Кіт Беркіншоу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ф
Кіт Беркіншоу
Особові дані
Повне ім'я Гаррі Кіт Баркіншоу
Народження 23 червня 1935(1935-06-23) (82 роки)
  Барнслі, Південний Йоркшир, Йоркшир і Гамбер, Англія, Велика Британія
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
Англія «Вулвергемптон»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1953 Англія «Денабі Юнайтед» ? (?)
1953–1957 Англія «Ліверпуль» 1 (0)
1957–1965 Англія «Воркінгтон» 293 (9)
1965–1968 Англія «Сканторп Юнайтед» 108 (3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1964–1965 Англія «Воркінгтон»
1966–1967 Англія «Сканторп Юнайтед» (в. о.)
1976–1984 Англія «Тоттенгем Готспур»
1984–1986 Бахрейн Бахрейн
1987–1988 Португалія «Спортінг»
1988–1989 Англія «Джиллінгем»
1991 Малайзія «Паханг»
1993–1994 Англія «Вест-Бромвіч Альбіон»
1997 Шотландія «Абердин» (в. о.)
2005–2007 Англія «Вотфорд» (помічник)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кіт Беркіншоу (англ. Keith Burkinshaw, нар. 23 червня 1935) — англійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ігрова кар'єра[ред. • ред. код]

Народився 23 червня 1935 року. Вихованець футбольної школи клубу «Вулвергемптон Вондерерз». Розпочав свою футбольну кар'єру в Мідлендській лізі в команді «Денабі Юнайтед» під час роботи в додвортських шахтах. Незабаром він перестав виступати на аматорському рівні, оскільки йому запропонував контракт «Вулвергемптон», його молодіжний клуб, але Беркіншоу перейшов у «Ліверпуль» в листопаді 1953 року.

Він зіграв лише один матч за «Ліверпуль» проти «Порт Вейл» в квітні 1955 року, і перейшов у «Воркінгтон» у грудні 1957 року за плату в розмірі 3000 фунтів стерлінгів. Він був граючим тренером «Воркінгтона» в період з листопада 1964 року по березень 1965 року, а пізніше покинув клуб, зігравши там 293 матчу в чемпіонаті, щоб приєднатися до «Сканторп Юнайтед» у травні 1965 року. Він зіграв ще 108 матчів за «Сканторп», короткий період був виконуючим обов'язки тренера до остаточного завершення кар'єри гравця в травні 1968 року.

Кар'єра тренера[ред. • ред. код]

Незабаром після оголошення про відхід Баркіншоу переїхав у Замбію, де тренував протягом декількох місяців місцеву національну збірну, перш ніж повернутися в Англію на пост тренера «Ньюкасла». Він був звільнений з «Ньюкасла» в травні 1975 року і перейшов в «Тоттенгем Готспур» в тому ж місяці.

Він обіймав посаду тренера «Тоттенгема» з 14 липня 1976 по 31 травня 1984 року. Він вважається другим найбільш успішним менеджером (після Білла Ніколсона). Шпори були понижені в класі в перший рік тренерства Беркіншоу, але відразу ж підвищилися на наступний рік. Він підписав у 1978 році двох зірок аргентинського чемпіонату: Освальдо Арділеса і Хуліо Рікардо Вілью. Вважалося, що він зробив сміливий крок, однак Оссі став одним з найбільших гравців Шпор, а Вілья забив один з найважливіших голів у сезоні на стадіоні «Вемблі» в 1981 році у фіналі Кубку Англії (перегравання). «Шпори» Беркіншоу разом з Арділесом, Вільєю і Гленном Годдлом виграли два Кубка Англії поспіль (в 1981 і 1982 роках).

Останньою грою Беркіншоу біля керма «Шпор» був тріумф у фіналі Кубка УЄФА 1984 року після серії пенальті у другому матчі на «Вайт Гарт Лейн». Вони перемогли «Андерлехт», команду Франка Арнесена. Пройшовшись по «Вайт Гарт Лейн» в останній раз, Беркіншоу зазначив, що «всі звикли до такого футбольного клубу».

У червні 1984 року він був призначений тренером збірної Бахрейну[1], а потім керував «Спортінгом»[2]. У жовтні 1988 року він повернувся в Англію на пост тренера «Джиллінгема», але пішов у відставку в квітні 1989 року, оскільки команда була на грані вильоту в Четвертий дивізіон Футбольної ліги.

Беркіншоу пізніше був головним скаутом для Гленна Ходдла і Оссі Арділеса в «Свіндон Тауні»[3], а в травні 1992 року став помічником Арділеса в «Вест Бромвіч Альбіон». Коли Арділес став тренером «Тоттенгема» влітку 1993 року, Беркіншоу був призначений головним тренером «Вест Бромвіча»[4]. А втім, його кар'єра як тренера команди тривала всього один сезон (1993/94), і він був звільнений після того, як ледь вдалося уникнути вильоту в Другий дивізіон[5].

Пізніше він був технічним директором в шотландському «Абердині»[6], перш ніж взяти на себе посаду виконуючого обов'язки головного тренера, коли Рой Ейткен був звільнений у 1997 році. Повноваження Беркіншоу тривали до призначення Алекса Міллера новим тренером клубу.

У березні 2005 року Беркіншоу був призначений помічником тренера у «Вотфорді»[7]. Він залишив цю посаду в грудні 2007 року через проблеми в родині[8], однак допоміг клубу досягти виходу в Прем'єр-лігу в 2006 році.

Титули і досягнення[ред. • ред. код]

Як тренера[ред. • ред. код]

«Тоттенгем Готспур»: 1980/81, 1981/82
«Тоттенгем Готспур»: 1981
«Тоттенгем Готспур»: 1983/84
«Спортінг»: 1987

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ Bahrain release Burkinshaw. New Straits Times. 16 April 1986. Процитовано 17 October 2012. 
  2. ↑ England is fired after seven years. Glasgow Herald. 4 February 1988. Процитовано 17 October 2012. 
  3. ↑ Keith turns team of stars into title-contender. The Straits Times. 11 July 1991. с. 29. 
  4. ↑ Slot, Owen (20 June 1993). Ardiles lured back to manage Tottenham. The Independent. Процитовано 18 October 2012. 
  5. ↑ Shaw, Phil (18 October 1994). Buckley in line after Burkinshaw sacking: West Brom dismiss manager. The Independent. Процитовано 17 October 2012. 
  6. ↑ Burkinshaw for Dons. The Independent. 31 May 1997. Процитовано 17 October 2012. 
  7. ↑ Hornets confirm Boothroyd appointment. Daily Mail. 30 March 2005. Процитовано 17 October 2012. 
  8. ↑ Aidy's aide steps down as Watford lose again. Daily Mail. 17 December 2007. Процитовано 17 October 2012. 

Посилання[ред. • ред. код]

Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кіт_Беркіншоу&oldid=22170896