Кіт степовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Степовий кіт
AfricanWildCat.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Котові (Felidae)
Рід: Кішка (Felis)
Вид: Лісовий кіт (F. silvestris)
Підвид: F. s. lybica
Триноміальна назва
Felis silvestris lybica
Forster, 1770
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Felis silvestris lybica
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Felis silvestris lybica
EOL logo.svg EOL: 1253260
ITIS logo.svg ITIS: 726338
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 61377

Кіт степовий, африканський кіт, близькосхідний кіт (лат. Felis silvestris lybica) — підвид кота лісового (Felis silvestris), який проживає в Північній Африці, Близькому Сході та на Аравійському півострові[1][2]. Кішка проходить по статусу найменшого ризику у Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи[3].

Степовий кіт відділився від інших підвидів приблизно 131,000 років назад. Деякі кішки були одомашненні на Близькому Сході ще 10,000 років назад і є предками сучасних домашніх кішок[2]. Залишки одомашнених кішок були знайдені у людських місцях поховання на Кіпрі, які належать до землеробів неоліту близько 9,500 років тому[4]. Схрещення домашніх кішок і степового кота поширене і сьогодні[5].

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Степовий кіт має світло піщано-сіре хутро та інколи з блідими жовтим чи червонуватим відтінком. Вуха можуть бути від червонуватого до сіруватого забарвлення з довгими світлими жовтими волосинами навколо вушної раковини. Смуги навколо мордочки можуть бути від кольору темної вохри до чорного: дві смуги йдуть горизонтально по щокам, і від 4 до 6 — по шиї. Темна смуга проходить уздовж спини, боки більш світлі, а живіт білуватий. Блідо вертикальні смуги по боках часто розчиняються в плями. Передні лапи мають два темні кільця, задні лапи — смугасті. Стопи можуть варіюватися від темно-коричневого до чорного кольору[6].

Реджинальд Інес Покок описує степову кішку у відмінностях від європейської лісової непомітними смугами на потилиці та плечах, і менш різко окресленими смугами на спині та більш струнким хвостом, який має циліндричну форму, має менш густе хутро і більш звужується в кінці. Наконечники вух зазвичай мають невеликий чубчик[7].

Довжина тіла самців від голови до початку хвоста 47–59,7 см, довжина хвоста — 26,7–36,8 см. Довжина тіла самиць від голови до початку хвоста 40,6–55,8 см, довжина хвоста — 24,1–33,7 см[8]. І самці, і самиці важать приблизно 3,2-4,5 кг[9]. Хутро дещо коротше, ніж у європейської лісової кішки.

Таксономія[ред.ред. код]

Ґрунтуючись на дослідженнях мітохондріальної ДНК 979 домашніх і диких кішок з Європи, Азії і Африки, степовий кіт відокремилися від європейської дикої кішки близько 173,000 років тому, і 131,000 років тому — від кота барвистого та лісового південноафриканського кота.

Ареал поширення[ред.ред. код]

Степова кішка займає території Північної Африки, Близького Сходу, периферію Аравійського півострова та Каспійського моря[2]. В Африці ареал проживання проходить від Марокко до Єгипту, від саван Мавританії Західної Африки до Сомалійського півостріву, включаючи Сомалі, Еритрею, Ефіопію, Джибуті та Судан, та південніше аж до Південної Африки.

Мешкає в широкому розмаїтті середовищ існування, особливо в горбистих і гірських ландшафтах, такі як гори Ахаггар. В пустелях зустрічається доволі рідко[3]. Довгий період часу європейські лісові кішки на Сардинії вважалися підвидом степового кота. Але результати зооархеологічних досліджень виявили, що вони пішли від домашніх кішок, які були одомашнені 2,000 років назад на Близькому Сході чи Суб-Сахарною Африкою[10]. Популяція на Корсиці також є похідною від завезених одомашнених кішок і вважається здичавілою групою[11]. Лісові коти на Сицилії вважаються європейськими лісовими кішками[10][12].

Поведінка[ред.ред. код]

Степові коти активні головним чином вночі, коли знаходяться в пошуках здобичі. Їх слух настільки добрий, що вони можуть почути свою здобич на великих відстанях. Кішки повільно підкрадаються до своїх жертв і використовують рослинність задля схованок. При нагоді кидаються на жертву з відстані у один метр. Воду п'ють доволі рідко.

Коли кішки зіштовхуються з ворогами, то піднімаються волосини на спині, аби здаватися більшими і таким чином залякати своїх опонентів. В денний час зазвичай ховаються в кущах. Інколи можуть бути активними в похмурі дні. На територію одного самця зазвичай припадають території трьох самиць[13].

