Перейти до вмісту

Кілліан Мерфі

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мерфі.
Кілліан Мерфі
англ. Cillian Murphy Редагувати інформацію у Вікіданих
На Берлінському кінофестивалі, січень 2024 року
На Берлінському кінофестивалі, січень 2024 року
На Берлінському кінофестивалі, січень 2024 року
Народився25 травня 1976(1976-05-25) (49 років)
Дуглас, графство Корк, Ірландія
Національністьірландець
ГромадянствоІрландія Ірландія
Релігіяатеїзм[1] і культурний християнинd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактор
Alma materPresentation Brothers Colleged і Національний університет Ірландії Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1996 — дотепер
У шлюбі зІвонн Макгіннесс Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиМалакі Мерфі
Арон Мерфі
IMDbID 0614165
Автограф
Нагороди та премії
CMNS: Кілліан Мерфі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Кілліан Мерфі (англ. Cillian Murphy; нар. 25 травня 1976(19760525), Корк, Ірландія) — ірландський актор театру і кіно. Колишній співак, гітарист та автор пісень гурту The Sons of Mr. Green Genes. Наприкінці 90-х почав свою акторську кар'єру граючи на сцені, в короткометражних та незалежних фільмах.

Свої перші помітні ролі він зіграв у фільмі «28 днів потому» (2002), в чорній комедії «Розрив» (2003) та в трилері «Нічний рейс» (2005). На міжнародному рівні про Мерфі заговорили після головних ролей у військовій драмі «Вітер, що гойдає ячмінь» (2006) та в трилері «Пекло» (2007). Він також зіграв ірландську жінку-трансвестита в трагікомедії «Сніданок на Плутоні» (2005), за яку був номінований на премію «Золотий глобус».

З 2013 по 2022 роки знімався у кримінальному серіалі «Гострі картузи», де зіграв роль гангстера Томаса Шелбі. Актор починав співпрацю з кінорежисером Крістофером Ноланом у ролі Страхопудала в трилогії про Бетмена (2005—2012), в подальшому зігравши у його наступних фільмах: «Початок», (2010), «Дюнкерк» (2017) і «Оппенгеймер».

Лауреат всіх головних премій «сезону кінонагород» («Оскар», «Золотий глобус», BAFTA, Гільдії кіноакторів) за головну роль у фільмі Крістофера Нолана «Оппенгеймер» (2023).

Ранні роки й музика

[ред. | ред. код]

Народився 25 травня 1976, у місті Корк в Ірландії, в сім'ї педагогів: батько актора — Брендан Мерфі, працює в ірландському Міністерстві освіти[6], а мати викладає французьку мову в школі. Його дід, тітки та дядьки за професією також були вчителями. Кілліан старший із чотирьох дітей, з молодшим братом Пейді та двома сестрами Сайлою та Орлою[7]. Займатися музикою почав у віці 10 років.

Середню освіту отримав у католицькій приватній середній школі під назвою Presentation Brothers College в Корку. У віці 16 років Кілліан потрапив на урок драми, який провів у школі Кілліана Пет Кірнан (Pat Kiernan), артдиректор Театральної компанії Корка (Cork's Corcadorca Theatre Company). Його вчитель англійської мови, поет і романіст Вільям Волл, запропонував йому стати актором, але він мріяв стати рок-зіркою[8].

Починаючи з двадцяти років, він співав та грав на гітарі у кількох музичних гуртах разом з своїм братом Пейді. Згодом, разом із ним, створив гурт «The Sons of Mr. Green Genes», названої на честь однойменної пісні альбому Hot Rats американського співака Френка Заппи. У гурті Мерфі був солістом і грав на гітарі. Брати отримували п'ять пропозицій від компанії Acid Jazz Records, але кожного разу відмовлялись від контракту, оскільки Пейді досі мав ходити на навчання до школи та їх не влаштовувала мала сума грошей, які б вони отримували за записи[9].

У 1996 році Мерфі почав вчитися у Національному університеті Ірландії міста Корк на правовому факультеті, однак не здав іспит на першому курсі, оскільки, за його словами, «не мав на це амбіцій»[10]. Будучи зайнятим у гурті, вже через декілька днів після вступу до НУІ у нього зникло бажання навчатись на своєму факультеті. Після відвідування вистави «Механічний апельсин» Мерфі почав задумуватись про акторську кар'єру[10].

