Кіо Еміль Емільович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еміль Емільович Кіо
Эмиль Кио
Ім'я при народженні Еміль Емільович Гіршфельд-Ренард
Народився 12 липня 1938(1938-07-12) (80 років)
Орджонікідзе
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Діяльність артист цирку, ілюзіоніст
Alma mater
Дружина Іоланта Ольховікова
Батьки Кіо Еміль Теодорович,
Борукаєва Кошерхан Тоховна
Нагороди та премії

Еміль Емільович Кіо, Еміль Емільович Гіршфельд-Ренард (рос. Эми́ль Эми́льевич Ки́о, Эми́ль Эми́льевич Ги́ршфельд, нар.12 липня 1938 р., м. Орджонікідзе) — радянський й російський артист цирку, ілюзіоніст; заслужений артист Північно-Осетинської АРСР (з 28 липня 1969 р.)[1], заслужений артист РРФСР (від 14 січня 1977 р.), народний артист РРФСР (1990), у 1991 році обраний бути головою Союзу циркових діячів Росії (СРСР)[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у м. Орджонікідзе (нині — м. Владикавказ). Матір — Борукаєва Кошерхан Тоховна (Коша Олександрівна[2]); батько — Кіо Еміль Теодорович.

До 1955 року навчався в середній загальноосвітній школі № 16 м. Москва.

У 1955—1960 роках навчався в Московському інженерно-будівельному інституті[ru], де отримав фах «інженер-містобудівник». Його дипломний проект брав участь в конкурсі з реконструкції, озеленення та планування Театральної площі в місті Рязані, виграв конкурс, і за цим проектом зробили площу. Міністерство освіти СРСР[ru] нагородило його медаллю «За найкращу наукову студентську роботу СРСР»[2]. Працював майстром в тресті з будівництва набережних і мостів.

Від 1961 р. почав виступати в атракціоні як асистент свого батька, Кіо Е. Т.[3]. Став артистом Всесоюзного творчо-виробничого об'єднання державних цирків «рос. Союзгосцирк» (Російський державний цирк[ru]). Розробив уперше в світі реалізацію нового циркового номеру: фокусник брав м'який канат, кидав його вгору — і канат ставав твердою жердиною, на який ліз гімнаст. Коли гімнаст опускався вниз, то жердина знову ставала м'яким канатом.

Одружився з Іолантою Ольховіковою, котра була перед тим дружиною його брата Ігоря.

У 1966 р. створив власний ілюзійний атракціон. Крім Росії гастролював в НДР, Голландії, Мексиці, ФРН, Швейцарії, Японії[4], Кубі[5], Франції, Швеції, Норвегії, Південній Америці, США[2]. Дав понад 14000 вистав, його бачило понад 60 млн. глядачів[2].

Після смерті батька працював у цирку разом зі своїм братом Ігорем[6].

У 1976—1992 роках в журналі «Юний технік» (рос. Юный техник) вів рубрику «По той бік фокусу» (рос. По ту сторону фокуса), де виклав як робити 186 фокусів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тедеева Арина, (28.07.2009). «Король иллюзиона Эмиль Кио первое звание получил в родной Осетии» [Король ілюзіона Еміль Кіо перше звання отримав в рідній Осетії]. Информационно-аналитический сайт "Осетия-Квайса". Архів оригіналу за 11-01-2014. Процитовано 14 червня 2016.  (рос.)
  2. а б в г д Сидоров Анатолий, (12.07.2013). «Эмиль Кио. Последний из могикан советского и российского иллюзионного искусства». ОАО Редакция газеты «Вечерняя Москва». Архів оригіналу за 13-06-2016. Процитовано 13 червня 2016.  (рос.)
  3. Эмиль Кио (биография) // «Афиша» mail.ru. (рос.)
  4. «Ренард-Кио Эмиль Эмильевич – биография». "Viperson". 01.07.2015. Архів оригіналу за 13-06-2016. Процитовано 13 червня 2016.  (рос.)
  5. «КИО». "Биографии знаменитостей". Архів оригіналу за 13-06-2016. Процитовано 13 червня 2016.  (рос.)
  6. Авдеенко Александр, (24.07.2008). «В чем фокус?» (Что написано в рабочих тетрадях Эмиля Кио). Интернет-портал «Российская газета», ФГБУ редакция «Российской газеты». №4714. Архів оригіналу за 13-06-2016. Процитовано 13 червня 2016.  (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Марьяновский В. А.,. «Кио. Отец и сыновья». — М. : изд. «Искусство», 1984. — 192, [34] с. — («Мастера советского цирка») — 25000 прим. (рос.)
  • Цирк. Маленькая энциклопедия. — 2-е изд., перераб. и доп. Сост. А. Я. Шнеер, Р. Е. Славский, Гл. ред. Ю. А. Дмитриев — М.: «Советская энциклопедия», 1979. — 448 с, ил., 20 л. ил.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]