Кіяновська Маріанна Ярославівна
Кіяновська Маріанна Ярославівна | ||||
---|---|---|---|---|
Маріанна Кіяновська, 2008 | ||||
Народилася |
17 листопада 1973 (47 років) Нестеров, нині Жовква, Львівської області | |||
Громадянство |
![]() | |||
Національність | українка | |||
Діяльність | поетеса, прозаїк, есеїстка, перекладачка, літературний критик, літературознавиця | |||
Alma mater | Львівський університет | |||
Роки активності | 1997 — тепер. час | |||
Нагороди |
![]() | |||
| ||||
![]() | ||||
![]() |
Маріа́нна Яросла́вівна Кіяно́вська (нар. 17 листопада 1973, Нестеров, нині Жовква, Львівської області) — українська поетеса, прозаїк, есеїстка, перекладачка, літературний критик та літературознавиця. Членкиня Національної спілки письменників України, Українського ПЕН. Лауреатка Шевченківської премії 2020 року за збірку поезій «Бабин яр. Голосами»[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
1997 року закінчила філологічний факультет Львівського університету.
У студентські роки належала до жіночого літературного угруповання ММЮННА ТУГА (за першими літерами імен: Мар'яна Савка, Маріанна Кіяновська, Юлія Міщенко, Наталка Сняданко, Наталя Томків і Анна Середа; ТУГА — «Товариство усамітнених графоманок»).
Координаторка Львівського осередку Асоціації українських письменників.
У січні 1999 року була учасницею акції «Січ Уяздовська» (Варшава). У квітні — жовтні 2003 року — стипендіатка програми Міністра культури i Національної Спадщини Республіки Польща «Gaude Polonia».
У 2004—2006 роках вела рубрику «Нова польська література» в журналі «Кур'єр Кривбасу». У січні 1999 року — учасниця акції «Січ Уяздовська» (Варшава). У квітні-жовтні 2003 р. — стипендіатка програми Міністра культури Польщі «Gaude Polonia».
Ведуча рубрики «Нова польська література» (журнал «Кур'єр Кривбасу», 2004—2006 рр.).
Авторка поетичних книг «Інкарнація» (1997); «Вінки сонетів» (1999); «Міфотворення» (2000), «Кохання і війна» (в співавторстві з Мар'яною Савкою; 2002), «Книга Адама» (2004), «Звичайна мова» (2005), «Дещо щоденне» (2008). Є автором книжки «Стежка вздовж ріки» (2008).
Твори перекладалися англійською, білоруською, польською, сербською, російською мовами; учасниця кількох антологій.
Лауреатка премії імені Нестора Літописця за найкращу літературну публікацію у журналі «Київська Русь» (2006).
Координаторка Львівського осередку АУП.
З 2011 року є засновницею та директором незалежної літературної премії «Великий Їжак», якою відзначаються автори найкращих сучасних україномовних книжок для дітей. Основною метою цього визначного й безпрецедентного для України, українського дитячого письменництва, книговидавництва й літератури в цілому, проекту — є популяризація якісної друкованої книги серед дітей та підлітків й формування європейської читацької порядності та свідомості, серед засилля піратських копій та оцифровок, та передусім — піднесення культури читання серед молодих українців до належного та справедливого рівня ознаки престижу й високого соціального статусу.
Творчість[ред. | ред. код]
Автор поетичних збірок:
- 1997 — «Інкарнація»;
- 1999 — «Вінки сонетів»;
- 2000 — «Міфотворення»;
- 2002 — «Кохання і війна» (у співавторстві з Мар'яною Савкою);
- 2004 — «Книга Адама»;
- 2005 — «Звичайна мова»;
- 2008 — «Дещо щоденне»;
- 2008 — «Стежка вздовж ріки»;
- 2014 — «ДО ЕР»;
- 2014 — «373»;
- 2016 — «Листи з Литви / Листи зі Львова» (у співавторстві з Мар'яною Савкою);
- 2017 — «Бабин Яр. Голосами» (відзначена Шевченківською премією 2020 року);
- 2018 — «Гематогавафа: живі перетворення»;
- 2020 — «Живі перетворення»
- Вірші онлайн
Твори Кіяновської перекладалися англійською, білоруською, польською, сербською та російською мовами. Учасниця кількох антологій.
Публікує вірші та переклади у періодичних виданнях. Лауреат премій імені Богдана-Ігоря Антонича та видавництва «Смолоскип». Лауреат премії імені Нестора Літописця за найкращу літературну публікацію у журналі «Київська Русь» (2006).
За словами Юрія Бедрика, у текстах Кіяновської «природно співіснують божественна любов до ближнього й вишукана еротичність».
Юрій Іздрик вважає Маріанну Кіяновську однією з найперспективніших поеток сучасної української літератури.
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кіяновська Маріанна Ярославівна |
- Національна спілка письменників України. Письменницький довідник
- Іздрик Юрій. Кіяновська Маріанна // Плерома. Глосарійний корпус
- Інфотека — письменники. Кіяновська Маріанна
- Незалежна літературна премія Великий Їжак
- Маріанна Кіяновська: «Ми нині забули про мізерність ролі автора»
- Презентація збірки вибраних поезій Маріанни Кіяновської «373»
|
|
- Народились 17 листопада
- Народились 1973
- Лауреати Шевченківської премії 2020 року
- Українські поети
- Українські поетеси
- Українські прозаїки
- Українські перекладачі
- Іврит-українські перекладачі
- Польсько-українські перекладачі
- Російсько-українські перекладачі
- Українські літературознавці
- Уродженці Жовкви
- Випускники філологічного факультету Львівського університету
- Маріанна Кіяновська
- Члени Українського центру Міжнародного ПЕН-Клубу
- Українські перекладачі поезії
- Члени НСПУ
- Перекладачі XXI століття