Кім Кі Дук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кім Кі Дук
김기덕
Кім Кі Дук на Венеційському кінофестивалі, 2012
Кім Кі Дук на Венеційському кінофестивалі, 2012
Дата народження 20 грудня 1960(1960-12-20)
Місце народження Собьок, Понхва, Північна Кьонсан, Республіка Корея
Дата смерті 11 грудня 2020(2020-12-11) (59 років)
Місце смерті Рига, Латвія
Громадянство Flag of South Korea.svg Південна Корея
Національність корейці
Професія режисер, сценарист
Кар'єра 1996—2020
Magnum opus Весна, літо, осінь, зима... і знову весна і П'єта
Нагороди «Срібний ведмідь» (2004), «Золотий лев» (2012)
IMDb ID 1104118
CMNS: Кім Кі Дук у Вікісховищі

Кім Кі Дук (кор. 김기덕, трансліт. Кім Ґідок, кор. вимова: [kimɡidʌk] (Speaker Icon.svg прослухати); нар. 20 грудня 1960(19601220), Собьок — пом. 11 грудня 2020, Рига) — південнокорейський кінорежисер та сценарист.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селищі Собьок (서벽) повіту Понхва (봉화) провінції Північна Кьонсан. Невдовзі сім'я переїхала до Сеула, де хлопця віддали на навчання до сільськогосподарську школи. Не закінчивши навчання, Кім Кі Дук у віці 17 років пішов працювати на завод. У 20 років розпочав службу в армії, 5 років він провів на службі в морській піхоті. Після повернення з армії подався до храму для незрячих, де провів ще два роки, маючи намір стати священником. Саме в цей період життя Кім Кі Дук захопився живописом і для розвитку власних здібностей поїхав до Парижа. Там в 1990—1992 рр. вивчав живопис, архітектуру, скульптуру та музику.

Кінокар'єра[ред. | ред. код]

Уже 1995 року він розпочав свою кар'єру як сценарист, здобувши нагороду за найкращий сценарій до фільму «Художник та злочинець, засуджені до смерті». Згодом майбутній режисер подорожував світом і проводив виставки своїх картин. Утім після ще двох нагород за найкращі сценарії Кім Кі Дук узявся до знімання фільмів безпосередньо. Так світ побачив перші фільми — «Крокодил» (1996) і «Дикі тварини» (1996). Фільми мали сенсаційні відгуки від корейських критиків за складність та неоднозначність учинків і характерів героїв, шокувальний візуальний ряд та неочікувані висновки, які підводив режисер.

У 2012 він отримав «Золотого лева» на 69-му Венеційському кінофестивалі за фільм «П'єта».

Контроверсії та цензура[ред. | ред. код]

Британська комісія з класифікації фільмів затримала випуск фільму Кім Кі Дука «Острів» (2000) у Великій Британії через випадки жорстокого поводження із тваринами у фільмі. Щодо сцен, на яких із жаби здирають шкіру після побиття до смерті, а риб калічать, режисер заявив: «Ми приготували всю рибу, яку використовували у фільмі, і з'їли її, висловивши свою вдячність. Я вчинив багато жорстокості щодо тварин у своїх фільмах. І мене мучитиме совість до кінця свого життя», — пояснив режисер.[1]

Американському інтерв'юеру, який припустив, що такі сцени тривожать і створюють перешкоду для розповсюдження стрічки в інших країнах, Кім сказав: «Як я бачу, їжа, яку ми їмо сьогодні, нічим не відрізняється. В Америці ви їсте яловичину, свинину і вбиваєте всіх цих тварин. І люди, які їдять цих тварин, не стурбовані їхнім забоєм. Тварини є частиною цього циклу споживання. На екрані це виглядає більш жорстоким, але я не бачу різниці. І так, існує культурна різниця, і, можливо, американці матимуть із цим проблеми, але якщо вони можуть бути просто більш чутливими щодо того, що прийнятно в різних країнах, я сподіваюся, у них не буде занадто багато проблем із тим, що відображається на екрані».[2]

У 2013 році фільм Кіма Кі Дука «Мебіус» фактично заборонили до прокату в Республіці Корея. У ньому йдеться про чоловіка, який виріс у неблагополучній родині, зруйнованій подружньою невірністю батька (у фільмі є сцена, у якій батько каструє себе). Зрештою, головний герой відрікається від світу.

