Кірик-Радомська Людмила Августинівна
| Людмила Августинівна Кірик-Радомська | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
12 червня 1948 с. Вовча Гора, Хмельницький район | |||
| Померла |
28 квітня 2005 (56 років) м. Тернопіль | |||
| Поховання | Микулинецький цвинтар | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Alma mater | Медичний факультет Тернопільського національного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1991–2001 | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
|
| ||||
Людми́ла Августи́нівна Кі́рик-Радо́мська (нар. 12 червня 1948, с. Вовча Гора Хмельницького району — пом. 28 квітня 2005, м. Тернопіль) — український лікар, поетка. Дружина В. Кірика. Член Національної спілки письменників України (2003).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в родині службовців. У 1966 році закінчила із золотою медаллю Чорноострівську середню школу [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.], пізніше Тернопільський медичний інститут (нині ТДМУ), після закінчення якого залишилася працювати в медичних закладах Тернополя (1-й і 2-й міських лікарнях).
Під час роботи в 1975 році важко захворіла і в 1980 році вийшла на пенсію по інвалідності. Десять років була прикута до ліжка.
Похована в Тернополі на Микулинецькому цвинтарі.[1]
У 2008 році в день 60-річчя письменниці в смт Чорний Острів урочисто відкрито пам'ятну дошку, яка встановлена на приміщенні колишньої Чорноострівської СШ, а нині Хмельницької центральної районної бібліотеки [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.].[2]
Міні-музей[ред. | ред. код]
За сприянням сім'ї Радомських у приміщені Хмельницької центральної районної бібліотеки 2008 року відкрито міні-музей Людмили Кірик-Радомської.[3]
Творчість[ред. | ред. код]
Вірші писала ще в шкільні і студентські роки, але серйозно зайнялась поезією, як захворіла. Була членом обласного літературного об'єднання «Сонячні кларнети» при обласній організації НСПУ, друкувалася в обласних газетах «Ровесник» «Вільне життя» «Русалка Дністрова», «Селянська доля», «Свобода», журналах «Тернопіль», і «Радянська жінка». На її становлення як поетеси мав великий вплив Борис Демків. [4]
Творчий доробок[ред. | ред. код]
За період з 1991 по 2001 рік вийшли з друку 6 книжок:
- «Неспокій» (1991)
- «Химерна доля» — (історичний роман у віршах) у двох книгах (1994, 1999)
- «Наодинці з собою» (збірка поезій, 1999)
- «Казка про Капкана-іклана і хоробрих друзів» (оповідання для дітей, 2000)
- «Кілька днів літа» (оповідання для дітей, 2000)
- «Сільські пристрасті» (новела, 2001)
Поезії поетеси покладені на музику тернопільським гуртом «Світозари» («Мамина криниця [Архівовано 21 серпня 2014 у Wayback Machine.]», «Скрипка», «Вишиванка»), композитором Анатолієм Горчинським («Молодість»)[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Горітиме серце незгасним і добрим вогнем» [Про поетесу Людмилу Кірик-Радомську] // Тернопіль вечірній. — 2005. — 15-21 червня. — С. 13
- ↑ «Літературна Хмельниччина»
- ↑ Слободянюк Т. «Що з того, що пісні мої сумні? І в смутку є якась магічна сила…» // Подільські вісті. — 2005. — 4 червня. — С. 5
- ↑ Барна В. Душа її сріблястим птахом несеться в зоряну купіль // Вільне життя. — 2005. — 4 червня. — С. 5
- ↑ «Я не зникну, не стану безплідною тінню» // Вільне життя. — 2005. — 14 травня. — С. 5
Джерела[ред. | ред. код]
- Дем'янова І. Кірик-Радомська Людмила Авґустинівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 78–79. — ISBN 966-528-199-2.
- Літературне Тернопілля 1984—2007. — Тернопіль: Терно-граф, 2007. — С. 296–302.