Кілікія (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Кілікія» (Гюмрі)
Повна назва Футбольний клуб
«Кілікія» Єреван
Засновано 1992
Розформовано 2011
Населений пункт Єреван, Вірменія Вірменія
Стадіон «Раздан»
Вміщує 55 000
Ліга Прем'єр-ліга
2010 7
Домашня
Виїзна
Запасна

Футбольний клуб «Кілікія» (вірм. Ֆուտբոլային Ակումբ „Կիլիկիա“ Երևան) — вірменський футбольний клуб заснований в 1992 році в місті Єреван. В кінці січня 2011 року керівництво клубу прийняло рішення про зняття з чемпіонату і розформування клубу[1]. Власником клубу був президент спортивного комплексу «Раздан» — Ашот Агабабян.

Колишні назви[ред. | ред. код]

  • 19921995: ВЗСС Єреван
  • 19951999: «Пюнік» Єреван
  • з 1999 — «Кілікія» Єреван

Історія[ред. | ред. код]

Золоті часи (1992—1998)[ред. | ред. код]

Саркіс Овсепян двічі ставав футболістом року у Вірменії у складі АОСС

«Кілікія» була заснована в Єревані в 1992 році перед початком першого незалежного чемпіонату країни. До того часу вона мала назву ВЗСС, що значить — Вірменський Загальний Спортивний Союз (у вірменському скорочення ХМНМ — «Оменетмен»). «Кілікія» була партійно. одиницею, засновниками клубу була партія Дашнакцутюн. Клуб з самого початку показав себе, причому команда складалася з 17-18 гравців. У першому сезоні під керівництвом Хорена Оганесяна, команда разом з клубом «Ширак» розділила золоті медалі першості. За підсумками чемпіонату у клубів була однакова кількість очок. Призначений на 11 листопада в Армавірі додатковий матч за 1-ше місце не відбувся через відмову «Ширака». Враховуючи недопрацьованість Регламенту чемпіонату обидві команди були оголошені чемпіонами країни.[2][3] У тому ж році команда вийшла у фінал Кубка країни. За 11 хвилин до закінчення зустрічі на табло горіли нулі. На 79-й Ара Нігоян, і на 87-й Ашот Аветісян, гравці «Бананца», принесли своєму клубу перший в історії Кубок Незалежності. За підсумками чемпіонату найкращим гравцем був визнаний Саркіс Овсепян.[4][5]

У чемпіонаті 1993 року, команді не вистачило 3 очок для того, щоб стати бронзовими медалістами. У впертій боротьбі вона пропустила вперед себе «Арарат», «Ширак» та «Бананц». У суперечці бомбардирів найкращим, поряд з Андраніком Овсепяном («Бананц»), став Гегам Оганесян, який забив 26 м'ячів.[6][7] В Кубку команда вибула на стадії півфіналу. Перегородив шлях «Арарат», який за рахунок двох голів на виїзді, пройшов далі і став володарем трофею.[8][9] На думку Оганесяна сталася «закулісна гра», суть якої полягала в тому, що в честь 20-річчя араратовского «Золотого дубля» зробленого в 1973 році в СРСР, цей дубль повинен був повторитися і на вірменському рівні[10]. В підсумку «Арарат» знову переміг і в чемпіонаті, і в кубку.

У сезоні 1994 року ВЗСС за рахунок кращої різниці забитих і пропущених голів став віце-чемпіоном. Гравцями команди було забито 113 м'ячів у 28 матчах. Цей показник є рекордним як для команди, так і для чемпіонатів Вірменії, який не побитий досі. Кращим голеадором чемпіонату став Арсен Аветисян (39 м'ячів), який став найкращим гравцем Вірменії 1994 року.[11][12] У Кубку команда в черговий раз дійшовши до півфіналу була вибита з турніру. На цей раз кривдником виявився «Ширак».[13][14]