Харчування[ред.ред. код]

Степові кішки полюють переважно на мишей, пацюків, птахів, рептилій та комах[14][15].

Розмноження[ред.ред. код]

Самиці народжують від одного до трьох кошенят, в більшості випадків під час теплих вологих сезонів[14]. Кішки народжують своє потомство в норах або в западинах у землі. Період вагітності триває від 56 до 69 днів. Кошенята народжуються сліпими і потребують повної опіки від своєї матері. Вони лишаються зі своєю матір'ю 5-6 місяців і стають статево зрілими через 6 місяців після народження.

Зберігання[ред.ред. код]

Степова кішка входить до Додатку II СІТЕС[3].

На даний час лише організація Alley Cat Rescue займається зберіганням та розведенням степових кішок.

Завдяки подібністю між домашньою та степовою кішками, було виявлено, що домашня кішка може виступати в якості сурогату для ембріонів степової. Подібності між цими двома видами означають, що ембріон степової кішки може безпечно виношуватися домашньою кішкою, не будучи відкинутим[16].

У філателії[ред.ред. код]

1 листопада 1997 Лівійська пошта випустила поштові марки із зображеннями степової кішки[17].

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Nowell, K., Jackson, P. (1996). African Wildcat Felis silvestris, lybica group (Forster, 1770) In: Wild Cats: status survey and conservation action plan. IUCN/SSC Cat Specialist Group, Gland, Switzerland.
  2. а б в Driscoll, C. A.; Menotti-Raymond, M.; Roca, A. L.; Hupe, K.; Johnson, W. E.; Geffen, E.; Harley, E. H.; Delibes, M.; Pontier, D.; Kitchener, A. C.; Yamaguchi, N.; O'Brien, S. J.; Macdonald, D. W. (2007). The near eastern origin of cat domestication. Science 317: 519–523. doi:10.1126/science.1139518. PMID 17600185. .
  3. а б в Yamaguchi, N. (2015) Felis silvestris: інформація на сайті МСОП (версія 2015.2) (англ.)
  4. Vigne, J. D., Guilaine, J., Debue, K., Haye, L., Gérard, P. (2004). Early taming of the cat in Cyprus. Science 304 (5668): 259–259.
  5. Kingdon, J. (1988). Wild Cat (Felis sylvestris). East African Mammals: An Atlas of Evolution in Africa, Volume 3, Part A: Carnivores. University of Chicago Press. ISBN 0-226-43721-3. 
  6. Hufnagl, E., Craig-Bennett, A., and Van Weerd, E. (1972). African Wild Cat. In: Libyan Mammals. Oleander Press, Cambridge, United Kingdom. Page 42.
  7. Pocock, R. I. (1951). Catalogue of the Genus Felis. Trustees of the British Museum, London. 
  8. Pocock, R. I. (1944). The Races of the North African Wild Cat (Felis lybica). Proceedings of the Zoological Society of London 114 (1–2): 65–73.
  9. Al-Safadi, M. M., and Nader, I. A. (1990). First record of the wild cat, Felis silvestris Schreber, 1777 from the Yemen Arab Republic (Carnivora: Felidae). Mammalia 54 (4): 621–626.
  10. а б Gippoliti, Spartaco; Amori, Giovanni (January 2006). Ancient introductions of mammals in the Mediterranean Basin and their implications for conservation. Mammal Review 36 (1). с. 37–48. doi:10.1111/j.1365-2907.2006.00081.x. 
  11. Vigne, Jean-Dénis (June 1992). Zooarchaeology and the biogeographical history of the mammals of Corsica and Sardinia since the last ice age. Mammal Review 22 (2). с. 87–96. doi:10.1111/j.1365-2907.1992.tb00124.x. 
  12. Mattucci, F.; Oliveira, R.; Bizzarri, L.; Vercillo, F.; Anile, S.; Ragni, B.; Lapini, L.; Sforzi, A.; Alves, P. C.; Lyons, L. A.; Randi, E. (August 2013). Genetic structure of wildcat (Felis silvestris) populations in Italy. Ecology and Evolution 3 (8). с. 2443–2458. doi:10.1002/ece3.569. 
  13. Estes, R. D. (1999). The Safari Companion. Russel Friedman Books. ISBN 1-890132-44-6. 
  14. а б Smithers, R. H. N. (1971). The Mammals of Botswana. University of Pretoria, South Africa.
  15. Hufnagel E. (1972). African Wild Cat Felis lybica. In: Libyan mammals. The Oleander Press. Page 42.
  16. Wild cat mothered by a domestic cat! - Making Animal Babies - BBC Earth
  17. Libyan Stamps online

Посилання[ред.ред. код]