Кіпренський Орест Адамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орест Адамович Кіпренський
рос. Орест Адамович Кипренский
Kiprensky self.jpg
Автопортрет, 1828
Дата народження 13 (24) березня 1782(1782-03-24)
Місце народження Ніжинська миза, Оранієнбаумський повіт Санкт-Петербурзької губернії
Дата смерті 5 (17) жовтня 1836(1836-10-17) (54 роки)
Місце смерті Рим, Італія
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Жанр портрет
Твори Portrait of A.S.Pushkin[d]
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Орест Адамович Кіпренський (нар. 13 (24) березня 1782(17820324), Санкт-Петербурзька губернія — пом. 5 (17) жовтня 1836, Рим) — російський живописець і графік, представник романтизму, відомий портретист.

Біографія[ред.ред. код]

Позашлюбний син поміщика А. С. Дьяконова, народився 24 березня 1782 р. на Ніжинській мизі Оранієнбаумського повіту Санкт-Петербурзької губернії. Хрещений в містечку Копор'є, від якого отримав прізвисько рос. «Копорский», змінене пізніше в прізвище рос. «Кипренский». За документами був записаний в сім'ю кріпака Адама Швальбе.

Отримавши вільну, в 1788 р. був зарахований до Виховного училища при Петербурзькій Академії мистецтв, а пізніше навчався в самій академії (1788–1803) в класі історичного живопису. Пенсіонер Академії до 1809 року. Жив у Москві (1809), Твері (1811), Петербурзі (1812), а в 1816–1822 і з 1828 р. жив і працював в Італії — в Римі та Неаполі. У 1812 році був удостоєний звання академіка портретного живопису.[1]

«Дівчинка з маковим вінком і гвоздикою в руці», О. Кіпренський, 1819. Ймовірно, на цій картині зображена Мауріччія, майбутня дружина художника.[2]

У липні 1836 року одружився на Ганні-Марії Фалькуччі (Мауріччії), для чого попередньо перейшов у католицьку віру.

Художник помер 17 жовтня 1836 у Римі від запалення легенів і був похований в церкві Сант Андреа делле Фратте. Коштом російських митців, що жили в Римі, над надгробком встановлена стела з написом латиною,[3] який починається словами: «На честь й на пам'ять про Ореста Кіпренського, найзнаменитішого серед російських художників, професора і радника Імператорської Петербурзької академії мистецтв і члена Неаполітанської академії …». За кілька місяців по смерті Кіпренського на світ з'явилася його дочка, Клотильда Кіпренська, але її доля невідома.[2]

Творчість[ред.ред. код]

Спочатку Кіпренський працював переважно над історичними і міфологічними темами. Одночасно почав займатися портретом, що визначив його подальший творчий шлях. Найбільш відомі твори — портрет хлопчика Челіщева (1810–1811), портрет Є. В. Давидова, портрети подружжя Ростопчиних (1809) і Хвостових (1814), що зберігаються в Третьяковській галереї, а також автопортрет (1808), зображення поетів К. М. Батюшкова (1815, Музей інституту російської літератури Російської Академії наук, Петербург), В. А. Жуковського (1816) і О. С. Пушкіна (1827). Крім живописних портретів Кіпренський створив багато графічних портретів.[1]

Роботи Ореста Кіпренського зберігаються в Державній Третьяковській галереї (Москва), Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі, Державному Літературному музеї (Москва), Музеї О. С. Пушкіна (Санкт-Петербург), Катерининському палаці-музеї (Пушкін), Державному художньому музеї Латвії (Рига), Державному музеї Молдови (Кишинів), Державному історичному музеї (Москва), Галереї Уффіці (Флоренція) та Київській національній картинній галереї.[джерело?]

Відгуки сучасників[ред.ред. код]

О. М. Андреєв. З книги «Живопис і живописці головних європейських шкіл», 1857:[4]

« Орест Адамович Кіпренський (1783—1836), професор історичного живопису, один з найкращих портретистів Росії, що коли-небудь існували, і гідний суперник найкращих художників цілої Європи. В Італії прозвали його «Російським Вандиком».[5] Але ця назва не цілком характеризує і визначає нашого славного портретиста. Почавши своє поле діяльності під керівництвом Угрюмова з наслідування свого вчителя, він незабаром звернувся до Рубенса і Рембрандта, прагнучи злити обидві ніби протилежні їх манери, але скоро полишив їх обох і створив свій особливий стиль…

Портрети Кіпренського розсіяні по всій Європі; вкажемо тільки найвідоміші його твори. В Ермітажі: «Садівник» чи інакше молодий Італійський хлопчик, що лежить на сонці в стані dolce far niente (солодке байдикування (італ.) і т. д.

Оригінальний текст (рос.)

Орест Адамович Кипренский (1783—1836), профессор исторической живописи, один из самых лучших портретистов России, когда-либо существовавших, и достойный соперник лучших художников целой Европы. В Италии прозвали его «Русским Вандиком». Но это название не вполне характеризует и определяет нашего славного портретиста. Начав свое поприще под руководством Угрюмова с подражания своему учителю, он скоро обратился к Рубенсу и Рембрандту, стремясь слить обе кажущиеся противоположными их манеры, но скоро оставил их обоих и создал свой особенный стиль… Портреты Кипренского рассеяны по всей Европе; укажем только на самые известнейшие его произведения. В Эрмитаже : «Садовник» или иначе молодой Итальянский мальчик, лежащий на солнце в положении dolce far niente (сладостное ничегонеделание (итал.) и т. д.

 »

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Онлайн-енциклопедія «Кругосвет» (рос.)
  2. а б Енциклопедія російських художників (рос.)
  3. Могили знаменитостей. Кіпренський Орест Адамович (1782–1836) (рос.)
  4. А. Н. Андреев. «Живопись и живописцы главнейших европейских школ». С.-Петербург, Издание Типографии М. О. Вольфа, 1857 (рос.)
  5. Тобто Ван Дейком [1]


Художник Це незавершена стаття про художника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.