Кіяновська Маріанна Ярославівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кіяновська Маріанна Ярославівна
Маріанна Кіяновська.jpg
Маріанна Кіяновська, 2008
Народилася 17 листопада 1973(1973-11-17) (48 років)
Нестеров, нині Жовква, Львівської області
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність поетеса, прозаїк, есеїстка, перекладачка, літературна критикиня, літературознавиця
Alma mater Львівський університет
Роки активності 1997 — тепер. час
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2020

CMNS: Кіяновська Маріанна Ярославівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Маріа́нна Яросла́вівна Кіяно́вська (нар. 17 листопада 1973, Нестеров, нині Жовква, Львівської області) — українська поетеса, прозаїкиня, есеїстка, перекладачка, літературна критикиня та літературознавиця. Член Національної спілки письменників України, Українського ПЕН. Лауреатка Шевченківської премії 2020 року за збірку поезій «Бабин яр. Голосами»[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

1997 року закінчила філологічний факультет Львівського університету.

У студентські роки належала до жіночого літературного угруповання ММЮННА ТУГА (за першими літерами імен: Мар'яна Савка, Маріанна Кіяновська, Юлія Міщенко, Наталка Сняданко, Наталя Томків і Анна Середа; ТУГА — «Товариство усамітнених графоманок»).

Координаторка Львівського осередку Асоціації українських письменників.

У січні 1999 року була учасницею акції «Січ Уяздовська» (Варшава). У квітні — жовтні 2003 року — стипендіатка програми Міністра культури i Національної Спадщини Республіки Польща «Gaude Polonia».

У 2004—2006 роках вела рубрику «Нова польська література» в журналі «Кур'єр Кривбасу»

Ведуча рубрики «Нова польська література» (журнал «Кур'єр Кривбасу», 2004—2006 рр.).

Авторка поетичних книг «Інкарнація» (1997); «Вінки сонетів» (1999); «Міфотворення» (2000), «Кохання і війна» (в співавторстві з Мар'яною Савкою; 2002), «Книга Адама» (2004), «Звичайна мова» (2005), «Дещо щоденне» (2008). Є автором книжки «Стежка вздовж ріки» (2008).

Твори перекладалися азербайджанською, англійською, білоруською, грузинською, івритом, італійською, литовською, німецькою, польською, російською, словацькою, словенською, сербською, чеською та шведською мовами. Кіяновська — учасниця кількох антологій.

Лауреатка премії імені Нестора Літописця за найкращу літературну публікацію у журналі «Київська Русь» (2006).

З 2011 року є засновницею та директором незалежної літературної премії «Великий Їжак», якою відзначаються автори найкращих сучасних україномовних книжок для дітей. Основною метою цього визначного й безпрецедентного для України, українського дитячого письменництва, книговидавництва й літератури в цілому, проекту — є популяризація якісної друкованої книги серед дітей та підлітків й формування європейської читацької порядності та свідомості, серед засилля піратських копій та оцифровок, та передусім — піднесення культури читання серед молодих українців до належного та справедливого рівня ознаки престижу й високого соціального статусу.

Публікує вірші та переклади у періодичних виданнях. Лауреат премій імені Богдана-Ігоря Антонича та видавництва «Смолоскип». Лауреат премії імені Нестора Літописця за найкращу літературну публікацію у журналі «Київська Русь» (2006).

Зі слів Юрія Бедрика, у текстах Кіяновської «природно співіснують божественна любов до ближнього й вишукана еротичність».

Юрій Іздрик вважає Маріанну Кіяновську однією з найперспективніших поеток сучасної української літератури.

Твори[ред. | ред. код]

Поетичні збірки[ред. | ред. код]

  • 1997 — «Інкарнація»;
  • 1999 — «Вінки сонетів»;
  • 2000 — «Міфотворення»;
  • 2002 — «Кохання і війна» (у співавторстві з Мар'яною Савкою);
  • 2004 — «Книга Адама»;
  • 2005 — «Звичайна мова»;
  • 2008 — «Дещо щоденне»;
  • 2008 — «Стежка вздовж ріки»;
  • 2014 — «ДО ЕР»;
  • 2014 — «373»;
  • 2016 — «Листи з Литви / Листи зі Львова» (у співавторстві з Мар'яною Савкою);
  • 2017 — «Бабин Яр. Голосами» (відзначена Шевченківською премією 2020 року);
  • 2018 — «Гематогавафа: живі перетворення»;
  • 2020 — «Живі перетворення»

Переклади[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]