Акторська кар'єра

[ред. | ред. код]

Театр

[ред. | ред. код]

Під час навчання в НУІ Мерфі ходив на прослуховування до Corcadorca Theatre Company і отримав роль у постановці Енди Волша «Дискосвині»[10]. Кілліан покинув навчання в університеті[6] і групу[11]. Вистава була популярною, спочатку вона мала тривати три тижні в Корку, проте актори гастролювали в Європі,Канаді та Австралії два роки[6].

Він брав участь у виставах «Багато галасу з нічого» Вільяма Шекспіра (1998), «Сільський хлопчина» та «Джуно та павич» (1999)[12].

Почав з'являтись у незалежних фільмах, таких як «На межі» (2001). Того ж року була створена кіноверсія «Дискосвині», де Мерфі зіграв головну роль. Також актор зіграв роль у міні-серіалі від ВВС «Дороги, які ми обираємо»[13][14][15]. У цей же час він переїхав з Корка до Дубліну, проживши там декілька років, та пізніше знову переїхав — на цей раз до Лондону у 2009 році.

Просування в кар'єрі

[ред. | ред. код]

Світову популярність йому приніс фільм Денні Бойла «28 днів потому» (2002). Після другорядних ролей у гучних фільмах «Дівчина з перлинною сережкою» (2003) та «Холодна гора» (2003), грає лиходія Джонатана Крейна — Страшилу у стрічці «Бетмен: Початок». 2005 року у фільмі «Нічний рейс» грає негативного героя — спільника терористів, привабливого шантажиста Джексона Ріппнера. Персонаж вийшов яскравим, таким, що запам'ятовується, і викликав набагато більший інтерес, ніж головна, позитивна героїня.

Роль в картині «Сніданок на Плутоні» (2005) принесла акторові багато позитивних відгуків і номінацію на «Золотий глобус» у категорії «Найкращий актор мюзиклу/комедії».

На прем'єрі фільму «Вечірка», Берлінський міжнародний кінофестиваль 2017

У наступному році Мерфі знявся у стрічці Кена Лоуча «Вітер, що гойдає ячмінь» (2006). Фільм виграв Золоту пальмову гілку в 2006 році на Каннському кінофестивалі. Мерфі продовжував виконувати ролі в декількох фільмах, а також грав роль Страшили в Крістофера Нолана «Темний лицар» (2008). Цей режисер відомий роботою з акторами в декількох фільмах одночасно, він дав Мерфі роль Роберта Фішера — молодого спадкоємця багатомільярдної імперії у фільмі «Початок» (2010).

Мерфі продовжував з'являтися у фільмах високого профілю «Час» (2011), «Червоні вогні» (2012) і «Темний лицар повертається» (2012), останньому фільмі у трилогії про Бетмена Крістофера Нолана.

У 2020 році Мерфі був визнаний одним із найкращих ірландських акторів усіх часів за версією газети The Irish Times[16].

Співробітництво з Ноланом продовжилось в біографічному трилері «Оппенгеймер», де Мерфі зіграв науковця Роберта Оппенгеймера. Фільм став шостою спільною роботою Нолана і Мерфі, і першою, де Мерфі зіграв головну роль. Щоб підготуватися до ролі, Мерфі значно схуд, щоб відповідати майже виснаженому вигляду Оппенгеймера, ретельно дослідив життя Оппенгеймера та надихався зовнішністю Девіда Боуї у 1970-х.

Випущений у 2023 році, фільм зібрав понад $955 мільйонів у всьому світі та отримав позитивні відгуки від критиків. Гра Мерфі була високо оцінена, як написав Ден Джолін з журналу Empire: «Пульсуючим ядром фільму є Мерфі в ролі Оппенгеймера, і він переконливий протягом усього фільму». За свою гру він став лауреатом всіх головних премій «сезону кінонагород»: «Оскар», «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль у кінодрамі, BAFTA та премії Гільдії кіноакторів.

Двічі грав головні ролі у драмах бельгійського режисера Тіма Мілантса — «Такі дрібниці» (2024) та «Стів» (2025).

