Кілікійський католикосат Вірменської апостольської церкви

Католикосат Великого дому Кілікії Святий Престол Кілікії вірм. Կաթողիկոսութիւն Հայոց Մեծի Տանն Կիլիկիոյ Kat̕oġikosowt̕iwn Hayoc̕ Meçi Tann Kilikioy
Місце засідання Кілікійського католикосата Вірменської апостольської церкви - Собор Святого Григорія Просвітителя, Ліван
Засновники	Апостоли Вартоломій і Тадей
Дата заснування	1441
Статус	автокефальний католикосат
У складі	Вірменської апостольської церкви
Чинний предстоятель	Католикос Арам I
Центр	Антеліас, Ліван
Основна юрисдикція	Кілікія та Західна Вірменія
Літургічна мова	вірменська (грабар)
Церковний календар	григоріанський
Вірних	4,000,000
Офіційний сайт	Armenian Catholicosate of the Great House of Cilicia

Частина з серії про
Орієнтальне православ'я
Орієнтальні православні церкви Копська Православ'я Тевахедо Етіопська Еритрейська Вірменська Сирійська Індійська
Автономні церкви: Вірменська: Кілії, Константинополя, Єрусалима Коптська: Французька Сирійська: Маланкарська яковитська Маланкарська: Брахмаварська (Ґоанська)
Неканонічні / незалежні церкви Коптська: Британська Сирійська: Малабарська незалежна Синкретичне (Західне православ'я): Кельтська православна церква Французька православна церква Православна церква галлів
Історія й теологія Коптська історія Історія Тавахедо Сирійська історія Християни святого Томи Вселенські собори: Перший Другий Третій Історичні теми та події: Пешитта Тур-Абдин Міафізитство 2-й Ефеський собор 3-й Ефеський собор 1-й Двінський собор 2-й Двінський собор 3-й Двінський собор Манцикертський собор Кафартутський собор Присяга Креста Кунана
Літургія та практики Канони церковні святих апостолів Вірменський календар Коптський календар Етіопський календар Коптський піст Коптське чернецтво Коптські святі Дебтера Етіопський спів Пост Ніневії Свята Курбана Табо Піст Тевехедо Тімкат
Основні особи Абгар V Дев'ять святих Етіопії Григорій Просвітитель Тиридат III Мар Авгін Атанасій Великий Єфрем Сирин Езана Фруменцій Шенуте Месроп Маштоц Кирило Александрійський Діоскор Александрійський Севір Антіохійський Авраам Фаршутський Яред Симон Таннер Григор Нарекаці Нерси IV Михайло Сирійський Абу-ль-Фарадж Мар-Гіваргіз Юхан Бар-Иврая Текле Гайманот Гіоргіс із Сегли Мар Тома I Грегоріос Абдаль Джаліл Гіваргезе Грегоріос
Пов’язані теми Абуна Католикос Коптський хрест Хрест святого Томи Етіопський хрест Етіоські титули Мафріан Біблейський канон Тевахедо

Вірме́нський католико́сат Вели́кого до́му Кілікі́ї (вірм. Կաթողիկոսութիւն Հայոց Մեծի Տանն Կիլիկիոյ, трансліт. Kat̕oġikosowt̕iwn Hayoc̕ Meçi Tann Kilikioy) — автокефальний католикосат Вірменської апостольської церкви (ВАЦ), який визнає першість честі Ечміадзінського Верховного патріарха і Католикоса всіх вірмен.

Резиденція Кілікійського католикоса після геноциду вірмен в Туреччині в 1930 році була перенесена з Кілікії до Антеліасу (Ліван). У веденні Кілікійського католикосату перебувають єпархії ВАЦ в Лівані, Сирії, Кіпрі.

Історія

Рання історія Вірменської церкви

Виникнення Вірменської церкви бере свій початок з апостольської епохи і за давньою традицією вона була встановлена святими Тадеєм та Вартоломієм. У 301 р. вірмени офіційно прийняли християнство як державну релігію.

Григорій Просвітлювач, покровитель Вірменської апостольської церкви, та вірменський цар Тірідат III, правитель того часу, зіграли ключову роль в офіційній християнізації Вірменії. Св. Григорій Просвітитель став організатором ієрархії Вірменської Церкви. З того часу глави Вірменської церкви називаються католикосами і досі мають той самий титул. Святий Григорій обрав місцем католикосатету тодішнє столичне місто Вагаршапат у Вірменії. Він побудував понтифічну резиденцію біля церкви під назвою "Пресвята Богородиця" (яка в останні часи набула б ім'я Святого Ечміадзіна).

У 485 р. католикосат було перенесено до нової столиці Двіну. У X столітті вона переїхала з Двіна в Дзораванк, а потім в Агтамар (927 р.), В Аргіну (947 р.) Та в Ані (992 р.).

Рання епоха католикосатату в Кілікії (1058–1293)

Після падіння Ані та Вірменського королівства Баградіц у 1045 році маси вірмен мігрували до Кілікії. Католикосат разом з людьми оселився там. Місце перебування церкви (тепер відоме як Католикосат Великого дому Кілікії) спочатку було встановлено в Сівасі (1058 р.), переїхавши до Тавблора (1062 р.), потім до Дзамендава (1066 р.), Джовка (1116 р.), Хромгла (1149 р.) і, нарешті, в Сісі (1293 р.), столиці Кілікійського королівства.

Після падіння Вірменського королівства Кілікія, в 1375 році, Церква також взяла на себе роль національного керівництва, а Католикос був визнаний етнархом (главою нації). Ця національна відповідальність значно розширила сферу місії Церкви.

