошна (порівняно з Токіо чи Нагоєю, де тісто готується зі свіжим яйцем, водою та борошном, і паніровкою панко). Елітні ресторани кушікацу в Осаці подають страву в токіо-нагойському стилі. Для більш м'якої текстури додається тертий ямс. Нові типи ресторанів кушікацу подають страву у стилі фондю, де клієнти готують її власноруч за столом на глибокій сковороді з олією.
Кушінобо — це типовий ресторан високого класу кушікацу в стилі Осаки з франшизами по всій Японії, і він цінується за унікальний стиль подачі — поки клієнт не повідомить офіціанта, що він ситий, офіціант продовжить подавати варіації кушікацу.
Нарізане кубиками листя капусти — це безкоштовний супровід кушікацу, що подається у великій мисці, і, який, як вважають, запобігає появі неприємних відчуттів у шлунку.
Кушікацу звичайне для району Канто на сході Японії, включаючи Токіо, готується зі свинячих ребер, нарізаних кубиками розміром 3-4 см, нанизане на шпажку почергово з нарізаною цибулею або цибулею-порей. Інгредієнти в паніруванні смажаться у фритюрі на рослинній олії — бавовняній, соєвій, ріпаковій. За столом шпажки приправляються густим коричневим соусом, солодшим за вустерширський соус.
У Нагої кушікацу подають з густим соусом з спеціального типу червоного місо — хатчо-місо, а власне кушікацу називють місо-кацу.
Складні соуси готують у різних регіонах, зокрема в Нісіномії та Кобе, і при подачі кушікацу декілька соусів супроводжуватимуть страву. Звичайна сіль, соєвий соус, кунжутна олія та кетчуп разом із соусом тартар, місо, майонезом та іншими соусами у стилі дип можуть подаватися залежно від особливостей кожного ресторану.
Кушікацу занурюють у горщик з соусом перед споживанням. Оскільки цей горщик подається один на стіл, повторне занурення їжі після укусу є антисанітарним та сприймається як ознака поганих манер. Щоб додати соус на кушікацу використовують скибочки капусти, якими зачерпають соус із горщика. У деяких ресторанах подають щітку або ложку до спільного горщика, для додавання соусу.
У деяких ресторанах кушіякі є меню та інструкції англійською та іншими мовами, щоб попередити відвідувачів не занурювати їжу в спільний соусник, після того як їжа була вкушена.
Комічна пісня про кушікацу під назвою "Кушікацу ва іппон" стала популярною серед покоління, яке народилося в 1990-х роках, коли вона була в дитячій пісенній програмі на телеефірі.
- "Кушікацу ва іппон" — трансляція на каналі NHK
- "Дарума но Оссан но Ута - сосу но нідодзуке ва кінші я де" — Пісня, присвячена пану Дармі - ніколи не занурюй своє кушікацу двічі в соусник
- ↑ Kushikatsu. Gurunavi, Inc. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 30 березня 2015.
- ↑ Kikuchi Takeaki. Ano menyūga umareta mise (Japanese) . Heibonsha. с. 60.