Чемпіонат 1995 року був неофіційним і звання чемпіона не грав, бо був перехідним турніром. Федерацією футболу Вірменії вирішено було перейти від системи розіграшу «весна-осінь» на систему «осінь-весна». 12 команди були розбиті на 2 підгрупи. ВЗСС виявився у другий, де зіграв 10 матчів і набравши 19 очок зайняв 2-е місце, відстаючи від 1-го місця на одне очко. Найкращим бомбардиром в черговий раз став Арсен Аветисян з 12-ма голами. Друге місце у Гегама Огнесяна (8 м'ячів).[15][16] В іграх за Кубок Вірменії, команда не могла добитися результату. Другий рік поспіль вона вилітала від голів «Ширака». Але якщо в минулому сезоні вона зупинилася у півфіналі, то в цьому вона зупинилася на стадії 1/8 фіналу. Найкращим гравцем Вірменії став Саркіс Овсепян.[17][18]

Новий сезон в новій системі розіграшу команда почала з новою назвою — «Пюнік», що у вірменському перекладі означає міфічна птиця Фенікс. У цьому ж сезоні командою був завойований титул чемпіонів країни. Головні суперники були биті в очних матчах. Команда не програла жодного матчу і з 9-ти очковим відривом стала чемпіоном країни. Це був другий титул єреванської команди.[19][20] В іграх за Кубок, гравці «Пюніка» дійшли до фіналу, де суперником став абовянський «Котайк». До 59-й хвилині «Пюнік» вів з рахунком 3:0, але протягом двох хвилин це перевага була скорочена до мінімуму. На 84-й і 85-й було забито 2 м'ячі. Однак у час, що залишився команда втримала переможний рахунок і вперше у своїй історії виборола престижний трофей. Таким чином команда оформила перший «золотий дубль» в історії клубу.[21][22]

Черговий і останній, «золотий» чемпіонат для команди відбувся в сезоні 1996/97. Вигравши 19 ігор в 22-х турах і програвши лише одного разу (технічна поразка у грі проти «Вана», команда набрала 59 очок. У віце-чемпіонів, а це звання дісталося «Арарату», було лише 52 очки. Найкращим бомбардиром з 24 м'ячами став Арсен Аветисян.[23][24] Але чергового золотого дубля зробити не вдалося. У Кубку команда з мінімальним рахунком програла у фінальному матчі «Арарату» — 0:1.[25]

По закінченні сезону 1996/97 керівництвом ФФА було прийнято рішення повернутися до системи «весна-осінь». Тому новий чемпіонат 1997 року було розпочато в серпні і закінчено в листопаді. Команда набрала стільки ж очок як і у третього міся, проте в призери себе не вписала. Бронзові медалі дісталися «Еребуні»-АСС, за рахунок особистих зустрічей між собою. У суперечці бомбардирів кращим з гравців «Пюніка» був Вараздат Аветисян, але він з 10-ма м'ячами посів лише 4-те місце.[26][27] У цьому ж році був створений новий турнір — Суперкубок Вірменії. Оскільки чемпіоном минулого сезону і володарем Кубка був «Пюнік», то суперником у матчі за Суперкубок став віце-чемпіон — «Ширак», який святкував перемогу у матчі.

Наступний сезон був розіграний в два етапи. У першому грали 9 клубів. Кращі 6 команд у другому етапі розіграли між собою чемпіонство. «Пюнік» у першому етапі, завдяки тому, що «Двін» зіграв у нічию і втратив два потрібних очки, вийшов у другий етап. У другому етапі команда з 10 ігор — 9 програла. Як підсумок — 6-е місце.[28][29] У розіграші Кубка на півфінальній стадії пропустила «Єреван». У цьому сезоні, як чемпіон минулого сезону клуб брав участь у розіграші Суперкубка Вірменії. Суперник, яким був «Арарат», був переможений був з рахунком 2:0. Це останній серйозний трофей, який завоювала команда.[30][31]

Чорна смуга (1999—2001)[ред. | ред. код]

У 1999 році клуб у черговий і останній раз змінив назву, цього разу на «Кілікію», на честь середньовічної вірменської держави. В чемпіонаті команда провалили початок, з 10-ти матчів у 8 вона програла. В подальшому результати трохи покращились і команда посіла підсумкове 7-е місце.[32][33] У Кубку за сумою двох матчів у чвертьфіналі команда програла «Єревану», за рахунок гола на виїзді. Найращим бомбардиром «Кілікії» став Арман Карамян, що зайняв у списку бомбардирів 2-е місце з 20-ма голами. Йому не вистачило всього одного гола до результату Ширака Сарікяна (21 гол).[34][35]

