Кіптявник смугастогорлий
| Кіптявник смугастогорлий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Myiotheretes striaticollis (Sclater, 1853) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Taenioptera striaticollis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Кіптявник смугастогорлий[2] (Myiotheretes striaticollis) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Андах.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 23 см. Горло і верхня частина грудей білі, сильно поцятковані чорними смужками, решта нижньої частини тіла рівномірно рудувато-коричнева. Верхня частина тіла коричнева. Від дзьоба до очей ідуть широкі білі смуги. Крила темні з рудувато-коричневими краями. Нижні покривні пера крил коричневі. Стернові пера рудувато-коричневі, на кінці темні. Дзьоб міцний, чорний.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[3]
- M. s. striaticollis (Sclater, PL, 1853) — Анди у Венесуелі (Кордильєра-де-Мерида), гірські масиви Сьєрра-де-Періха і Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта, Анди в Колумбії, Еквадорі і Перу (на південь до Апурімака і Арекіпи);
- M. s. pallidus Berlepsch, 1906 — Анди в Перу (на південь від Куско і Пуно), Болівії і північно-західній Аргентині (на південь до Тукумана).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Смугастогорлі кіптявники мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії і Аргентині. Вони живуть на відкритих луках пуна і парамо, у високогірних чагарникових заростях, на узліссях вологих гірських тропічних лісів, серед скель. Зустрічаються поодинці або парами, переважно на висоті від 1500 до 3700 м над рівнем моря. Живляться комахами.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Myiotheretes striaticollis. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 22 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 22 травня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |