Кінгісепп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Кінгісепп
рос. Кингисепп
Coat of Arms of Kingisepp (Leningrad oblast).png Flag of Kingisepp (Leningrad oblast).png
Герб міста Прапор міста
Фотографии Кингисеппа 0002.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ленінградська область
Муніципальний район Кінгісеппський район
Код ЗКАТУ: 41422000000
Код ЗКТМО: 41621101001
Основні дані
Час заснування 1384
Статус міста 1784
Площа 29 км²
Поштовий індекс 188455–188456
Телефонний код +7 81375
Географічні координати: 59°22′ пн. ш. 28°36′ сх. д. / 59.367° пн. ш. 28.600° сх. д. / 59.367; 28.600Координати: 59°22′ пн. ш. 28°36′ сх. д. / 59.367° пн. ш. 28.600° сх. д. / 59.367; 28.600
Часовий пояс UTC+4
Відстань
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

114

Влада
Веб-сторінка kingisepp-mo.ru
Мапа
Кінгісепп (Росія)
Кінгісепп
Кінгісепп


CMNS: Кінгісепп у Вікісховищі

Кінгісе́пп (рідше Кі́нгісепп — місто в Росії, адміністративний центр Кінгісеппського району Ленінградської області.

Місто розташоване на річці Луга, за 114 км від Санкт-Петербурга.

Засноване новгородським боярином Іваном Федоровичем як фортеця Ям 1384 року. З 1703 по 1922 місто називалось Я́мбург, потім було перейменоване на честь естонського революціонера Віктора Кінгісеппа.

Історія[ред. | ред. код]

Допетровська епоха[ред. | ред. код]

Перша літописна згадка відноситься до 1384 року, коли новгородці на чолі з князем Патрікеєм, зміцнюючи свої кордони від нападів німецьких і шведських лицарів, побудували тут фортецю, «город камен на Луге, на Яме», яка мала суцільну кам'яну стіну з вежами і брамами. Фортеця витримала облогу військ Швеції і Лівонської конфедерації в 1395 і 14441448 роках. В тому ж літописі під 1395 роком згадується як містечко Яма, 1397 року — Ямьскій городок, 1444 — Яма-город. Назва фортеці Яма отримала по місцевості, де вона перебувала: на південному узбережжі Фінської затоки, між фінськими племенами водь і нарова розміщувалося фінське плем'я ямь; так само називалась і земля, де воно проживало, а по ній назвали і фортецю Яма.

В лівонських та ганзейських джерелах місто Яма до кінця XV століття називалось Нієнслотом, тобто Новим замком, Новим містечком, через що довгий час вважалося, що до того часу воно не згадується в іноземних джерелах. Після заснування Івангорода, на який було перенесено ім'я Ніенслот, поступово в побут західних хроністів увійшла російська назва Яма.

До XV століття стає не тільки військовим, але і ремісничо-торговим центром Північно-Західної Русі і адміністративним центром Ямського повіту водської п'ятини Новгородської землі. В 1583 році місто було віддане Швеції, в 1595-у повернуте, потім знову відійшло до Швеції за Столбовським мирним договором 1617 року.

Мури і вежі фортеці були підірвані в 1681 році.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення
1856[1]18631867187018851897[1]19201923[1]1926[1]1931[1]19321933
205710592153249033434584319944384800380058007100
19351939[2]19451959[3]1970[4]1979[5]1989[6]1992[1]1996[1]1998[1]2000[1]2001[1]
610079302798841317 31538 78449 95451 50050 40050 60052 20052 000
2002[7]2003[1]2005[1]2006[8]2007[1]2008[1]2009[9]2010[10]2011[1]2012[11]2013[12]2014[13]
50 29550 30050 40050 50050 50050 16749 94848 48848 50048 64048 26048 128
2015[14]2016[15]2017[16]2018[17]2019[18]2020[19]
47 96947 70547 31246 74745 85845 216

Фотогалерея[ред. | ред. код]

Ямбург 0033 Екатерининский собор.jpg Ямбург 0021.jpg Kingisepp.jpg Pam Kinges.jpg Ямбург 0025.jpg Ямбург 0022.jpg
Катерининський собор Євангелічно-Лютеранської прихід «Ямбургский» Сучасний житловий масив Пам'ятник бійцям партизанського руху Пам'ятник К. І. Бістрому скульптора П. К. Клодта в парку Романівка Кінгісеппский краєзнавчий музей (будівля колишнього комерційного училища)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с Народная энциклопедия «Мой город». Кингисепп. Архів оригіналу за 2014-06-13. Процитовано 2014-06-13. 
  2. Всесоюзний перепис населення 1939 року. Чисельність наявного населення СРСР за районами та містами. Архів оригіналу за 2013-11-16. Процитовано 2013-11-20.  (рос.)
  3. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  4. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  5. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25. 
  6. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 2011-08-22.  (рос.)
  7. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 2012-02-03. 
  8. Административно-территориальное деление Ленинградской области: [справ.] / под общ. ред. В. А. Скоробогатова, В. В. Павлова; сост. В. Г. Кожевников. - СПб., 2007. - 281 с. Архів оригіналу за 2015-04-26. Процитовано 2015-04-26.  (рос.)
  9. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2014-01-02. Процитовано 2014-01-02. 
  10. Всероссийская перепись населения 2010 года. Ленинградская область. Архів оригіналу за 2014-08-10. Процитовано 2014-08-10. 
  11. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 2014-05-31. Процитовано 2014-05-31. 
  12. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 2013-11-16. Процитовано 2013-11-16. 
  13. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2014-08-02. Процитовано 2014-08-02. 
  14. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 2015-08-06. Процитовано 2015-08-06. 
  15. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  16. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 2017-07-31. Архів оригіналу за 2017-07-31. Процитовано 2017-07-31. 
  17. Численность населения Ленинградской области в разрезе муниципальных образований по состоянию на 1 января 2018 года. Процитовано 2018-06-22. 
  18. Численность постоянного населения в разрезе муниципальных образований Ленинградской области по состоянию на 1 января 2019 года. Процитовано 2019-04-27. 
  19. Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (ru). Архів оригіналу за 2020-04-24. Процитовано 2020-04-24.