Кхаосамройот
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, оскільки Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач ValeriySh (внесок, журнали) о 13:47 UTC (512 хвилин тому). |
| Кхаосамройот | |
|---|---|
| тай. อุทยานแห่งชาติเขาสามร้อยยอด | |
|
Категорія МСОП — II (Національний парк) | |
 Гавань Банґ Пу | |
| 12°10′57″ пн. ш. 99°56′53″ сх. д. / 12.18250000002777611° пн. ш. 99.94833333002777920° сх. д.Координати: 12°10′57″ пн. ш. 99°56′53″ сх. д. / 12.18250000002777611° пн. ш. 99.94833333002777920° сх. д. | |
| Розташування: | Прачуапкхірікхан, Таїланд |
| Найближче місто: | Пранбурі |
| Площа: | 98 км² |
| Заснований: | 1966 |
| Число відвідувачів: | 164,735 на рік (2019) |
| Керівна організація: |
Департамент національних парків, охорони дикої природи та рослин |
| Країна |
 Таїланд |
| Дата створення: |
2008 |
| Офіційна назва | Водно-болотні угіддя «Кхао Сам Рой Йот» (тай. พื้นที่ชุ่มน้ำเขาสามร้อยยอด) |
| Зареєстровано | 8 січня 2008 |
| Номер посилання. | 2238[1] |
| Статус (до анулювання): | рамсарська місцевістьd |
 | |
 Кхаосамройот у Вікісховищі | |
Кхаосамройот або Кхао Сам Рой Йот (тай. อุทยานแห่งชาติเขาสามร้อยยอด, КТЗСТ: Utthayan Haeng Chat Khao Sam Roi Yot, вираження [ʔùt tʰá jāːn hɛ̀ŋ tɕʰâːt kʰǎw sǎːm rɔ́ːj jôːt ]) — морський національний парк у районі Куйбурі, провінції Прачуапкхіріхан, Таїланд[2]. Він займає 61 300 рай ~ 98 км²[3][4]. з яких 13 050 рай ~ 21 км² — морські райони. Парк був заснований в 1966 році і став першим прибережним національним парком Таїланду. Парк включає найбільше в Таїланді прісноводне болото[5].
Географія[ред. | ред. код]
Вапнякові пагорби — це частина пагорбів Тенасерім[en], які височіють на березі Сіамської затоки, з найвищою висотою Кхао Крачом (605 м). Між пагорбами розташовані прісноводні болота. Кілька з цих боліт було перетворено на ферми з вирощування креветок, оскільки лише 22 000 рай ~ 35 км² із загальної площі 43 000 рай ~ 69 км² боліт є частиною національного парку. Частину площі, 11 000 рай ~ 18 км², цих боліт планується оголосити заповідною Рамсарською територією, як середовища існування водоплавних птахів.
В парку знаходяться два пляжі з білим піском: Гат Лаєм Сала та Гат Сам Прая. Гат Лаєм Сала розташований за 17 км від штаб-квартири парку, і до нього можна дістатися з села Бан Пу або на човні, або піднявшись і спустившись через пагорб, приблизно за 30 хвилин. Неподалік від берега розташовані п'ять безлюдних островів[en] (Ко Кхо Рам, Ко Ном Сао, Ко Равінґ, Ко Саттакут, Ко Кхі Нок).
Протяжність парку приблизно 58 км на південь від території району Гуахін[en].
Походження назви «Кхао Сам Рой Йот» достеменно не встановлено. Місцева історія свідчить, що це означає «гора з 300 піками»[2][6] або «хребет, що був островом, де спаслося 300 людей, з тонучої китайської джонки, які шукали притулку», або хребет парку був названий на честь місцевої рослини під назвою сам рой йот[4].
Печера Прая Накгон[ред. | ред. код]
Прая Накгон (тай. ถ้ำพระยานคร) — печера, яка розташована приблизно за 500 метрів від пляжу Гат Лаєм Сала та приблизно за 17 км на північ від штаб-квартири парку. Відвідувачі можуть дістатися до печери, орендувавши човен або пройшовши пішки через гору Тянь. Після цього слід піднятися на гору приблизно на 430 м, щоб дістатися до входу печери Прая Накгон. Його найвідомішим раннім відвідувачем був король Чулалонгкорн[4].
Біля підніжжя гори є колодязь, відомий як «Колодязь Прая Накгон». Він був складений з обпаленої глиняної цегли трапецієподібної форми.
Прая Накгон — це велика печера, яка має отвір у стелі, через який проникає сонячне світло. У верхній частині ями є кам'яний міст, відомий як «міст смерті», тому що з нього впало і розбилося на смерть багато диких тварин.
 Біля входу в печеру
|
 Печера Прая Накгон
|
 Павільйон Хуга Харуєгат в печері
|
Хуга Харуєгат (тай. พระที่นั่งคูหาคฤหาสน์) — павільйон, історичне місце, яке було побудоване для візиту короля Чулалонгкорна в цей регіон у 1890 році. Відтоді павільйон став символом провінції Прачуапкхірікхан. Пізніше королі також відвідували печеру, в тому числі король Вачіравуд та король Пуміпон Адульядет. Протягом певних місяців року, у певний час, сонце світить прямо на павільйон.