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У серпні 2004 року актор одружився зі своєю давньою подругою Івонн Макгіннесс, з якою до цього прожив 10 років. Вони жили в Дубліні до 2001 року, згодом переїхали до Лондона, щоб його дружина могла відвідувати Королівський коледж мистецтв. Через 14 років вони повернулися до Дубліна у 2015 році. У грудні 2005 року у пари народився первісток — син Малакі, а в липні 2007-го ще один син — Арон[17][18].

Мерфі виховувався католиком. Він заявив, що був схильний до агностицизму, допоки не зіграв фізика та астронавта у фільмі 2007 року «Пекло», після чого його погляди змістилися до атеїзму[19]. У 2019 році він сказав, що католицька віра все ще формує його мораль[20][21].

Публічність і громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Актор відомий своєю непублічністю в Інтернеті. Він навмисно практикує спосіб життя, який не буде цікавити таблоїди: «Я не створюю навколо себе ніяких скандалів, я не сплю з усіма підряд, я не напиваюсь до падінь» — казав Мерфі[22]. Він воліє не говорити про своє життя поза акторською діяльністю і не з'являвся на жодних телевізійних ток-шоу до 2010 року[23][24]. Інтровертний характер Мерфі та відсутність інтересу до соціальних мереж спонукали кількох шанувальників створювати меми про його відсторонену поведінку в інтерв'ю для преси[25][26]. У 2017 році, коли його запитали його думку про мем «Розчарований Кілліан Мерфі», він відповів: «Що таке мем?»[27][28].

У 2015 Мерфі був названий одним із 50 найкращих одягнених чоловіків у світі за версією GQ[29], а у 2024 році він був оголошений новим обличчям Versace[30].

Мерфі підтримав ірландський референдум 2018 року про скасування восьмої поправки до конституції, яка обмежила доступ до абортів, закликав чоловіків підтримувати жінок та голосувати на користь референдуму[31][32][33][34].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1997 кф Квандо Quando Пет
1998 ф Казка про Світі Баррета The Tale of Sweety Barrett бармен
1999 кф Виселення Eviction Брендан Макбрайд
1999 ф Сонячний опік[en] Sunburn Девін МакДербі
1999 кф На порозі смерті At Death's Door Грім Ріппер-молодший
1999 ф У липні 1916: битва на Соммі[en] The Trench Рег Руквуд
2000 кф Філіан ан Фелл Filleann an Feall Гер
2000 кф Чоловік кількох слів A Man of Few Words Best man
2001 ф На межі On the Edge Джонатан
2001 с Дороги, які ми обираємо[en] The Way We Live Now Пол (4 епізоди)
2001 ф Як Гаррі перетворився на дерево[en] How Harry Became a Tree Ґас
2001 ф Диско свині[en] Disco Pigs Даррен
2001 кф Спостерігачі Watchmen Філ
2002 ф 28 днів потому 28 Days Later Джим
2003 ф Розрив[en] Intermission Джон
2003 ф Дівчина з перлинною сережкою Girl with a Pearl Earring Пітер
2003 ф Холодна гора Cold Mountain Бардольф
2003 кф Зонад Zonad Ґай Хендріксон
2005 ф Бетмен: Початок Batman Begins Джонатан Крейн / Опудало
2005 ф Нічний рейс Red Eye Джексон Ріппнер
2005 ф Сніданок на Плутоні Breakfast on Pluto Патрік «Кітен» Брейден
2006 кф Тихе місто The Silent City солдат
2006 ф Вітер, що гойдає верес The Wind That Shakes the Barley Де́м'єн О'Донован
2007 ф Пекло Sunshine Роберт Капа
2007 ф Надивившись детективів[en] Watching the Detectives Нейл
2008 ф Темний лицар The Dark Knight Джонатан Крейн / Опудало
2008 ф Заборонене кохання The Edge of Love Вільям Кіллік
2009 ф Щедрість Перр'є[en] Perrier's Bounty Майкл Маккрі
2009 кф Вода The Water син
2010 ф Пікок[en] Peacock Джон та Емма Скіллпи
2010 ф Початок Inception Роберт Фішер
2010 ф Трон: Спадок Tron: Legacy Едвард Діллінджер-молодший
2011 ф Відступ[en] Retreat Мартін
2011 ф Час In Time Леон
2012 ф Червоні вогні Red Lights Том Баклі
2012 ф Зламані Broken Майк
2012 ф Темний лицар повертається The Dark Knight Rises Джонатан Крейн / Опудало
2014 ф Кричи/Літай[en] Aloft Іван
2014 ф Перевага Transcendence Б'юкенен
2015 ф У серці моря In the Heart of the Sea Метью Джой
2016 ф Антропоїд Anthropoid Йозеф Ґабчик
2016 ф Перестрілка Free Fire Кріс
2017 ф Вечірка The Party Том
2017 ф Дюнкерк Dunkirk контужений солдат
2018 ф Злочинний сезон[en] The Delinquent Season Джим
2019 ф Анна Anna Ленні Міллер
2020 ф Тихе місце 2 A Quiet Place: Part II Еммет
2013—2022 с Гострі картузи Peaky Blinders Томас Шелбі (6 сезонів)
2023 ф Оппенгеймер Oppenheimer Роберт Оппенгеймер
2024 ф Такі дрібниці Small Things Like These Білл Фурлонг
2025 ф Стів Steve Стів
2026 ф 28 років потому: Кістяний храм 28 Years Later: The Bone Temple Джим
2026 ф Безсмертна людина The Immortal Man Томас Шелбі

