Кіданч
| село Кіданч | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Коломийський район |
| Громада | Печеніжинська селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 1032 |
| Площа | 5,558 км² |
| Густота населення | 185,68 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78270 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°32′17″ пн. ш. 24°58′09″ сх. д.H G O |
| Водойми | Прут |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78294, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Княждвір, вул. Шевченка, 63 |
| Карта | |
  Кіданч | |
 Кіданч | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Кіданч — село в Україні, у Печеніжинській селищній територіальній громаді Коломийського району Івано-Франківської області.
Назва[ред. | ред. код]
Походження назви села остаточно не з'ясоване, науковці припускають, що вона може походити від родової назви «койданці» або від давнього чоловічого імені з коренем «Кой» (Койдан, Коєслав, Койданець)[1].
Історія[ред. | ред. код]
Одне з найдавніших сіл Галичини і Європи. Перша писемна згадка — 1446 рік. У давнину тут займалися вирощування худоби й птиці, вівчарством, рибальством. Головні кутки села: Каневе болото, За млином, Царина, Мочір, Зарінок.
Згадується як Койданче 12 жовтня 1444 року в книгах галицького суду[2].
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 1/2 лану (близько 12 га) оброблюваної землі (польські видавці не знали Коломийщини і письмову латинську літеру К сприйняли за R, тому надруковано Rodancze)[3].
У середині серпня німці через зрадника-війта дізналися про перебування в селі Кіданч неподалік Коломиї вишкільного табору куреня УНС «Чорні чорти». Масштабна карна експедиція з 500 німців оточила табір. Після двогодинного бою, німці втративши сімох убитих, зуміли витіснити курінь із табору в гори[4]. Пізніше зрадника забрала СБ теренової сітки ОУН.[5][6]
Розташування[ред. | ред. код]
Лежить за 7 км від Коломиї. Село розташоване над річкою Прут. Найвища точка — верх Обіч (250 м над рівнем моря). Територія села становить 1198 га.
Населення[ред. | ред. код]
Мешкає 1006 осіб, є 375 індивідуальних господарств. Місцевий люд займається рільництвом, тваринництвом, працює в різних коломийських фірмах. У селі є загальноосвітня школа І-ІІ ступенів з бібліотекою, клуб з бібліотекою, фельдшерсько-акушерський пункт, ТзОВ «Покуття», чотири торгові точки.
Мікротопоніми[ред. | ред. код]
Урбаноніми[ред. | ред. код]
Вулиці: Івасюка Володимира, Коцюбинського Михайла, Марійки Підгірянки, Мартовича Леся, Стефаника Василя, Федоровича Володислава, Шевченка Тараса, Шухевича Романа.
Пам'ятки історії та культури[ред. | ред. код]
- дерев'яна церква святих безсрібників Козьми і Дем'яна (1852) з дзвіницею та старими хрестами, належить до ПЦУ, настоятель митр. прот. Даниїл Коржинський,
- стара школа (1897),
- стара читальня (1930),
- хрест на честь скасування панщини (1898?),
- символічна стрілецька могила (1990),
- пам'ятник братам Костюками — воякам УПА.
У селі збереглися великодні традиції, вівчарство, фольклор.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- громадські діячі Михайло Дорундяк та Іван Дорундяк,
- письменник Мартин Гринчишин,
- надрайонний провідник ОУН Василь Федюк,
- науковий співробітник і банкір Микола Дорундяк,
- директор санаторію «Моршинський» Ярослав Томенко.
- модель, «Королева України 2014» Марія Остап'юк
Померли[ред. | ред. код]
- Водоставська Надія Володимирівна — референт УЧХ Коломийського надрайонного проводу ОУН, Лицар Срібного хреста заслуги УПА.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кийданч. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 19 липня 2012.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.131, № 1431 (лат.)
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 172 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Федір Полянський. Українська народна самооборона у Галичині (червень–грудень 1943 р.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 квітня 2016. Процитовано 1 квітня 2016.
- ↑ УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу 1942—1950 рр. Т. 2 (Бойові дії УПА). — 1960. — С. 18-19. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
- ↑ Василь Паливода. Паливода В. І. Спогади українського повстанця і багаторічного в'язня таборів ГУЛАГу. [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.] / Підгот. Б. В. Паливода. — К.: Смолоскип, 2001. — с. 40-43. — ISBN 966-7332-70-5
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |