Кінько Андрій Мефодійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Андрій Мефодійович Кінько — фольклори́ст, літературознавець, кандидат філологічних наук, учасник Другої Світової війни.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився (03(16). 06. 1911, с. Білики, нині смт Кобеляцького р-ну Полтавської області – помер 09. 08. 1985, Київ). Сім'я походила з давнього козацького роду.

Після школи юнак вступив на навчання у Полтавську землевпорядну профшколу. [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Закінчивши у 1929 році Харківський геодезичний технікум, працював геодезистом і землеміром у різних областях України.

На Роменщині молодий спеціаліст зацікавився народною творчістю, почав збирати фольклорний матеріал.

У 30-х роках здобув вищу педагогічну освіту, вчителював у Корсуні.

З часом захопився шевченкознавством і 1939 року вступив до аспірантури, але навчанню завадила війна.

1946 року захистив дисертацію з фольклористики.

1946 року і по 1971 рік працював у Інституті Мистецтвознавства, Фольклору та Етнографії імені Максима Рильського АН УРСР старшим науковим співробітником.

Захопившись вивченням билин, опублікував статтю на цю тему, яка була надрукована у книзі «Билинна слава Києва».

Свої наукові праці вчений публікував у багатьох збірниках і монографіях:

  • «Українська народна поетична творчість»,
  • «Українські народні ліричні пісні» та ін.

Вивчав життя і творчості Т. Г. Шевченка, науковець збирав фольклорні записи по Шевченківських місцях України і досліджував історію Шевченкового краю за народними переказами.

Дослідження були надруковані у періодичних виданнях 60-х років:

  • «Ім'ям і словом Кобзаря»,
  • «Твоя, Тарасе, Катерина... З народних розповідей Шевченкового краю»,
  • «Поэт и предрассветные огни»,
  • «Роздуми після перегляду кінофільму «Сон»,
  • «Подорожі у Шевченківський край» та багато інших статей.

1966 року приймав участь у XV науковій Шевченківській конференції, де виступив із повідомленням «Сторінки інтернаціональної Шевченкіани».

В останні роки життя вчений працював над шевченкознавчою книгою «Мандрівка в майбутнє». Він також є співавтором підручника «Українська народнопоетична творчість», упорядкував книгу «Добрий вечір, дівчино!», є співукладачем збірників «Українські народні ліричні пісні» та ін.

Твори[ред. | ред. код]

  • Кінько А. М. Билинна слава Києва / А. М. Кінько. – К. : Музична Україна, 1983. – 144 с.
  • Кінько А. Слово про билинні заспіви одвічних проблем / А. Кінько // Билинна слава Києва / А. Кінько. – К. : Музична Україна, 1983. – С. 4-20.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Ротач П. Кінько Андрій Мефодійович / П. Ротач // Полтавська Шевченкіана. Спроба обласної (крайової) Шевченківської енциклопедії : у 2-х кн. / П. Ротач. – К. : Дивосвіт, 2005. – Кн. 1. – С. 347-348.
  • Рубай Г. Кінько Андрій Мефодійович-фольклорист / Г. Рубай // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2013. – Т. 13. – С. 203.

Посилання[ред. | ред. код]