Кільцювання птахів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рання версія мітки, що використовувалася Джеком Майнером для гусаків

Кільцювання птахів — метод дослідження диких птахів за допомогою прикріплення невеликої металевої або пластмасової індівідуально позначеної і, зазвичай ,кільцеподібної мітки до ніг або крил, таким чином, що різні аспекти життя птаха можуть досліджуватися за допомогою можливості знайти та ідентифікувати цього птаха пізніше. Метод використовується при дослідженні міграції, тривалості життя, смертності та інших популяційних досліджень, харчування та інших аспектів.

На території України існує дві орнітологічні станції та Центр кільцювання птахів. Центр кільцювання птахів знаходиться в Києві, в приміщенні Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України [1]. Керує ним Анатолій Полуда. Першою, державною станцією є Азово-Чорноморська орнітологічна станція, знаходиться в Мелітополі [2]. Друга орнітологічна станція знаходиться у Львові і вона є громадською організацією - Західно-Українська орнітологічна станція [3].


Вперше з науковою метою кільцювання було застосовано в Данії в 1899 році. Виникнення і розвиток кільцювання

Ще в давнину люди різними способами пробували мітити тварин. Загалом об'єктами мічення були домашні та мисливські птахи. У літературі є відомості також про кільцюванні в середні віки чапель, лелек, лебедів, гусей, голубів і ластівок . Як правило, інформація про таке лікування була необхідна і тому доступна вузькому колу осіб, безпосередньо причетних до процесу кільцювання. До того ж в ті часи у світі не існувало сучасних способів обміну інформацією, що також не дозволяло широко використовувати метод кільцювання для вивчення диких птахів. Ханс Крістіан Корнеліус Мортенсен, вчитель з Віборга (Данія) був першим, хто почав систематично в наукових цілях кільцювати птахів. У 1899 р він позначив алюмінієвими кільцями з оригінальними номерами та адресою 165 шпаків в надії, що деякі з птахів будуть виявлені і кільце повернеться з інформацією про дату і місце знахідки. Експеримент був успішним, і вже рік потому перші його результати були опубліковані. Метод, запропонований Мортенсеном, привернув увагу вчених, і в багатьох країнах світу почали кільцювати птахів і організовувати центри кільцювання. З тих пір в світі окільцьовані і помічені десятки мільйонів різних птахів. EURING Мігруючі птахи перетинають політичні кордони держав протягом своїх довгих перельотів. Щоб успішно спостерігати за їхнім життям протягом усього життя треба було створення міжнародної координаційної мережі станцій кільцювання та Національних центрів кільцювання. Так на нараді Національних центрів кільцювання в Парижі в 1963 р був утворений EURING - Європейський Союз кільцювання птахів. Основна мета Союзу - організація та стандартизація наукового кільцювання птахів у Європі. Усі європейські центри кільцювання, що володіють власними кільцями для вивчення вільноживучих птахів, є членами EURING. Рада EURING складається з Президента, Віце-президента, Генерального секретаря та 5 членів, що обираються представниками центрів кільцювання на Генеральній нараді, проведеній раз на два роки.


Щоб підтримати обмін інформацією між різними європейськими центрами кільцювання в 1966 р EURING запропонував стандартну систему кодування даних кільцювання-повернень. Ці коди в даний час використовуються усіма центрами і значно полегшують передачу та аналіз даних, одержуваних з багатьох різних джерел. У 1977 р на базі Інституту екології в Хетерні (Нідерланди) створено Банк даних EURING, куди стікаються дані про кільцюванні і поверненнях не тільки від європейських центрів, а й з усього світу. Члени EURING щорічно посилають сюди звіти, більшість центрів також передає дані про повернення. Уже в 1994 р Банк даних містив відомості про 1 млн. 225 тис. Повернень більше 400 видів птахів.

Посилання[ред.ред. код]