Нагороди

[ред. | ред. код]
Нагорода Рік Категорія Фільм Результат Пос
Оскар 2024 Найкраща чоловіча роль Оппенгеймер Перемога [35]
Премія БАФТА 2024 Найкраща чоловіча роль Оппенгеймер Перемога [36]
Премія БАФТА у телебаченні 2023 Найкраща чоловіча роль Гострі картузи Номінація [37]
Золотий глобус 2006 Найкраща чоловіча роль — комедія або мюзикл Сніданок на Плутоні Номінація [38]
2024 Найкраща чоловіча роль — драма Оппенгеймер Перемога
Премія Гільдії кіноакторів 2024 Найкраща чоловіка роль Оппенгеймер Перемога [39]
Найкращий акторський склад в ігровому кіно Перемога
Європейський кіноприз 2006 Найкращий актор Сніданок на Плутоні Номінація [40]
Вітер, що гойдає ячмінь Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.thefreelibrary.com/DANNY%27S+NEW+GOLDEN+BOY;+Exclusive+the+BIG+razz+interview+Cillian...-a0161223207
  2. ↑ https://www.gq.com/story/cillian-murphy-profile
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  5. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  6. ↑ а б в Murphy's lore: Meet the action hero who looks on the verge of tears - Features, Film & TV - The Independent. web.archive.org. 20 квітня 2008. Архів оригіналу за 20 квітня 2008. Процитовано 21 вересня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  7. ↑ Premiere - The 24 Finest Performances of 2005. web.archive.org. 5 грудня 2008. Архів оригіналу за 5 грудня 2008. Процитовано 15 січня 2025.
  8. ↑ Blue streak | Things to Do | reviews, guides, things to do, film - Time Out New York. Time Out New York (англ.). Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 15 січня 2025.
  9. ↑ O'Hagan, Sean; O’Hagan, Sean (11 червня 2006). 'I just want to challenge myself with each role'. The Observer (брит.). ISSN 0029-7712. Процитовано 15 січня 2025.
  10. ↑ а б в Jackson, Joe (8 лютого 2004). From Cork to Gotham. Sunday Independent Life Magazine.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  11. ↑ Blue streak | Things to Do | reviews, guides, things to do, film - Time Out New York. web.archive.org. 29 вересня 2012. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 16 січня 2025.
  12. ↑ Willis, John A. (2002). Screen World (англ.). Crown Publishers. ISBN 978-1-55783-479-9.
  13. ↑ Luck of the Irish | Backstage. web.archive.org. 30 жовтня 2013. Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 16 січня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  14. ↑ GATE THEATRE DUBLIN : THE SHAPE OF THINGS. web.archive.org. 8 лютого 2005. Архів оригіналу за 8 лютого 2005. Процитовано 16 січня 2025.
  15. ↑ Cillian Murphy · Interview · The A.V. Club. web.archive.org. 30 жовтня 2014. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 16 січня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  16. ↑ The 50 greatest Irish film actors of all time – in order. The Irish Times (англ.). Процитовано 15 січня 2025.
  17. ↑ Cillian Murphy: If you're an actor, it's essential to live like a normal person. Irish Independent (англ.). 24 вересня 2014. Процитовано 13 січня 2025.
  18. ↑ ‘Persevere...and keep having a laugh,’ actor Cillian Murphy tells youth groups in Galway. The Irish Times (англ.). Процитовано 13 січня 2025.