Команді з року в рік складно було конкурувати з більш потужними клубами. 2000 рік не став винятком. Цей чемпіонат став більшою мірою повторенням попереднього чемпіонату, коли команда програвала сильним, зводила в нічию з рівними і брала очки у аутсайдерів. У підсумковій таблиці першості клуб зайняв 6-е місце. Черговими атакуючими даними блиснув Арман Карамян. Зі своїми 15-ма м'ячами він розділив 3-ю сходинку з Артуром Петросяном («Ширак») і Самвелом Ніколяном («Міка»).[36][37] В Кубку Вірменії пройшовши «Лорі» і у важкому матчі «Ширак», «Кілікія» у першому півфінальному матчі програла на виїзді «Звартноцу-ААЛ» — 0:1. А у другому за рахунку 0:0, на 51-й хвилині відмовилася продовжувати матч. У результаті їй було зараховано технічну поразку 0:3.[38][39]

У чемпіонаті 2001 року, зігравши в першому турі проти «Пюніка» (2:3), клуб знявся з розіграшу в знак протесту. Результат матчу проти «Пюніка» був анульований.[40][41] Але перед цим, команда встигла провести кілька матчів в Кубку. В черговий раз суперниками стали «Лорі» (4:0 і 0:0) і «Ширак». У першому матчі проти гюмрийцев був укладений мир (1:1), а другий матч не відбувся через відмову «Кілікії».[42][43]

Відродження (2002—2003)[ред. | ред. код]

Нове життя команди почалося 2002 року, коли вона знову заявилась до першості з футболу. Однак дотримуючись регламенту, клуб розпочав з нижчого дивііону, яким у першості Вірменії є Перша ліга. «Кілікія» була однією з фаворитів чемпіонату. За весь турнір був зафіксований тільки один програш, однак пристойну кількість нічиїх віддали команду від виходу в Прем'єр-лігу. У підсумку клуб задовольнявся лише малими бронзовими медалями, які не давали можливості підвищення. Вихід у Прем'єр-лігу було відкладено як мінімум на наступний сезон.[44][45] У розіграші Кубка участі не брала, оскільки клуб не встиг подати заявку на участь.

Чемпіонство у лізі було досягнуто сезоном потому. Один суперник з минулого сезону був підвищений в ієрархії, другий був розформований. Таким чином суперники, які залишалися, були помітно слабкіше «Кілікії». Що, власне, й вилилось у підсумкові результати. Відрив від другого міся склав 10 очок, а найбільша переможна серія склала 12 матчів. Найкращим бомбардиром Першої ліги став Ншан Ерзрумян, що забив 31 м'яч.[46][47] У Кубкових поєдинках команда в 1/8 фіналу зустрічалася з «Араксом» з Арарату. За сумою двох зустрічей (3:2) «Кілікія» вийшла до 1/4 фіналу, де її чекав «Ширак», що рахунок єдиного гола у двох матчах пройшов далі.[48][49]

Статус середняка (2004—2010)[ред. | ред. код]

Сезон 2004, як і всі попередні, почався з Кубка Вірменії. «Кілікія», як учасник Прем'єр-ліги, почала розіграш кубка зі стадії 1/8 фіналу. Суперником на цій стадії було ереванське «Динамо». У першому матчі гравці «Кілікії» розгромили суперника. Вже на 37-й хвилині першого тайму рахунок був 8:0 на користь «червоних». Матч закінчився з рахунком 10:0, хет-триками відзначилися брати Ншан і Сергій Ерзрумяни і Сурен Атоян. У другому матчі, який повинен був відбутися через 4 дня, «Динамо» відмовилося брати участь. Таким чином, команді було зараховано технічну поразку 0:3. Ще через 4 дні після цієї події, відбулися матчі 1/4 фіналу. Суперником був чинний чемпіон країни «Пюнік». Якщо перший матч «Кілікія» билася до останнього, то у другому матчі команду було не впізнати — 0:7 по закінченні 90 хвилин. Відразу після цієї гри пішов у відставку її наставник, відомий у минулому гравець єреванського «Арарату» і київського «Динамо» Альберт Саркісян. Обов'язки головного тренера тимчасово були покладені на другого тренера Самвела Хачатуряна. В чемпіонаті у 1-му турі «Міка» здобула мінімальну перемогу 0:1. Незважаючи на рахунок, гості-дебютанти вищого дивізіону виглядали краще і двічі влучили в поперечину. Першу перемогу довелося чекати недовго, вже у другому турі був переможений «Котайк» (1:0). Далі пішли поразки від «Бананца» і «Лернагорц-Арарату». У матчі з «Лернагорц-Араратом» кілікійці створили мінімум чотири відмінних гольових моменти, але м'яч вперто не йшов у ворота суперника. А от футболісти «Л-А» витиснули максимум зі своїх можливостей, двічі засмутивши голкіпера «Кілікії». У 5-му турі «Кілікія» створила сенсацію, обігравши «Ширак» на його полі з рахунком 4:3. Хет-триком відзначився Ншан Ерзрумян. Після поразки на своєму полі від «Динамо-Зеніту», причому після першого тайму на табло горіли цифри 0:3, спонсори команди відмовилися від послуг Хачатуряна. Був звільнений і другий тренер Ара Нигоян. З посади президента клубу був знятий також Севак Манукян. Треба зазначити, що після програшу від «Лернагорц-Арарату» з рахунком 0-2, переніс інфаркт директор клубу Алексан Саркісян. Новим президентом і головним тренером призначений Сергій Агабабян, який є племінником спонсора клубу Ашота Агабабяна. Причому 22-річний Сергій Агабабян ще в минулому році грав у складі «Кілікії». У матчі проти «Пюніка» мотивувати гравців не довелося — 1:1. У 10-му турі команда розгромила «Бананц» — 4:0. Однак далі були незрозумілі матчі. Апофезом стали матчі проти «Пюніка» (2:7) і «Міки» (1:5). Середину чемпіонату «Кілікія» провалила. Клуб в таблиці йшов на останній сходинці. В результаті з поста головного тренера пішов колишній гравець «Арарату» Самвел Касабоглян. Замість нього призначений колишній тренер збірної Вірменії Самвел Дарбінян. Він став шостим за рахунком тренером, який в цьому сезоні очолив «Кілікію». У наступному ж матчі «Кілікія» здобула очко в матчі проти «Міки». А в наступному турі добула першу за тривалий час перемогу над «Шираком» (2:1), що підняв «Кілікію» на 7-е місце в таблиці. «Кілікія» закінчувала сезон відкладеним матчем проти новоспеченого чемпіона — «Пюніка». У першому таймі гравці «Пюніка» володіли перевагою, однак не реалізували створені моменти. Один тільки Едгар Манучарян міг відзначитися двічі. А потім футбольне щастя посміхнулося гостям. Через 13 хвилин після перерви досвідчений захисник господарів Саркіс Овсепян забарився з м'ячем у власній штрафній, чим скористався Сергій Ерзрумян який завдав чіткий удар в дальній від воротаря кут. У час, що залишився «Пюнік» з усіх сил намагався відігратися, проте оборона «Кілікії» стримала натиск. В результаті «Пюнік» зазнав першої поразки за півтора року, тоді як «Кілікія» завершила сезон на мажорній ноті. У підсумку команда перемістилася на 6-ту сходинку. Найращим бомбардиром клубу став Ншан Ерзрумян, забивши 18 м'ячів (5 з пенальті) і посів у списку 3-е місце.

Чергове відродження клубу пов'язували з приходом до клубу Едуарда Маркарова. Але і він не зміг змінити гнітючі результати, які показувала команда останні сезони у Прем'єр-лізі.

За 4 тури до закінчення чемпіонату, Дарбинян подав у відставку. Причину відходу фахівець не озвучив, але сказав, що є варіанти роботи за кордоном[50]. Замість покинувшого клуб досвідченого фахівця був запрошений Бабкен Мелікян.

Розформування (2011)[ред. | ред. код]

У новому році команда з Мелікяном початку підготовку до нового сезону. Були проведені кілька тренувань. Керівництву клубу потрібно було підтвердити участь «Кілікії» в першості країни 2011 року та внести відповідні внески до 16 січня. Але ніяких підтверджень і оплат не відбулось в зазначений строк.[51] 26 січня керівництво клубу направило офіційний лист у Федерацію футболу Вірменії, повідомивши, що команда розформовується і не зможе взяти участь в чемпіонаті Вірменії 2011 року через фінансові проблеми[52]. 31 січня ФФВ офіційно прийняла рішення виключити «Кілікію» з усіх футбольних турнірів під егідою ФФВ. Таким чином клуб припинив своє існування.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Чемпіонат і Кубок Вірменії[ред. | ред. код]

Єврокубки[ред. | ред. код]

Сезон Турнір Раунд Суперник 1 матч 2 матч
1996/97 Кубок УЄФА PR Фінляндія ГІК Гельсінкі 3 — 1 2 — 5
1997/98 Ліга чемпіонів УЄФА 1Q Угорщина МТК Будапешт 0 — 2 3 — 4
2006 Кубок Інтертото 1R Грузія «Динамо» Тбілісі 1 — 5 0 — 3
  • Домашні ігри виділені жирним шрифтом
Турнір Ігри Перемоги Нічиї Поразки Голів забито Голів пропущено
Ліга чемпіонів УЄФА 2 0 0 2 3 6
Кубок УЄФА 2 1 0 1 5 6
Кубок Інтертото 2 0 0 2 1 8
Разом 6 1 0 5 9 20

Найбільші перемоги і поразки[ред. | ред. код]

Найбільші перемоги:

В чемпіонаті Вірменії:

  • Кілікія — «Динамо» Єгвард — 16:0 (2002 рік) в першій лізі
  • ВЗСС — «Кілікія» Єреван — 12:1 (1992 рік)

У кубку Вірменії:

  • «Пюнік» — «Армавір» — 11:1 (1995/96 рік)

В європейських кубках:

Найбільші поразки:

В чемпіонаті Вірменії:

У кубку Вірменії:

В європейських кубках:

Досягнення[ред. | ред. код]

Національні чемпіонати[ред. | ред. код]

Gold medal icon.svg Чемпіон Вірменії (3)
1992, 1995/96, 1996/97
Silver medal icon.svg Срібний призер Чемпіонату Вірменії (2)
1994
Cup Winner.png Володар Кубка Вірменії (1)
1995/96
Cup Finalist.png Фіналіст Кубка Вірменії (3)
1992, 1996/97, 2005
Cup Winner.png Володар Суперкубка Вірменії (1)
1997
Cup Finalist.png Фіналіст Суперкубка Вірменії (1)
1996

Командні призи[ред. | ред. код]

Досягнення гравців[ред. | ред. код]

Рекордсмени клубу[ред. | ред. код]

  • Найбільшу кількість ігор в офіційних матчах провів Вараздат Аветисян.
  • Найкращий бомбардир в історії клубу — Арсен Аветисян.

Головні тренери клубу[ред. | ред. код]

Головний тренер С Період
Вірменія Хорен Оганесян 1992-1993
Вірменія Геворг Папян
1993
Вірменія Левон Яблукян 1993-1995
Вірменія Хорен Оганесян 1995-1998
Вірменія Давид Казарян
1998
Вірменія Самвел Петросян 1998-1999
Вірменія Микола Казарян
1999
Вірменія Самвел Дарбінян 1999-2000
Вірменія Артюша Мовсесян 2000-2002
Вірменія Альберт Саркісян 2003-2004
Вірменія Самвел Хачатрян в.о.
2004
Вірменія Сергій Агабабян
2004
Вірменія Самвел Касабоглян
2004
Вірменія Самвел Дарбинян 2004-2006
Вірменія Ашот Барсегян 2006-2007
Вірменія Ерванд Крбашян 2007-2008
Вірменія Едуард Маркаров
2008
Вірменія Абраам Хашманян 2008-2010
Вірменія Самвел Дарбінян
2010
Вірменія Ліван Бабкен Мелікян 2010-2011