Корейська комісія з віковим рейтингами надала фільму статус «для обмеженого розповсюдження», тим самим прирівнявши його до порнографії, — це означло, що нову картину Кіма могли показувати тільки в місцях, куди закритий доступ неповнолітнім, а таких кінотеатрів у Кореї немає.[3]

Звинувачення в сексуальних домаганнях і виправдання[ред. | ред. код]

У 2017 році був звинувачений анонімною акторкою в насильницькому примушуванні до знімання у сцені сексу у фільмі «Мебіус», на які вона нібито не давала згоди.[4] Наступного року ще три жінки звинувачували його в сексуальному насильстві.[5][6] Кім Кі Дук виступив із зустрічними позовами у зв'язку з помилковими звинуваченнями і дифамації. У січні 2019 суд зняв із Кіма звинувачення в сексуальному нападі, однак він мав сплатити близько 4 450 доларів США штрафу за напад.[7]

Смерть[ред. | ред. код]

11 грудня 2020 року помер внаслідок ускладнення від COVID-19, перебуваючи в Ризі (Латвія)[8]. За словами режисера Віталія Манського, Кім Кі Дук прибув до Латвії 20 листопада. З 5 грудня він не виходив на зв'язок. У ніч на 11 грудня він помер у лікарні.[9] Корейський режисер мав намір придбати будинок у Юрмалі й оформити посвідку на проживання в Латвії. Після того як режисер не з'явився на призначену зустріч, колеги почали шукати його, уточнюючи інформацію в латвійських лікарнях. Через жорсткі правила щодо захисту особистих даних цей пошук був утруднений.[10]

Тематика фільмів та герої[ред. | ред. код]

Героями Кіма стали люди пересічні, з нижніх прошарків суспільства. В екстремальних умовах боротьби і гротеску режисер відчував та передавав людську невинність. У своїх фільмах Кім Кі Дук часто апелює до почуттів. Він не шукає вирішення глобальних проблем, він не знає відповіді на соціально значущі запитання. Його цікавить людська душа — щирість, любов, злість, злоба, правда і брехня, мінливість думок тощо. Часто у фільмах режисера з'являється образ природи. Кім Кі Дук свідомо уникає розвитку сюжету на тлі глобалізації, великих міст та трагедій сучасності задля кращого усвідомлення глядачем емоцій та переживань героїв.

Коментарі[ред. | ред. код]

«Кім Кі Дук — рідкісний режисер у тому розумінні, що він знімає свої фільми послідовно, у суворій відповідності до логіки сценарію. Тобто він вигадує, як зробити красивим цей епізод, дістає задоволення від його зйомок і лише потім починає думати над тим, як відзняти гарно й наступний, — саме тому його стрічки такі гарні», — Юрій Гладильщиков.[11]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Корейська назва Транслітерація Режисер Продюсер Сценарист
1996 «Крокодил»[en] 악어 Ag-o Так Так
«Дикі тварини»[en] 야생동물 보호구역 Yasaeng dongmul bohoguyeog Так Так
1998 «Готель «Пташина клітка»»[en] 파란 대문 Paran daemun Так Так
2000 «Острів» Seom Так Так
«Справжня вигадка»[en] 실제 상황 Shilje sanghwang Так Так
2001 «Адреса невідома»[en] 수취인 불명 Suchwiin bulmyeong Так Так
«Поганий хлопець»[en] 나쁜 남자 Nabbeun namja Так Так
2002 «Берегова охорона»[en] 해안선 Haeanseon Так Так
2003 «Весна, літо, осінь, зима... і знову весна» 봄, 여름, 가을, 겨울 그리고 봄 Bom yeoreum gaeul gyeoul geurigo bom Так Так
2004 «Самаритянка»[en] 사마리아 Samaria Так Так Так
«Порожній будинок» 빈 집 Bin-jip Так Так Так
2005 «Натягнута тятива» Hwal Так Так Так
2006 «Час»[en] 시간 Shi gan Так Так Так
2007 «Подих»[en] Soom Так Так
2008 «Мрія»[en] 비몽 Bimong Так Так Так
«Прекрасна»[en] 아름답다 Areumdapda Так Так
«Незмонтований фільм»[en] 영화는 영화다 Yeonghwanun Yeonghwada Так Так
2010 «Таємне возз’єднання»[en] 의형제 Uihyeongje Так
2011 «Аріран»[en] 아리랑 Arirang Так Так Так
«Амінь»[en] 아멘 Amen Так Так Так
«Пунсан»[en] 풍산개 Pungsan-gae Так Так
2012 «П'єта» 피에타 Pietà Так Так Так
2013 «Мебіус»[en] 뫼비우스 Moebius Так Так Так
«Груба гра»[en] 배우는 배우다 Baeuneun Baeuda Так Так
«Червона родина»[en] 붉은 가족 Boog-eun ga-jeok Так Так
2014 «Один на один»[en] 일대일 Il-dae-il Так Так Так
«Знахідка»[en] 신의 선물 Sinui seonmul Так Так
2015 «Стоп»[en] 스톱 Seutop Так Так Так
«Зроблено в Китаї»[en] 메이드 인 차이나 Mei-deu in Chai-na Так Так
2016 «Мережа»[en] 그물 Geumul Так
2017 «Вилковий навантажувач»[en] 포크레인 Pokeulein Так Так
2018 «Людина, простір, час і знову людина» 인간, 공간, 시간 그리고 인간 Inkan, gongkan, sikan grigo inkan Так Так
2019 «3000»[en] 3000 3000 Так

