Кінг-Конг (фільм, 2005)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кінг-Конг M:
King Kong
Кінг Конг (2005).jpg
Жанр Пригодницький
Фантастика
Фентезі
Бойовик
Драма
Режисер Пітер Джексон
Продюсер Френ Волш
Пітер Джексон
Сценарист Сценарій:
Пітер Джексон
Френ Волш
Філіппа Боєнс
Історія:
Меріан Купер
Воллес Едґар
На основі Кінг-Конг
У головних
ролях
Наомі Воттс
Джек Блек
Едріан Броуді
Енді Серкіс
Оператор Ендрю Лесні
Композитор Джеймс Ньютон Говард
Кінокомпанія Universal Pictures
Тривалість Театральна версія: 188 хв.
Повна версія: 201 хв.
Мова Англійська
Країна Flag of the United States.svg США
Нова Зеландія Нова Зеландія
Рік 2005
Кошторис 207 млн. $
IMDb ID 0360717
Наступний Конг: Острів Черепа
kingkongmovie.com
Кінг-Конг у Вікісховищі?

«Кінг-Конг» (англ. King Kong) — фільм-рімейк класичного фільму «Кінг-Конг» 1933 року. Режисер стрічки Пітер Джексон («Трилогія Володар Перснів»).

Сюжет[ред. | ред. код]

Події фільму розгортаються у Нью-Йорку 1933 року, періоду Великої депресії - в час сміливців та боягузів, героїв та негідників.

Молода театральна акторка Енн Дерроу (Наомі Воттс) залишається без роботи. Театр водевіля, де вона раніше працювала, закрили. У пошуках роботи дівчина випадково знайомиться з режисером Карлом Денхемом (Джек Блек), який обирав акторку для свого фільму. Його проект відмовилися фінансувати продюсери однієї з кінокомпаній. Дізнавшись про це, Карл негайно збирає разом знімальну команду та акторів на вантажному судні в Нью-Йоркскому порту. Режисеру терміново була потрібна лише актриса на головну роль. Побачивши Енн, режисер зрозумів, що ця роль наче створена саме для неї. Дерроу спочатку відмовляється грати у стрічці, але коли Карл повідомив їй, що сценаристом&nbsp є її улюблений драматург Джек Дрісколл (Едріан Броуді), дівчина відразу ж погодилася.

Енн та Джек

Попри те, що всі фінанси Денхема заморожені і його зі всією знімальною групою ледь не заарештовує поліція, режисеру вдається переконати капітана судна вирушити до далекого тихоокеанського острову. Під час подорожі Карл розпочинає зйомки стрічки. А між Енн та Джеком виникає симпатія, яка переростає в кохання.

Тим часом Карл розповідає Джекові ще про одну мету цієї подорожі: показати глядачам останню білу пляму на карті світу — острів Черепа, де режисер і зібрався відзняти найважливішу частину свого майбутнього фільму.

Однієї ночі капітан Енглхорн отримує радіограму від поліції про негайну зупинку судна в найближчому порту, тому що всі рахунки Карла Денхема були заморожені. Енглхорн вирішує повернути корабель назад, коли судно потрапляє в дивний туман і наштовхується на кам'яні рифи. Невдовзі всі зрозуміли, що це острів Черепа, який був оточений цими скелями. Доки матроси намагалися затулити пробоїну у кораблі, Карл Денхем та вся знімальна група вирушають на острів. Після висадки вони побачили надзвичайно велику стіну та проживаюче там плем'я тубільців. Аборигени нападають на знімальну групу і вбивають кількох людей. Та в останню мить на допомогу ім встигає прийти капітан корабля з матросами. Енглхорн застрелив дикуна-вбивцю, після чого перелякані тубільці повтікали.

