Кінні гренадери Імперської Гвардії
| Кінні гренадери Імперської Гвардії | |
| Дата створення / заснування | 1804 |
|---|---|
 | |
| Збройні сили | imperial guardd |
| Країна |
.svg){kind=small} Перша Французька імперія |
| Місце розташування | Військова школа |
| Час/дата припинення існування | 1815 |
 Кінні гренадери Імперської Гвардії у Вікісховищі | |
Кінні гренадери Імператорської гвардії (фр. Grenadiers à cheval de la Garde impériale) - елітне підрозділ, сформоване Наполеоном відразу після приходу до влади з частей Гвардії Директорії (фр. Garde du Directoire) [1]. Полк був опублікований одним із ключових елементів Імператорської гвардії, а також з пішими єгерями, пішими гренадерами та кінні єгерями, що входили до складу Старої гвардії [2]. Був розформований відразу після другої реставрації Бурбонів [3].
Формування[ред. | ред. код]
У жовтні 1796 року французький уряд вирішив включити кінний підрозділ до складу гвардії Директорії. Загін складається з двох рот, чисельністю 112 чоловік [4]. У 1797 році підрозділ перейменовують в кінних гренадер. В цей час, «гренадери» більше не застосовують гранати в бою, але назва залишилася, і використовують його для позначення елітних підрозділів. Гвардійці беруть активну участь в приході Наполеона до влади, після чого стають складовою частиною новоствореної гвардії консулів.
Історія полку[ред. | ред. код]
8 квітня 1815 року - полк кінних гренадер Імператорської гвардії фр. Regiment de grenadiers à cheval de la Garde imperiale;
18 травня 1804 року - полк кінних гренадер Імператорської гвардії фр. Regiment de grenadiers à cheval de la Garde imperiale;
12 травня 1814 року - розформований королівським ордонансом;
25 листопада 1815 року - остаточно розформовано королівським ордонансом.
28 листопада 1799 року - кінні гренадери Гвардії консулів фр. Grenadiers à cheval de Garde des consuls;
18 березня 1802 року - полк кінних гренадер Консульської гвардії фр. Regiment de grenadiers à cheval de la Garde consulaire;
Умови до кандидатів[ред. | ред. код]
- Складатися на дійсній військовій службі.
- Відрізнятися бездоганною поведінкою протягом всієї попередньої служби.
- Мати зріст менше 180 см.
- Мати "нагороди, які даються сміливцям за відміну в бою або отримати бойові рани".
- Участь не менш ніж в трьох кампаніях з 1802 року - в 4-х кампаніях.
Імператорський декрет від 29 липня 1804 року підтвердив багато в чому ці вимоги, однак дещо пом'якшив пункти, які стосуються фізичним даним кандидатів: відтепер для вступу до лав гренадер досить було мати зріст 176 см. Більш "м'яким" стало умова наявності в послужному списку кампаній: потрібно мати за плечима лише два військових походи.
Організація полку[ред. | ред. код]
За декретом від 29 липня 1804 року полк мав чотири 2-ротних ескадрону; 17 вересня 1805 року до полку був доданий ескадрон велить 4-ротного складу, до кінця року ще один, в 1806 році з них утворили два 2-ротних ескадрону, 5-й і 6-й; в 1809 році велить утворили один 2-ротний ескадрон 1 серпня 1811 року наказано сформувати 5-й ескадрон, а декретом від 10 січня 1813 року утворені нові, 5-й і 6-й ескадрони, складені з "других кінних гренадерів", або ескадрони Молодої Гвардії, тоді як перші чотири залишалися підрозділами Старої Гвардії; в період Ста днів полк був відновлений зі штатом в чотири 2-ротних ескадрону.
Командування полку[ред. | ред. код]
Командири полку в званні полковник гвардії[ред. | ред. код]
- генерал Жан-Батист Бессьєр 2 грудня 1799 - 18 липень 1800
- генерал Мішель Орденер 18 липня 1800 - 20 травня 1806
- генерал Фредерік-Анрі Вальтер 20 травня 1806 - 24 листопада 1813
- генерал Клод-Етьєн Гюйо 1 грудня 1813 - 25 листопада 1815
Заступники командира полку в званні майор гвардії[ред. | ред. код]
- Бертран Кастекс 9 лютого 1813 - 22 липень 1814
- Жан-Батист Жамен 16 березня 1814 - 18 червень 1815
- П'єр Шастель 16 лютого 1807 - 26 квітень 1812
- Антуан Ульє 2 вересня 1803 - 5 листопада 1804
- Ізидор Екзельман 9 липня 1812 - 9 вересня 1812
- Луї Левек де Лаферрьер 9 лютого 1813 - 16 березень 1814
- Луї Лепік 21 березня 1805 - 9 лютого 1813
Битви і кампанії[ред. | ред. код]
- Прейсиш-Ейлау 8 лютого 1807
- Шато-Тьєррі 12 лютого 1814
- Фридланд 14 червня 1807
- Аустерліц 2 грудня 1805
- Лютцен 1813
- Лейпциг 1813
- Реймс 1814
- Лаон 9 - 10 березень 1814
- Ліньі 16 червня 1815
- Ульм 14 - 20 жовтень 1805
- Березина 28 листопада 1812
- Ковно 13 грудня 1812
- Ханау 1813
- Ваграм 6 липня 1809
- Бриенн 1814
- Ла-Ротьера 1814
- Воша 14 лютого 1814
- Ватерлоо 18 червня 1815
- Арсі-сюр-Об 20 - 21 березень 1814
- Бар-сюр-Об 1814
- Монмірале 11 лютого 1814
- Повстання в Мадриді 2 травня 1808
- Краон 7 березня 1814
- Бородіно 7 вересня 1812
- Маренго 14 червня 1800
Почесні битви: модель прапора 1815 року[ред. | ред. код]
- Essling 1809
- Austerlitz 1805
- Smolensk 1812
- Iena 1806
- Ulm 1805
- La Moskowa 1812
- Marengo 1800
- Eylau 1807
- Ekmull 1809
- Friedland 1807
- Wagram 1809
- Vienne, Berlin, Madrid et Moscou.
Примітки[ред. | ред. код]
- Олег Соколов, «Армія Наполеона», с.424
- Олег Соколов, «Армія Наполеона», С.448
- Олег Соколов, «Армія Наполеона», с.536
- Роналд Паулі, «Кінні гренадери Імператорської гвардії», С.4
- Олег Соколов, «Армія Наполеона», с.437
Література[ред. | ред. код]
- Соколов О. В. Армия Наполеона. — СПб., 1999.
- Соколов О. В. Аустерлиц. Наполеон, Россия и Европа. 1799—1805 гг. — Т. 1-2. — М., 2006.
- Лашук Анри. Гвардия Наполеона. — Москва: ЭКСМО, 2004. — 800 с. — ISBN ISBN 5-94661-078-3.
- Чандлер Дэвид. Военные кампании Наполеона. — Москва: Центрполиграф, 1999. — 693 с. — 3000 экз. — ISBN ISBN 5-227-00456-0.
- История XIX века, том 1 / под редакцией Э. Лависса и А. Рамбо. — Москва: ОГИЗ, 1938. — 585 с. — 103 000 экз.
- Фред и Лилиан Функен. Наполеоновские войны 1805-1815. — Москва: Астрель, 2002. — 152 с. — 7000 экз. — ISBN 5-271-03973-0.