  19. ↑ DANNY'S NEW GOLDEN BOY; Exclusive the BIG razz interview Cillian boosts his star profile as he is reunited with top director Boyle for sci-fi epic. - Free Online Library. www.thefreelibrary.com. Процитовано 13 січня 2025.
  20. ↑ Schube, Sam (2 жовтня 2019). Cillian Murphy on ‘Peaky Blinders,’ Playing Bond, and Keeping the Fame Wolves at Bay. GQ (амер.). Процитовано 13 січня 2025.
  21. ↑ Cillian Murphy interview: ‘I’m not afraid to express opinions’. 4 вересня 2013.
  22. ↑ Ireland: Sane boy of the western world - Times Online. web.archive.org. 15 червня 2011. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 14 січня 2025.
  23. ↑ Eyre, Hermione (19 квітня 2012). Cillian Murphy is shaking up theatre this spring. The Standard (англ.). Процитовано 14 січня 2025.
  24. ↑ RTÉ Television - The Late Late Show - 19 March 2010. web.archive.org. 28 жовтня 2014. Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 14 січня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  25. ↑ Kelly, Guy (19 лютого 2024). Cillian Murphy’s strange journey from jazz crooner to ‘the greatest actor of his generation’. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 14 січня 2025.
  26. ↑ Here’s Why Introverts Have Made Cillian Murphy Their Patron Meme Saint. Yahoo News (en-SG) . Процитовано 14 січня 2025.
  27. ↑ Aurthur, Kate (5 грудня 2023). When Barbie Meets Oppenheimer: Margot Robbie and Cillian Murphy Discuss Their Blockbuster Hits in Epic ‘Barbenheimer’ Conversation. Variety (амер.). Процитовано 14 січня 2025.
  28. ↑ Ford, Lucy (13 липня 2023). Cillian Murphy wants to nuke the internet. British GQ (брит.). Процитовано 14 січня 2025.
  29. ↑ GQ Best Dressed Men 2015 | British GQ. web.archive.org. 24 червня 2017. Архів оригіналу за 24 червня 2017. Процитовано 14 січня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  30. ↑ Cartter, Eileen (13 березня 2024). Cillian Murphy Is the New Face of Versace. GQ (амер.). Процитовано 14 січня 2025.
  31. ↑ Together for Yes: Saoirse Ronan, Cillian Murphy support Ireland's abortion referendum. IrishCentral.com (англ.). 7 травня 2018. Процитовано 13 січня 2025.
  32. ↑ McDonald, Henry (15 вересня 2015). Irish stars call for abortion reform. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 13 січня 2025.
  33. ↑ Cillian Murphy urges men to vote in Ireland's abortion referendum. IrishCentral.com (англ.). 26 квітня 2018. Процитовано 13 січня 2025.
  34. ↑ Brolly Tonsils | The Blindboy Podcast, 1 травня 2018, процитовано 13 січня 2025
  35. ↑ Oscars 2024: ‘Very proud Irishman’ Cillian Murphy wins best actor, one of seven awards for Oppenheimer. The Irish Times (англ.). Процитовано 14 січня 2025.
  36. ↑ Film. Bafta (англ.). Процитовано 14 січня 2025.
  37. ↑ Kanter, Jake (22 березня 2023). Cillian Murphy Receives First BAFTA TV Award Nomination For ‘Peaky Blinders’. Deadline (амер.). Процитовано 14 січня 2025.
  38. ↑ Cillian Murphy. Golden Globes (амер.). Процитовано 14 січня 2025.
  39. ↑ The 30th Annual Screen Actors Guild Awards | Screen Actors Guild Awards. www.sagawards.org. Процитовано 14 січня 2025.
  40. ↑ Press, Scott Roxborough,The Associated (6 листопада 2006). ‘Volver,’ ‘Lives’ top EFA noms. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 14 січня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кілліан_Мерфі&oldid=46464583