Президенти клубу[ред. | ред. код]

Президент Період
Вірменія Гагік Сафарян 1995 — 1996
Вірменія Рубен Айрапетян 1996 — 1999
Вірменія Ашот Агабабян 2000 — ?
Вірменія Севак Манукян
?-2004
Вірменія Сергій Агабабян 2004 — 2008
Вірменія Ашот Агабабян 2008 — 2011

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Официально: «Киликия» снята с соревнований Архівовано 2012-03-20 у Wayback Machine. (англ.)
  2. Армения. Сезон — 1992. Высшая лига Архівовано 30 листопад 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  3. Armenia 1992 Final Stage Championship Group (англ.)
  4. Армения. Сезон — 1992. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  5. Armenia Cup 1992 (англ.)
  6. Армения. Сезон — 1993. Высшая лига Архівовано 1 грудень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  7. Armenia 1993 Final Table (англ.)
  8. Армения. Сезон — 1993. Кубок Архівовано 13 лютий 2011 у Wayback Machine. (рос.)
  9. Armenia Cup 1992/93 (англ.)
  10. Почему вы решили уехать в Ливан? (рос.)
  11. Армения. Сезон — 1994. Высшая лига Архівовано 30 листопад 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  12. Armenia 1994 Final Table (англ.)
  13. Армения. Сезон — 1994. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  14. Armenia Cup 1994 (англ.)
  15. Армения. Сезон — 1995. Высшая лига Архівовано 28 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  16. Armenia 1995 Transitional Spring Season Group 2 (англ.)
  17. Армения. Сезон — 1995. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  18. Cup 1994/95 (англ.)
  19. Армения. Сезон — 1995/96. Высшая лига Архівовано 28 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  20. Armenia 1995/96 Final Table (англ.)
  21. Армения. Сезон — 1995/96. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  22. Armenia Cup 1995/96 (англ.)
  23. Армения. Сезон — 1996/97. Высшая лига Архівовано 28 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  24. Armenia 1996/97 Final Table (англ.)
  25. Армения. Сезон — 1996/97. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  26. Армения. Сезон — 1997. Высшая лига Архівовано 28 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  27. Armenia 1997 Transitional Fall Championship (англ.)
  28. Армения. Сезон — 1998. Высшая лига Архівовано 28 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  29. Armenia 1998 Final Table (англ.)
  30. Армения. Сезон — 1998. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  31. Armenia Cup 1997/98 (англ.)
  32. Армения. Сезон — 1999. Высшая лига Архівовано 28 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  33. Armenia 1999 Premier League (англ.)
  34. Армения. Сезон — 1999. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  35. Armenia Cup 1998/99 (англ.)
  36. Армения. Сезон — 2000. Высшая лига Архівовано 29 листопад 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  37. Armenia 2000 Final Table (англ.)
  38. Армения. Сезон — 2000. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  39. Armenia Cup 2000 (Independence Cup) (англ.)
  40. Армения. Сезон — 2001. Высшая лига Архівовано 28 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  41. Armenia 2001 Premier League (англ.)
  42. Армения. Сезон — 2001. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  43. Armenia Cup 2001 (англ.)
  44. Армения. Сезон — 2002. Первая лига Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  45. Armenia 2002 Second Level (англ.)
  46. Армения. Сезон — 2003. XII Чемпионат страны. Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  47. Armenia 2003 Premier League Final Table (англ.)
  48. Армения. Сезон — 2003. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  49. Armenia Cup 2003 (англ.)
  50. Самвел Дарбинян покинул пост главного тренера Киликии Архівовано 27 жовтень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  51. Осталась одна «Киликия» Архівовано 26 січень 2011 у Wayback Machine. (рос.)
  52. Тренер «Киликии» пока надеется… Архівовано 2011-01-31 у Wayback Machine. (рос.)
  53. 16-я церемония вручения наград завершила сезон в Армении (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]