Клонг Као Даєнг[ред. | ред. код]
Клонг Као Даєнг — струмок, який має 4 кілометри довжини, витік якого починається у глибині мангрових лісів, а в гирлі його прісна вода змішується з морська водою Сіамської затоки. Мангрові зарості складаються з самае талай (сірі мангрові зарості), конгканг бай лек (справжні мангрові зарості), конгканг бай яї (червоні мангрові зарості) і чахрам (трав'янисті водорості[en])[4].
|
|
|
|
|
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат в морському національному парку Кхаосамройот субекваторіальний:
- температура взимку (з жовтня по лютий) коливається від 18˚C до 25˚C;
- температура влітку (з березня по травень) коливається від 23˚C до 32˚C;
- температура в сезон літніх мусонів (з червня по вересень) коливається від 20˚C до 30˚C.
Тваринний світ[ред. | ред. код]
У парку мешкають різноманітні птахи, у тому числі зимородок звичайний, зимородок чорношапочний, зимородок ошийник, чапля мала, біла біла чапля та яванська чапля. Дика природа, що зустрічається в мангрових заростях, включає плат теен ([мультясні стрибуни]), пу кам даб (краби-скрипалі), лінг самае (макаки, що харчуються крабами), ошийникові зимородки (нок кін п'єо), креветки, що хапають (кунг дід кхан), мулисті повзучі (hoi khika), і устриці (hoi nangrom).[4][7] Рідкісні тварини в парку включають материкового сероу (Nemorhaedus sumatraensis), темного лангура (Trachypithecus obscurus), котів-рибалок (Prionailurus viverrinus) (тай. เสือปลา ; RTGS: suea pla),[5] а також багато видів птахів. У морі іноді можна побачити ірравадських дельфінів (Orcaella brevirostris).[8]
Історія[ред. | ред. код]
Ймовірно, Кхао Сам Рой Йот був місцем, де король Монгкут прийняв європейських гостей 18 серпня 1868 року, щоб спостерігати повне сонячне затемнення . Король цікавився астрономією і сам розрахував дату й місце затемнення. Його розрахунки виявилися кращими — приблизно на дві секунди — ніж розрахунки французьких астрономів, які визнали його точність. Він заразився малярією, можливо, під час цієї події, і помер 1 жовтня.
Національний парк був створений 28 червня 1966 року[9] з початковою площею 38 300 рай ~ 61 км2 (660 000 sq ft) . Його було збільшено на 23 000 рай ~ 37 км2 (400 000 sq ft)[3] 1 квітня 1982 р.[10]
Археологія[ред. | ред. код]
У травні 2020 року археологи з Управління образотворчих мистецтв оголосили про відкриття печерних малюнків віком 3000 років. Деякі із зображених картин все ще помітні та чіткі, а деякі картини були пошкоджені травленням вапняком. За словами археолога Канніка Прем'яі, на картинах зображені людиноподібні фігури з аксесуарами на тілах, сцени полювання з луком і стрілами. Більше того, серед малюнків також є фігура тварини, схоже на сероу (козоподібного ссавця, знайденого в регіоні).[11] У жовтні 2020 року в печерах Національного парку Сем Рой Йот було виявлено більше наскальних малюнків, датованих 2000-3000 років тому.[12]
Див. також[ред. | ред. код]
- Список національних парків Таїланду
- Список регіональних офісів Таїланду, що охороняються
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Khao Sam Roi Yot Wetland. Ramsar Sites Information Service. Процитовано 25 квітня 2018.
- ↑ а б Khao Sam Roi Yot National Park. Department of National Parks (DNP) Thailand. Архів оригіналу за 15 жовтня 2015. Процитовано 14 серпня 2015.
- ↑ а б ข้อมูลพื้นที่อุทยานแห่งชาติ ที่ประกาศในราชกิจจานุบกษา 133 แห่ง [National Park Area Information published in the 133 Government Gazettes] (Thai). December 2020. Процитовано 1 November 2022, no 4
- ↑ а б в г д Svasti, Pichaya (21 червня 2018). Close to Nature. Bangkok Post. Процитовано 21 червня 2018.
- ↑ а б Jewett, Katie (6 December 2016). Fishing-Cat's Cradle. Bangkok Post. Процитовано 6 December 2016.
- ↑ Khao Sam Roi Yot National Park. Tourism Authority of Thailand (TAT). Процитовано 13 червня 2021.
- ↑ Khao Sam Roi Yot National Park. Thai Birding. Процитовано 13 червня 2021.
- ↑ Elliot, Stephan; Cubitt, Gerald (2001). The National Parks and other Wild Places of Thailand. New Holland Publishers (UK) Ltd. с. 48–53. ISBN 9781859748862.
- ↑ Royal Decree specifying the area as a National Park in 1966. Royal Gazette (тай.) 83 (53 ก): 420–423. 28 червня 1966.
- ↑ Royal Decree to expand the size of the National Park in 1982. Royal Gazette (тай.) 99 (46 ก special): 5–8. 1 April 1982.
- ↑ Ancient cave paintings discovered in western Thailand. Microsoft News. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 31 травня 2020.
- ↑ Chen, Dene-Hern (6 October 2020). Cave raiders: Thai archaeologists hunt ancient artwork. Phys.org. Процитовано 13 червня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Деніс Грей, Коллін Піпрелл, Марк Грем: Національні парки Таїланду . Communications Resources Ltd., Бангкок 1991,ISBN 974-88670-9-9
Посилання[ред. | ред. код]
- Регіональний центр збереження біорізноманіття АСЕАН
- Стаття Bangkok Post у суперечках щодо землекористування
- thaibirding.com про національний парк Кхао Сам Рой Йот
- Відвідайте печеру Прайя-Накхон (Таїланд)
- Печера Прайя-Накхон — Прачуаптаун (Таїланд)
|
