Кінда (царство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кінда
араб. كندة
II ст. – 547 Flag
NE 565ad.jpg


Столиця Кар'ят аль-Фав
Гамр
Мова(и) Арабська
Релігія поганство
юдаїзм
Форма правління Монархія
Спадкоємність
Праведний халіфат
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Кінда (царство)

Кінда (араб. كندة‎) — арабська середньовічна держава в центріАравійського півострова. Тривалий час боролася з спочатку з Сабейським царством, а потім — з Лахмідами.

Історія[ред. | ред. код]

З V ст. до н.е. були частиною племінного союзу Кахлан в південній Аравії. Тривалий час займалися охороною торгівельних шляхів. Резиденцією кіндитів було селище Кар'ят. Кіндидти внаслідок розпаду Кахланського союзу десь наприкінці I ст. сформували племенне утворення Кінда в ваді ед-Давасір, на межі з Ель-Ямамою. З початку до середини II ст. за часів Рабіа Зу'ал Саура і його сина Муавії велися запеклі війни з Сабейським царством. В подальшому з Хім'яром укладаєтсья союз, спрямований проти Саби.

У середині III століття кіндський володар Малік бен Бадд брав участь поході Імру'л-Кайси бен Ауфа, правителя масхіджитів, на Маріб в Сабейському царстві. Але внаслідок поразки вимушен був визнати зверхність останнього. Після підкорення Сабейського царства Хім'яром правителі Кінди підкорилися тому, про що свідчить прибуття кіндського володаря Маліка ібн муавії до хім'ярського царя Шаміра Юхаріша.

У 320-х роках ймовірно Перше Кіндська держава розпалася (цьомуспрялоруйнування Марібського греблі, що завдало демографічні та економічні збитки), більшість на чолі із правителем перебралася до центральної Аравію, де очолило союз племен, в який крім них увійшли племен ва'іль, бакр і тагліб. Першим царем Кінди став Xуджр, який зумів перетворити Кінду на більш міцне державне утворення та важливий центр посередницької торгівлі. При цьому зберігав політичні, торгівельні та культурні зв'язки з Хім'яр, визнаючи номінально його зверхність. Його онук аль-Харіс ібн Амр уклав союз з Візантією, спрямований проти держави Лахмідів. Натомітсь був визннаний філархом (володарем) арабських племен, передав порт Йотабу.

У V ст. Йотаба була відвойована Візантією в жорстоких боях, і всі доходи з торгівлі пішли в імператорську скарбницю. У свою чергу Кінда стала атакувати кордони імперії. На початку VI століття обидві держави уклали мир, що дало можливість здійснити похід проти Лахмідів. У 502 році було захоплено ворожу столицю аль-Хіру. Втім незабаром, отримавши допомогу від перського шаха, Лахміди вигнали Кіндідів.

У 525 році держава фактично розпалася на 4 частини: Асад, Тагліб, Кайс і Кінана. Разом з тим Аксум завдав тяжкої поразки Хім'яру. Все це разом політичної і еконмоічнопослабило Кінду. У 528 році почалася нова війна з Лахмідами. На тепер Кінда оборонялася. Того ж року кіндитські війська зазнали ніщивної поразки. У 529 році візантійці перестали допомогати у війні з Лахмідами. Спроби «царя» Імру аль-Кайса об'єднати Кінду та протидіяти ворогові виявилися зрештою невдалими — у період між 540 і 547 роками царство кіндитів було остаточно знищено Лахмідами. Кіндіти повернулися до Хадрамауту, де залишалася частина їхніх одноплемінників. Тут підкорилися знову державі Хім'яр.

Територія[ред. | ред. код]

Кінда

Охоплювало землі від півдня до центра (Неджд та частина Хіджазу) Аравійського півострова, кордони сягали узбережжя до Перської затоки, Червоного моря, частина Синайського півострова, Акабської затоки, частина Палестини і Месопотамії.

Устрій[ред. | ред. код]

Являло військову демократію, яка об'єднувала значні групи осілих, напівкочових і кочових арабів, проте внутрішні зв'язки в ній були не міцними. Суспільство в царстві Кинда знаходилося на межі переходу від докласових до класових відносин. Опорні пункти кіндітов перебували в постіних поселеннях, що слугували центрами торгівлі.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Пиотровский М. Б. Южная Аравия в раннее средневековье. Становление средневекового общества / Отв. ред. П. А. Грязневич. — М.: Издательство Наука. Главная редакция восточной литературы, 1985. — 224 с.
  • Korotayev A.; Klimenko V.; Proussakov D. «Origins of Islam: Political-Anthropological and Environmental Context». Acta Orientalia Academiae Scientiarum Hungaricae. 53 (3–4): 243—276.
  • Robin, Christian Julien. Les rois de Kinda (фр.) // Arabia, Greece and Byzantium. Cultural Contacts in Ancient and Medieval Times. — Riyadh: King Saud University, Department of History, 2012. — P. 59—129.