Ківш (посуд)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Московський золотой ківш (після 1563). Подарунок Петра І саксонському курфюрстові Августу

Ківш (род. відм. ківша́ і ковша́)[1], також коря́к[2], черпа́к[3] — кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води, має округле, кулеподібне дно. Залежно від призначення, ковші можуть мати різні розміри та форму.

Слово ківш вважається запозиченням з балтійських мов: від лит. kaušas («ополоник», «ківш», «велика ложка», «череп», «черепашка»)[4], можливо, спорідненого зі слов'янським «чаша»[5]. Звідси також діал. кувшин («глек»)[6].

Ківш для пиття[ред. | ред. код]

Корець. Швеція
Ківш з двома ручками. Норвегія
Корець для горілки. Росія, XVII ст.

Ковші в старовину використовували для пиття води, меду, пива, горілки, черпаючи з великої посудини (діжки, барильця). Такі ковші мають невеликі розміри, нагадують об'ємну дерев'яну ложку, часто споряджені гачком на ручці. Інші назви такого ковша — коряк, корець, кірець[7][8] (зменшене від прасл. *korъ, *korь — «посудина з кори»)[6]. Невеликі ковші для горілки в Україні жартома називались «миха́йликами»[9].

Ковші були поширеним посудом для пиття у Стародавній Русі. Матеріалом для них міг слугувати кап — завдяки переплетінню волокон поверхня ковша мала на зрізі незвичайну текстуру, а гачок на кінці ручки виходив з кокори — кореневого відростка стовбура. Кілька ковшів підвішувалися гачками до крайок братини, яндоли, з якими їх часто робили в одному стилі.

Відомі ковші з двома ручками — одну з них часто робили у вигляді голови птаха або коня.

Ківш для лазні[ред. | ред. код]

Ковші в лазні використовують для того, щоб поливати водою піч-кам'янку або для обливання тіла. Вони можуть бути дерев'яними, металевими або пластиковими.

Найкращим матеріалом для дерев'яних ковшів вважається кедр, липа, осика, а також дуб, ясен, шовковиця. Існують як цільні, вирізані з одного шматка дерева ковші (як дерев'яні ложки), так і складені з окремих дощечок в бондарській техніці. Ручка може бути прикріплена горизонтально (для поливання водою) або вертикально (для черпання води з високої вузької посудини).

Перед першим використанням дерев'яні ковші годину вимочують у воді. Для миття ковшів не можна вживати хімічні засоби, краще чистити їх гірчичним порошком. Щоб подовжити термін служби, дерев'яні ковші покривають воском або просочують оліфою.

Кухонний посуд[ред. | ред. код]

Кухонний емальований ківш

Кухонний ківш — невелика каструля, рондель з довгою ручкою, часто споряджені кришкою. Використовується для варення каш, яєць, підігрівання води, молока.

У культурі[ред. | ред. код]

  • Випити (сьорбнути) ківш лиха (знати, почому ківш лиха) — зазнати багато горя, страждань, клопоту, неприємностей
  • Зливати в один ківш — змішувати, не розбираючи
  • Хоч поганий ківш, та без нього гірш — треба обходитися тим, що є
  • Коли ігумен за чарку, то братія за ківш — приклад старшого заразливий
  • Чарка горілки — лиха ківш
  • За ківш, так і за ніж; за чарку, так і за сварку
  • Казці кінець, а мені — меду корець
  • І в корці води не піймаєш
  • Навесні корець дощу ложку болота дає, восени ложка дощу — корець болота (в маю корець дощу, крапля болота)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ківш // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Коряк // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Черпак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  6. а б Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  7. Коряк // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Корець // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Михайлик // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела[ред. | ред. код]