Кінг-Конг проти тиранозавра

Всі приймають рішення про негайне відплиття з клятого місця, однак невдовзі Джек помічає, що Енн викрали аборигени. Капітан та його команда приймають рішення негайно вирушити на порятунок акторки. Та незважаючи на весь поспіх, вони спізнилися. Карл Денхем побачив, як величезна горила, яку плем'я називало Конг, схопила Енн і втекла до джунглів. Частина експедиції вирушає на пошуки дівчини. Капітан Енглхорн дає їм на це 24 години. Вже на початку пошуків люди стикаються з доісторичними істотами: динозаврами, ящерами та велетенськими комахами. Багато хто з матросів та членів кіногрупи гине там.

Тим часом Енн, опам'ятавшись, намагається втекти від величезного звіра. Проте вона натрапляє на групу тиранозаврів, які ледь її не з'їли,але Конг рятує її. Нарешті, після довгої сутички, Конгу вдається їх вбити, після чого Енн знову повертається до лігва горили.

Кінг-Конг та Енн Дерроу

Всі члени знімальної групи та матроси, яким вдалося вижити, вирішують повернутися на корабель, однак Джек відмовляється повертатися без Енн і сам йде на її пошуки. Карл Денхем скористався цим: він умовляє капітана спіймати Конга, адже ця горила, коли ї привезуть до Нью-Йорку, зробить їх багатими. Енглхорн погоджється…

Дрісколл врешті знаходить Енн. Сценарист допомагає їй втекти від Конга, але розлючена тварина переслідує їх до самих воріт. Там його вже чекають матроси Енглхорна, які за допомогою хлороформу намагаються усипити горилу. З великими труднощами їм все ж таки вдається приспати тварину.

Далі глядач бачить зимовий Нью-Йорк та реалізацію мрії Денхема — він презентує публіці горилу як «Восьме чудо світу». Нарешті режисер-невдаха домігся слави і тріумфу.

Проте Конг шаленіє під час вистави - розриває сталеві ланцюги, які його тримають та виривається у місто шукати Енн. Але актриса сама знаходить його, щоб запобігти хаосу та руйнуванням.

Тим часом тварину починають переслідувати військові. Втікаючи, Конг підіймається на самий шпиль Емпайр-Стейт-Білдінг. Тут його атакують винищувачі-біплани і в нерівному бою він гине та падає зі хмарочосу.

До ридаючої на шпилі хмарочосу Енн на ліфті підіймається Дрісколл, який намагається її заспокоїти.

Стрічка закінчується цитатою з вуст Карла Денхема над мертвим Кінг-Конгом:

« Його вбили не літаки... його вбила краса »

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

  • Режисер: Пітер Джексон
  • Сценарій: Френсіс Волш, Філіппа Боєнс, Пітер Джексон
  • Оператор: Ендрю Лесні
  • Композитор: Джеймс Ньютон Говард
  • Монтаж: Джеймі Серкірк
  • Комп'ютерні спецефекти: Джек Леттері
  • Грим: Річард Тейлор
  • Художник-постановник: Грант Мейджор

Версії фільму[ред. | ред. код]

  1. Театральна версія. Вона триває 187 хв.
  2. Режисерська версія, яка триває 200 хв. Фільм став довший на тринадцять хвилин: було додано дві нові сцени, а також розширено деякі вже існуючі сцени [1] .

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

«Оскар» (2006)[ред. | ред. код]

  • «Найкращий звук»
  • «Найкращий монтаж звукових ефектів»
  • «Найкращі візуальні ефекти»

Інші нагороди[ред. | ред. код]

Номінації[ред. | ред. код]

Саундтрек до фільму[ред. | ред. код]

Кінг КонгM:
King Kong 2005 J N Howard.jpg
Саундтрек-альбом
Композитор Джеймс Ньютон Говард
Виконавець Джеймс Ньютон Говард
Дата випуску 6 грудня, 2005
Записаний 2005
Жанр Музика до фільму
Тривалість 74:27
Лейбл Decca Records
Продюсер Carolynne Cunningham[d], Френ Волш і Пітер Джексон
Професійні огляди
Хронологія Джеймс Ньютон Говард

Саундтрек до фільму написав Джеймс Ньютон Говард. Альбом складається з 21 мелодії.