Два католикосатати, починаючи з 1441 р.

У 1441 р. у Святій Ечміадзін в особі Кіракоса І Вірапеці з Вірменії був обраний новий Католикос усіх вірмен. У той же час католикос у відставці в Григорії IX Мусабегіан (1439–1446) залишався католикосом Великого дому Кілікії. Тому з 1441 р. В Вірменській Апостольській Церкві існують два католикосатати, що мають першість католикосату всіх вірмен у Матері Престолу Святого Ечміадзіна, визнаного Католикосататом Великого дому Кілікії. Верховний Патріарх і Католикос усіх вірмен проживає у Матері Престолу Святого Ечміадзіна.

Католикосат у Сісі (1293–1930)

Катедра Вірменського католикосатету в Сісі (сьогодні Козан)

Місто Сіс (сучасний Козан, Адана, Туреччина) було центром Католикосатету Великого дому Кілікії більше шести століть, починаючи з 1293 року, коли Католикосат переїхав з Хромгла в Сіс. Монастир Святої Софії Сіської, будинок Католикосатету, домінує у місті на фотографіях початку 20 століття. Під час Геноциду вірмен, в 1915 році, вірменське населення в Кілікії було в основному знищено. Останнім католикосом, який проживав у Сісі, був Саак II (католикос з 1902 по 1939). У 1921 р. Після відновлених розправи над вірменами в Кілікії кемалістською Туреччиною Саак II разом із вцілілим вірменським населенням втік шукати притулку в Сирії.

Католикосат в Антеліасі, Ліван (1930– по теперішній час)

Після виходу з приміщення Католикосатету в Сісі Саак II перебував у різних місцях Північної Сирії та в Лівані, керуючи справами Католикосатету.

У 1922 році Американський комітет допомоги на Близькому Сході створив притулок для дітей, що пережили геноцид, в Антіліясі. Він продовжував діяти до 1928 р. Після того, як у 1929 р. Сахак II звернувся до виконавчого комітету з фондом, у 1930 р. пустуючі будинки дитячого будинку були здані в оренду Католикосатату Кілікії на п'ять років для використання в якості місця для Католикосатату, та семінарію для підготовки священиків та вчителів. Фонд також погодився щороку сплачувати 6000–7000 доларів на поточні витрати. Перша меса в семінарії Католикосатею в Антеліасі відбулася в неділю, 12 жовтня 1930 року.

За допомогою пожертв Симона та Матільди Каєкджян Католикосат врешті придбав майно та землю, де розміщувався Католикосат в Антеліасі. Хворому Католикосу Сааку II, який помер у 1939 році, у пізніші роки допомагав Папкен I, який служив католикодським коад'ютором з 1931 року до своєї смерті в 1936 році.

Собор святого Григорія Просвітителя був побудований завдяки пожертві благодійника, ім'я якого, Саркіс Кенаджіян, було відкрите лише після його смерті, згідно з його бажанням. Була також побудована каплиця в пам'ять про півтора мільйона вірменських мучеників, потім резиденція для католикоса, що називається Вегаран (Վեհարան), і нова будівля Семінарії. Каплиця була побудована після пожертви благодійника та вірменсько-кіпрського благодійника Вахрама Утіджяна, сина Апісогома Утіджяна, офіційного перекладача британського уряду на Кіпрі. Однак музей "Кілікія" набагато пізніший розвиток; він був побудований та урочисто відкритий у 1997 році.

Таким чином, комплекс Католикосатету Великого дому Кілікії в Антеліасі включає:

• Собор святого Григорія Просвітлювача (1940)
• Католикосатна бібліотека (1932)
• Церковний музей "Кілікія" (1997)

Комплекс Католикосату також включає мавзолей / кладовище, де поховані члени конгрегації Антеліас. Протягом певного періоду в Католикосаті також була розміщена початкова вірменська школа в межах комплексу Католикосате, але школа була перенесена на нове місце в декількох кілометрах через збільшення кількості учнів та класів, а також необхідності в додатковій класі простору.

Духовна семінарія, розташована в сусідніх горах Бікфая, також служить літньою резиденцією для католикосів та духовенства.

Галерея

• 
  Хаткар у приміщенні
• 
  Арам I
• 
  Частковий вигляд комплексу Католикосате на Середземному морі в Антеліасі
• 
  Собор святого Григорія Просвітителя (1940)
• 
  Інтер'єр Собору святого Григорія Просвітителя
• 
  Memorial chapel to the Armenian Genocide at the Catholicosate premises in Antelias
• 
  Вегаран, резиденція Католикоса в Антеліасі, Ліван
• 
  Церква Пресвятої Богородиці в семінарії в Бікфая

Посилання

• Official site of the Armenian Catholicosate of Cilicia [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Armenian Prelacy of Canada [Архівовано 11 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Armenian Prelacy of Greece
• Armenian Prelacy of Lebanon [Архівовано 20 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Armenian Prelacy of Peria (Aleppo, Syria) [Архівовано 15 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Eastern Prelacy of the Armenian Apostolic Church of America [Архівовано 6 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Western Prelacy of the Armenian Apostolic Church of America [Архівовано 14 червня 2017 у Wayback Machine.]

Джерела

• Stopka, Krzysztof (2016). Armenia Christiana: Armenian Religious Identity and the Churches of Constantinople and Rome (4th-15th century). Kraków: Jagiellonian University Press. ISBN 9788323395553. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 14 жовтня 2020.