Кіт Джозеф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Keith Joseph
Народився 17 січня 1918(1918-01-17)[1]
Лондон, Лондонське графство[d], Англія, Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії
Помер 10 грудня 1994(1994-12-10)[1] (76 років)
Лондон, Великий Лондон, Англія, Велика Британія
Громадянство (підданство) Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність політик
Alma mater Коледж Магдалени[d]
Школа Герроу
Титул Баронет
Посада Міністр освіти Великої Британії[d], Secretary of State for Business, Energy and Industrial Strategy[d], член Палати громад Великої Британії[d], Shadow Home Secretary[d], Secretary of State for Social Services[d], Член Таємної ради Великої Британії[d], член Палати лордiв[d], Member of the 49th Parliament of the United Kingdom[d], Member of the 48th Parliament of the United Kingdom[d], Member of the 47th Parliament of the United Kingdom[d], Member of the 46th Parliament of the United Kingdom[d], Member of the 45th Parliament of the United Kingdom[d], Member of the 44th Parliament of the United Kingdom[d], Member of the 43rd Parliament of the United Kingdom[d], Member of the 42nd Parliament of the United Kingdom[d] і Member of the 41st Parliament of the United Kingdom[d]
Партія Консервативна партія

Кіт Джозеф, барон Джозеф (англ. Keith Sinjohn Joseph, Baron Joseph; нар. 17 січня 1918(19180117), Лондонпом. 10 грудня 1994, там само) — британський політик-консерватор, міністр в урядах Гарольда Макміллана, Александра Дугласа-Г'юма, Едварда Хіта і Маргарет Тетчер. Один з найближчих соратників Тетчер, співзасновник тетчеризму.

Він був сином сера Семюеля Джозефа, мер Лондона у 19421943 рр., який на той час мав титул баронета. Джозеф успадкував титул баронета після смерті батька у 1944 р. З тих пір він був відомий як сер Кіт Джозеф. Він здобув освіту у Коледжі Магдалени в Оксфорді, де вивчав юриспруденцію.

Під час Другої світової війни він воював у званні капітана у Королівській артилерії. У ході бойових дій на італійському фронті був поранений. Після війни він був прийнятий до колегії адвокатів, працював у страховій компанії і обирався альдерманом Лондонського Сіті.

У 1956 р. був обраний до Палати громад на довиборах. Незабаром він став парламентським секретарем. Після 1959 р. обіймав безліч дрібних посад в уряді, у тому числі у Міністерстві будівництва та Міністерстві торгівлі Після Ночі довгих ножів у 1962 р. він став членом кабінету як міністр житлового будівництва та місцевого самоврядування.

Після поразки консерваторів на виборах у 1964 р., Джозеф був представником партії з соціальних питань, а потім праці. У 1967 р. він став представником партії з питань торгівлі. Після перемоги на виборах у 1970 р., він був міністром соціальних послуг. Коли Консервативна партія знову опинилася в опозиції (1974 р.), Джозеф став прихильником Маргарет Тетчер. Він був одним із засновників аналітичного Центру політичних досліджень. Він грав значну роль у підготовці передвиборного маніфесту торі у 1979 р. Після перемоги на виборах був міністром промисловості. Він почав підготовку до приватизації багатьох державних підприємств.

Міністром промисловості залишався до 1981 р., коли очолив Міністерство освіти і науки. На цій посаді намагався ввести зміни у систему освіти, спроба реформувати зарплату вчителів призвела до конфлікту з профспілками і хвилі страйків. У 1985 р. він опублікував «Білу книгу» про функціонування університетів. У 1986 р. він пішов у відставку з кабінету, а у 1987 р. залишив парламент. Він отримав титул барона Джозефа і входив до Палати лордів. Він помер у 1994 р.

Посилання[ред.ред. код]


  1. а б SNAC