Міжнародні нагороди[ред. | ред. код]

Рік Нагорода Категорія Робота Результат Примітки
2004 54-й[en] Берлінський міжнародний кінофестиваль Срібний ведмідь (кращий режисер) «Самаритянка» Перемога [12]
61-й[en] Венеційський кінофестиваль Срібний лев (кращий режисер) «Порожній будинок» Перемога [13]
2011 64-й Каннський кінофестиваль Приз програми «Особливий погляд» «Аріран» Перемога [14]
2012 Кінофестиваль Курстендорф[en] «Award for Future Movies» «П'єта» Перемога [15]
69-й Венеційський кінофестиваль Золотий лев Перемога [16]
2014 71-й[en] Венеційський кінофестиваль Кращий фільм програми Дні Венеції «Сам на сам» Перемога

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 'I've done a lot of cruelty to animals'. the Guardian (en). 2004-08-02. Процитовано 2020-12-12. 
  2. "An Interview with Kim Ki-Duk and Suh Jung on The Isle". Monsters and Critics. Archived from the original on 28 November 2007. Retrieved 26 November 2007. 
  3. Через сцени інцесту й насильства новий фільм Кім Кі Дука заборонили до прокату в Південній Кореї. ua.korrespondent.net (ru). Процитовано 2020-12-12. 
  4. South Korean Director Kim Ki-duk Sued for Alleged Violence on Set, Adding Unscripted Sex Scene | Hollywood Reporter. www.hollywoodreporter.com. Процитовано 2020-12-12. 
  5. Three women accuse Korean director Kim Ki-duk of rape and assault. the Guardian (en). 2018-03-07. Процитовано 2020-12-12. 
  6. South Korean Filmmaker Kim Ki-duk Accused of Rape | Hollywood Reporter. www.hollywoodreporter.com. Процитовано 2020-12-12. 
  7. Kil, Sonia; Kil, Sonia (2019-01-05). Court Dismisses Kim Ki-duk Case Against Actress, TV Show. Variety (en-US). Процитовано 2020-12-12. 
  8. "Українська правда": Знаменитий корейський режисер Кім Кі Дук помер від СOVID
  9. Kultūra, DELFI (2020-12-11). Latvijā miris pasaulē slavenais dienvidkorejiešu režisors Kims Kiduks (precizēts). delfi.lv (lv). Процитовано 2020-12-11. 
  10. Корейський кінорежисер Кім Кі Дук помер через ускладнення після коронавірусу, — ЗМІ — DSnews.ua. www.dsnews.ua (uk). 2020-12-11. Процитовано 2020-12-11. 
  11. Юрий Гладильщиков (1 листопада 2005). Третий старый должен уйти. stengazeta.net (рос.). Архів оригіналу за 8 серпня 2016. 
  12. PRIZES & HONOURS 2004. berlinale.de. Архів оригіналу за 15 October 2013. Процитовано 10 June 2014. 
  13. Official Awards of the 61st Venice Film Festival. labiennale.org. Архів оригіналу за 15 September 2004. Процитовано 4 June 2018. 
  14. Awards 2011: All Awards. festival-cannes.fr. Архів оригіналу за 21 August 2011. 
  15. СВЕЧАНО ОТВАРАЊЕ КУСТЕНДОРФА 2012 (серб.)
  16. Whipp, Glenn (8 September 2012). 'The Master' wins big at Venice ... and it could have been bigger. The Los Angeles Times. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]