Кібератаки проти Естонії (2007)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кібератаки проти Естонії — скоординована кібератака хакерів на комп'ютерні системи державних установ Естонії у квітні 2007 року.

Кібератаки почалися 27 квітня 2007 року під час загострення російсько-естонських відносин, пов'язаних із перенесенням пам'ятника Бронзовому солдату в Таллінні. Скоординована атака хакерів на деякий час вивела з ладу сайти парламенту Естонії, міністерств, банківських установ, засобів масової інформації. На думку деяких оглядачів, кібератака на Естонію належала до одних із найкраще організованих та масових в історії Інтернету[1][2].

Події розгортались у три хвилі: перші атаки були зареєстровані 28 квітня, наступна, потужніша хвиля була зареєстрована 4 травня, найпотужніша, третя хвиля була зареєстрована 9 травня 2007 року. Інтернет-трафік із закордону зріс вчетверо, що зробило недоступними атаковані сайти. Через атаки до 90% банківських транзакцій в Естонії зазнали проблем в обробці або не змогли бути завершені в нормальному режимі. На піку, створений зловмисниками трафік сягав 100 МБ/с. Для здійснення атак були використані ресурси мережі Storm. Дещо згодом, коли відбувалися процеси над учасниками заколотів квітня 2007 року, боти BlackEnergy були використані для атаки на сайт видання delfi.ee[3].

З початку кібервійни естонська сторона звинуватила Росію в її організації, однак пізніше міністр оборони країни спростував ці звинувачення за відсутністю доказів. Однак пізніше того ж року депутат Державної думи Росії Сергій Марков на пресконференції визнав, що один із його помічників був причетним до організації кібератак. Вірогідними організаторами або виконавцями атаки є група відома як Russian Business Network, хоча визначити це практино неможливо[4]. У 2007 році лідер руху «Наші» у Придністров'ї Костянтин Голоскоков визнав причетність цієї організації до атак проти Естонії. У відповідь Естонія проголосила Сергія Маркова і лідера руху «Наші» Василя Якименка персонами нон ґрата. Оскільки Придністров'я залишається невизнаним жодною країною світу, не існувало можливості притягнути до відповідальності організаторів кібератак з цього регіону[5][6].

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Генсек НАТО висловив підтримку Естонії Кореспондент (журнал)
  2. Економіст: Кібервійна стає дедалі страшнішою. Архів оригіналу за 9 грудня 2008. Процитовано 29 вересня 2009. 
  3. Ken Dunham, Jim Melnick (2008). 6.2.6.11.1 Storm Botnet Possibly Used in 2007 Estonia DDoS Attacks. Malicious Bots: An Inside Look into the Cyber-Criminal Underground of the Internet. CRC Press. с. 168. ISBN 9781420069068. 
  4. Кіберзагрози під час російсько-української війни: чому ми можемо навчитися з історії, щоб бути готовими?. infotel.ua (ua). Процитовано 28 січня 2023. 
  5. Естонія не знайшла слід Кремля в кібератаках
  6. Марков зможе повернутися до Естонії після того, як вибачиться. Архів оригіналу за 12 травня 2011. Процитовано 29 вересня 2009.