Ян Кишка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кішка Ян)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Кишка
Народився 1552
Помер 26 липня 1592(1592-07-26)
Краків, Річ Посполита
Країна Flag of the Grand Duchy of Lithuania 1792.svg Велике князівство Литовське
Royal Banner of Stanisław II of Poland.svg Річ Посполита
Посада Q24197431?, каштелян віленський, Крайчий, воєвода берестейський, Жмудські старости, Підчаший великий литовський, Q65720397? і Q66201071?
Конфесія Polish Brethrend
Рід Кішки
Батько Stanisław Kiszka IId
Мати Ганна Кишка
Брати, сестри Станіслав Кішка і Anna Kiszkad
У шлюбі з Єлизавета Софія Острозька і Elżbieta Sapiehad
Діти Anna Kiszkad
POL COA Dąbrowa.svg

Ян Кишка (пол. Jan Kiszka, 1552 — перед[1] 26 липня 1592) — генеральний староста жмудський, крайчий великий литовський (1569—1579), підчаший великий литовський (1579—1588), каштелян віленський (з 1587), воєвода берестейський (з 1589). Зять князя Костянтина Василя Острозького. Небіж князя Миколи Христофора Радзивілла (Чорного).

Біографія[ред. | ред. код]

Син Станіслава Кишки-молодшого (пом. 1554) і його дружини княжни Ганни Радивил. Матір близько 1563 року змінила кальвінський обряд на аріянський.

Навчався в містах Базелі та Цюриху. Подорожував по Італії, Іспанії й Франції.

Виставив на польсько-російську війну (1577—1582) під своїм командуванням 500 вояків.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — донька князя Костянтина Василя Острозького — Єлизавета (пом. 26 серпня 1599[2]). Нащадків вони не покинули. Єлизавета після смерті першого чоловіка вийшла заміж удруге за князя Христофора Перуна Радзивілла, який одідичив маєтності Кишки[1]. Заповіла поховати себе у віленській латинській катедрі[2].

Релігійні погляди[ред. | ред. код]

Мати виховувала сина як антитринітарія. На посаді сенатора голосив за ідею релігійної толерантності. Сприяв зміні характеру кальвіністських зборів на антитринітарські. Засновник антитринітарських громад у Венгрові, Ів'ї, Лоську, Любечі, Кейданах, Новогрудку.

Його маєтність Венгрув стала центром руху антитринітаріїв. Був опікуном проповідника Петра з Гоньондза. 1570 року заснував у Венгрові друкарню. Докладав зусиль для налагодження доктринальних суперечок між антитринітарськими громадами. Був противником ідей розкріпачення селян, пацифізму, спільного майна, заборони займати адміністративні посади, симпатій юдаїзму та інших радикальних поглядів у антитринітарському середовищі. Це стало причиною його розриву з Петром з Гоньондза і Симоном Будним.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Tazbir J. Kiszka Jan h. Dąmbrowa (zm. 1592)… — S. 508.
  2. а б Lulewicz Henryk. Radziwiłł Krzysztof zwany Piorunem h. Trąby (1547—1603) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 275. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Грушевський М. Історія Україна-Руси. — Т. V. — С. 30—35.
  • Tazbir J. Kiszka Jan h. Dąmbrowa (zm. 1592) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966—1967. — T. ХII/4, zeszyt …. — S. 507—508. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]