Кізнер (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Кізнер
рос. Кизнер
Кізнер-музей.jpg
Краєзнавчий музей
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Удмуртія
Муніципальний район Кізнерський район
Поселення Кізнерське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 94 226 551 000
Код ЗКТМО: 94626435101
Основні дані
Час заснування: 1915 року
Статус селища 2007
Населення 9507 осіб (2012)
Поштові індекси 427710-427712
Телефонний код +7 34154
Географічні координати: 56°17′00″ пн. ш. 51°30′40″ сх. д. / 56.28333333336077259900775971° пн. ш. 51.51111111113877428° сх. д. / 56.28333333336077259900775971; 51.51111111113877428Координати: 56°17′00″ пн. ш. 51°30′40″ сх. д. / 56.28333333336077259900775971° пн. ш. 51.51111111113877428° сх. д. / 56.28333333336077259900775971; 51.51111111113877428
Водойма річки Люга, Тижма
Мапа
Кізнер (Росія)
Кізнер
Кізнер

Кізнер (Удмуртія)
Кізнер
Кізнер

Кізне́р (рос. Кизнер) — селище в Удмуртії, Росія, центр Кізнерського району. Адміністративний центр Кізнерського сільського поселення.

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 9507 осіб (2012[1]; 9536 в 2010[2]).

Історія[ред. | ред. код]

1914 року почалось будівництво залізниці Казань-Єкатеринбург, що пройшла неподалік села Кізнер. 1915 року була збудована залізнична станція Кізнер, навколо якої і виросло селище. 2 жовтня 1942 року селище отримала статус селища міського типу, Кізнер стає центром Кізнерського району. Пізніше до селища було приєднане сусіднє село Ольховка, де знаходиться льонозавод. 29 травня 2007 року Кізнер втратив статус міського типу і стало просто селищем.

Господарство[ред. | ред. код]

Населення в основному зайняте лісовим та сільським господарством. Працюють льонозавод, ліспромгосп, хлібозавод, маслозавод, звірогосподарство з розведення норок, АТ «Карконд» (колишній крохмало-паточний завод). 2012 року збудовано завод з переробки хімічної зброї.

Туризм[ред. | ред. код]

В селищі діє історико-краєзнавчий музей, пам'ятник червоноармійцям, які були розстріляні в роки Громадянської війни, пам'ятник загиблим в роки Другої світової війни, будинок, в якому 1942 року зупинявся маршал СРСР Клмент Ворошилов, пам'ятка природи «Бізек».

Урбаноніми[3][ред. | ред. код]

  • вулиці — Азіна, Алейна, Берегова, Березова, Будівників, Василькова, Велика, Вільхова, Вокзальна, Ворошилова, Гагаріна, Гоголя, Горобинова, Дербушева, Джерельна, Дорожників, Дружби, Жовтнева, Заводська, Залізнична, Зелена, Інтернаціональна, Калініна, Карла Маркса, Кізнерська, Ключова, Колгоспна, Комсомольська, Кооперативна, Кривокоритова, Крилова, Кузнецова, Леніна, Лісова, Ліспромгоспівська, Лучна, Максима Горького, Мала, Миру, Нова, Перемоги, Першотравнева, Південна, Підлісна, Пісочна, Піонерська, Поштова, Праці, Прибережна, Привокзальна, Пролетарська, Радгоспна, Радянська, Ринкова, Робітнича, Ромашкова, Савіна, Садова, Санаторна, Свердлова, Свободи, Слов'янська, Сонячна, Соснова, Союзна, Спортивна, Станційна, Тижминська, Тополина, Травнева, Удмуртська, Чайковського, Чапаєва, Червона, Червоноармійська, Черемхова, Чкалова, Широка, Шкільна
  • провулки — Березовий, Гоголя, Жовтневий, Садовий, Торф'яний, Широкий, Ягідка (просіка)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]