Кіпренський Орест Адамович
| Орест Адамович Кіпренський | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Орест Адамович Кипренский | ||||
 | ||||
| Автопортрет, 1828 | ||||
| Народження |
13 (24) березня 1782 Ніжинська миза, Оранієнбаумський повіт Санкт-Петербурзької губернії | |||
| Смерть | 5 (17) жовтня 1836 (54 роки) | |||
|
Рим, Італія (пневмонія) | ||||
| Поховання | Рим | |||
| Країна |
 Російська імперія | |||
| Жанр | портрет | |||
| Навчання | Петербурзька академія мистецтв (1803) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | живопис | |||
| Твори | Портрет О. С. Пушкіна | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
 Кіпренський Орест Адамович у Вікісховищі | ||||
Орест Адамович Кіпренський (нар. 13 (24) березня 1782, Санкт-Петербурзька губернія — пом. 5 (17) жовтня 1836, Рим) — російський живописець і графік, представник романтизму, відомий портретист.
Біографія[ред. | ред. код]
Позашлюбний син поміщика А. С. Дьяконова, народився 24 березня 1782 р. на Ніжинській мизі Оранієнбаумського повіту Санкт-Петербурзької губернії. Хрещений в містечку Копор'є, від якого отримав прізвисько рос. «Копорский», змінене пізніше в прізвище рос. «Кипренский». За документами був записаний в сім'ю кріпака Адама Швальбе.
Отримавши вільну, в 1788 р. був зарахований до Виховного училища при Петербурзькій Академії мистецтв, а пізніше навчався в самій академії (1788–1803) в класі історичного живопису. Пенсіонер Академії до 1809 року. Жив у Москві (1809), Твері (1811), Петербурзі (1812), а в 1816–1822 і з 1828 р. жив і працював в Італії — в Римі та Неаполі. У 1812 році був удостоєний звання академіка портретного живопису.[1]
У липні 1836 року одружився з Ганною-Марією Фалькуччі (Мауріччією), для чого попередньо перейшов у католицьку віру.
Художник помер 17 жовтня 1836 у Римі від запалення легенів і був похований в церкві Сант Андреа делле Фратте. Коштом російських митців, що жили в Римі, над надгробком встановлена стела з написом латиною,[3] який починається словами: «На честь й на пам'ять про Ореста Кіпренського, найзнаменитішого серед російських художників, професора і радника Імператорської Петербурзької академії мистецтв і члена Неаполітанської академії …». За кілька місяців по смерті Кіпренського на світ з'явилася його дочка, Клотильда Кіпренська, але її доля невідома.[2]
Творчість[ред. | ред. код]
Спочатку Кіпренський працював переважно над історичними і міфологічними темами. Одночасно почав займатися портретом, що визначив його подальший творчий шлях. Найбільш відомі твори — портрет хлопчика Челіщева (1810–1811), портрет Є. В. Давидова, портрети подружжя Ростопчиних (1809) і Хвостових (1814), що зберігаються в Третьяковській галереї, а також автопортрет (1808), зображення поетів К. М. Батюшкова (1815, Музей інституту російської літератури Російської Академії наук, Петербург), В. А. Жуковського (1816) і О. С. Пушкіна (1827). Крім живописних портретів Кіпренський створив багато графічних портретів.[1]
Роботи Ореста Кіпренського зберігаються в Державній Третьяковській галереї (Москва), Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі, Державному Літературному музеї (Москва), Музеї О. С. Пушкіна (Санкт-Петербург), Катерининському палаці-музеї (Пушкін), Державному художньому музеї Латвії (Рига), Державному музеї Молдови (Кишинів), Державному історичному музеї (Москва), Галереї Уффіці (Флоренція) та Київській національній картинній галереї.[джерело?]
Відгуки сучасників[ред. | ред. код]
О. М. Андреєв. З книги «Живопис і живописці головних європейських шкіл», 1857:[4]
|
Орест Адамович Кіпренський (1783—1836), професор історичного живопису, один з найкращих портретистів Росії, що коли-небудь існували, і гідний суперник найкращих художників цілої Європи. В Італії прозвали його «Російським Вандиком».[5] Але ця назва не цілком характеризує і визначає нашого славного портретиста. Почавши своє поле діяльності під керівництвом Угрюмова з наслідування свого вчителя, він незабаром звернувся до Рубенса і Рембрандта, прагнучи злити обидві ніби протилежні їх манери, але скоро полишив їх обох і створив свій особливий стиль…
Портрети Кіпренського розсіяні по всій Європі; вкажемо тільки найвідоміші його твори. В Ермітажі: «Садівник» чи інакше молодий Італійський хлопчик, що лежить на сонці в стані dolce far niente (солодке байдикування (італ.) і т. д. Оригінальний текст (рос.)
Орест Адамович Кипренский (1783—1836), профессор исторической живописи, один из самых лучших портретистов России, когда-либо существовавших, и достойный соперник лучших художников целой Европы. В Италии прозвали его «Русским Вандиком». Но это название не вполне характеризует и определяет нашего славного портретиста. Начав свое поприще под руководством Угрюмова с подражания своему учителю, он скоро обратился к Рубенсу и Рембрандту, стремясь слить обе кажущиеся противоположными их манеры, но скоро оставил их обоих и создал свой особенный стиль…
Портреты Кипренского рассеяны по всей Европе; укажем только на самые известнейшие его произведения. В Эрмитаже : «Садовник» или иначе молодой Итальянский мальчик, лежащий на солнце в положении dolce far niente (сладостное ничегонеделание (итал.) и т. д.
|
|
Галерея[ред. | ред. код]
Портрет Адама Швальбе, 1804
Портрет князя Петра Щербатова, 1808
Портрет графині Катерини Ростопчиної, 1809
Портрет лейб-гусарського полковника Євграфа Давидова, 1809
Портрет Петра Оленіна, 1813
Портрет Олександра Бакуніна, 1813
Портрет Сергія Уварова, 1815
Портрет Костянтина Батюшкова, 1815
Портрет Василя Жуковського, 1815
Молодий садівник, 1817
Портрет Катерини Авдуліної, 1822
Портрет князя Микити Трубецького, 1826
Олімпіада Рюміна, 1826
Портрет Олександра Пушкіна, 1827
Портрет данського скульптора Бертеля Торвальдсена, 1833
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Онлайн-енциклопедія «Кругосвет» (рос.)
- ↑ а б Енциклопедія російських художників Архівовано 22 лютого 2008 у Wayback Machine. (рос.)
- ↑ Могили знаменитостей. Кіпренський Орест Адамович (1782–1836) (рос.)
- ↑ А. Н. Андреев. «Живопись и живописцы главнейших европейских школ». С.-Петербург, Издание Типографии М. О. Вольфа, 1857 (рос.)
- ↑ Тобто Ван Дейком [1]
|
Це незавершена стаття про художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
