Кімберлі Каган

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кімберлі Каган
англ. Kimberly Kagan
Народилася 1972[1]
Країна  США
Діяльність військовий історик
Alma mater Єльський університет
Галузь історія
Заклад Гарвардський університет
Науковий ступінь доктор філософії[2][3]
У шлюбі з Frederick Kagand
Нагороди
Department of Defense Medal for Distinguished Public Service
Особ. сторінка understandingwar.org
CMNS: Кімберлі Каган у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Каган (прізвище).

Кімберлі Каган (англ. Kimberly Kagan; (1972)) — американська військова історикиня . Засновниця та президентка американського Інституту вивчення війни[4] .

Життєпис[ред. | ред. код]

Кімберлі Каган народилася 1972 року в родині єврейського бухгалтера та шкільного вчителя з Нью-Йорка Калмана Кесслера та його дружини Френсіс[5][6][7]. У 1993 році вона закінчила бакалаврат Єльського університету[8] та отримала освітньо-науковий ступінь доктора філософії з антикознавства (англ. Ancient History) у своїй альма-матер. Саме під час навчання Каган познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Фредеріком Каганом, який працює науковим співробітником Американського інституту підприємництва (AEI)[9]. Він син відомого історика Дональда Кагана та брат Роберта Кагана — відомого письменника та публіциста. У 2004—2005 роках Кімберлі мала докторську стипендію Оліна з військової історії в Єльському університеті з вивчення міжнародної безпеки.[10].

Наукова кар'єра[ред. | ред. код]

У 2000—2005 роках Кімберлі Каган викладала у Військовій академії США у Вест-Пойнті, у 2005 році — в Єльському університеті, Джорджтаунському університеті та Американському університеті .

У 2007 році заснувала Інститут з вивчення війни (англ. ISW). Цей заклад позиціонує себе як «непартійний некомерційний мозковий центр, який прагне проводити дослідження та аналіз саме щодо питань оборони та закордонних справ. ISW створює звіти про хід війни…»[11]

У 2008—2009 роках вчена працювала в експертній групі генерала Стенлі Маккристала в складі багатонаціональних сил США в Іраку та, згодом в Афганістані[12]. Разом з чоловіком вони повернулися до Афганістану влітку 2010 року, щоб допомогти генералу Девіду Петреусу, що був призначений командуючим американських сил в Афганістані. Вони отримали доступ до таємниці й годинами аналізували перехоплені у талібів дані. Їхня оцінка того, що сили США повинні атакувати мережу Хаккані, була передана безпосередньо польовим командирам на сході, створивши певну плутанину, оскільки Петреус сам не віддавав цього наказу[12]. Каган також входить до складу Академічної консультативної ради Афгано-Пакистанського центру передового досвіду при CENTCOM.

Родина[ред. | ред. код]

Чоловік — Фредерік Каган, син американського історика та професора Єльського університету Дональд Каган, познайомилися в Єльському університеті.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Kagan, Kimberly, ред. (2010). The Imperial Moment (вид. Hardcover). Cambridge: Harvard University Press. ISBN 9780674035874. Процитовано 7 листопада 2022.
  • Kagan, Kimberly (2008). The Surge: A Military History (вид. Hardcover). Encounter Books. ISBN 978-1-59403-249-3.[13]
  • Kagan, Kimberly (2006). The Eye of Command (вид. Hardcover). Ann Arbor: University of Michigan Press. ISBN 978-0-472-11521-1. Процитовано 7 листопада 2022.

Статті Кімберлі Каган публікувалися у Волл-стріт джорнел, Нью-Йорк таймс, The Weekly Standard[en] та інших виданнях[14][15][16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ NUKAT — 2002.
  2. ↑ https://www.congress.gov/115/meeting/house/108719/witnesses/HHRG-115-FA18-Bio-KaganK-20180926.pdf
  3. ↑ https://www.press.umich.edu/93252/eye_of_command
  4. ↑ Kimberly Kagan, President. Institute for the Study of War. Архів оригіналу за 7 жовтня 2010. Процитовано 10 січня 2021.
  5. ↑ Bender, Ryan (11 жовтня 2009). Husband and Wife take center stage in debate on Afghanistan. Boston Globe. Процитовано 6 листопада 2022.
  6. ↑ Margolick, David (22 січня 2010). David Margolick: Resurgence of Neoconservatism. Newsweek. Процитовано 7 листопада 2022.
  7. ↑ Paid Notice: Deaths KESSLER, FRANCES E. (STEIN). New York Times. 4 листопада 1997. Процитовано 7 листопада 2022.
  8. ↑ Mangino, Andrew (27 жовтня 2005). Robert Kagan ’80 follows father but forges own path. Yale Daily News. Процитовано 4 жовтня 2022.
  9. ↑ Scholars and Fellows. American Enterprise Institute. листопад 2010. Архів оригіналу за 19 листопада 2010. Процитовано 7 листопада 2022.
  10. ↑ Fellows and Alumni. WCFIA Harvard University. листопад 2010. Архів оригіналу за 23 жовтня 2010. Процитовано 7 листопада 2022.
  11. ↑ About Us. Institute for the Study of War. грудень 2010. Процитовано 7 листопада 2022.
  12. ↑ а б Chandrasekaran, Rajiv (18 грудня 2012). Civilian Analysts Gained Petraeus's Ear While He Was Commander in Afghanistan. The Washington Post. Процитовано 7 листопада 2022.
  13. ↑ Anderson, Gary (23 серпня 2009). Wrapping up operations in Iraq. Washington Times. Архів оригіналу за 7 червня 2011. Процитовано 19 вересня 2010.
  14. ↑ Kagan, Kimberly (26 січня 2008). Don't Short-Circuit the Surge (Opinion). Wall Street Journal. Процитовано 7 листопада 2022.
  15. ↑ Boot, Max; Kagan, Frederick; Kagan, Kimberly (13 березня 2009). How to Surge the Taliban (Opinion). New York Times. Процитовано 7 листопада 2022.
  16. ↑ Kagan, Kimberly (10 серпня 2009). Why the Taliban are Winning—For Now. Foreign Policy. Процитовано 7 листопада 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кімберлі_Каган&oldid=39808997