Композиції[ред. | ред. код]

  1. King Kong1:09
  2. A Fateful Meeting4:16
  3. Defeat Is Always Momentary2:48
  4. It's in the Subtext3:19
  5. Two Grand2:34
  6. The Venture Departs4:03
  7. Last Blank Space on the Map4:43
  8. It's Deserted7:08
  9. Something Monstrous… Neither Beast Nor Man2:38
  10. Head Towards the Animals2:48
  11. Beautiful4:08
  12. Tooth and Claw6:17
  13. That's All There Is…3:26
  14. Captured2:25
  15. Central Park4:36
  16. The Empire State Building2:36
  17. Beauty Killed The Beast (Part I)1:59
  18. Beauty Killed The Beast (Part II)2:22
  19. Beauty Killed The Beast (Part III)2:14
  20. Beauty Killed The Beast (Part IV)4:45
  21. Beauty Killed The Beast (Part V)4:13

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Бюджет фільму становить 207 млн. доларів, що робить його одним з найдорожчих в історії кінематографу.
  • Спочатку композитором фільму мав стати Говард Шор, але Джексону не сподобався музичний матеріал, який підготував Шор, тому на місце композитора був запрошений Джеймс Ньютон Говард [3] .
  • Режисерський гонорар Пітера Джексона склав 20 мільйонів доларів — це абсолютний рекорд, більшої суми за режисуру не отримував ніхто.
  • Конга зіграв Енді Серкіс, за рухами якого була зроблена цифрова модель рухів і міміки гігантської горили. Енді Серкіс за тією ж технологією виконував роль Горлума у фільмах Джексона «Володар Перснів: Дві вежі» і «Володар Перснів: Повернення короля». Проте Серкісу хотілося, щоб глядачі нарешті побачили його в обличчя. Тому для нього була спеціально написана роль кока Лампі.
  • Наомі Воттс погодилася грати у фільмі «Кінг Конг», навіть не прочитавши сценарію, оскільки їй подобалися стрічки Пітера Джексона[4].
  • Сцена шоу за участю Конга, яке організував Карл Денхем, прибувши до Нью-Йорку, обширно цитує перший фільм і супроводжується музикою з нього ж.
  • Зірці першого фільму Фей Рей була запропонована маленька роль у фільмі — вона повинна була вимовити фінальну репліку. Спочатку актриса відмовилася. Пітер Джексон все-таки розраховував добитися її згоди, проте Фей Рей померла незадовго до початку зйомок. Але вона все ж таки згадана у фільмі — Денхем в розмові з Престоном завершує її ім'ям список актрис, яких хотів би запросити для зйомок свого фільму.
  • У фільмі тиранозаври мають по три пальці на передніх кінцівках, хоча насправді у них було таких пальців лише два. Це зроблено для того, щоб дотримати вірність первинному фільму, де у тиранозавра теж було по три пальці.
  • Пітер Джексон зіграв пілота одного з біпланів, що атакують Конга — це ще одне пряме посилання до первинного фільму, де ролі пілота та кулеметника біплана зіграли режисери Меріан Купер і Ернст Шодсак.
  • У фільмі 1933 року була вирізана сцена, де на людей, яких скинув Конг на дно ущелини, нападали велетенський павук, краб та інші чудовиська. Проте, Пітер Джексон відтворив її у своєму фільмі, за допомогою сценарних розробок, які збереглися зі старого фільму.
  • Діалог між Енн Дерроу та Брюсом Бакстером, який вони розігрували перед камерою на борту корабля, дослівно повторює діалог між Дерроу та старшим помічником Дрісколлом з первинного фільму, а за ситуацією — пародіює його.
  • Прем'єра фільму відбулася 14 грудня 2005 року.
  • Світовий прокат стрічки становить 550.517.357 млн доларів.
  • Від продажу DVD дисків компанія «Universal» заробила понад 700 млн доларів.
  • У 2005 році Нова Зеландія ввела в обіг серію доларових монет зі срібла, на яких зображено Кінг-Конга та акторів зі стрічки Пітера Джексона[5][6].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]