Лабанорас
|
Координати 55°16′00″ пн. ш. 25°46′20″ сх. д. / 55.26666667° пн. ш. 25.77222222° сх. д.
|
Лабанорас (лит. Labanoras) — містечко у Швянченіському районі, Вільнюского повіту, розташований у Лабанорського озера та оточений найбільшим регіональним парком в Литві. Як центр парку Лабанорас, місто приваблює туристів. У 2003 році в приміщенні колишньої школи було відкрито готель і ресторан.[1] Згідно з литовським переписом 2011 року в місті проживало 59 мешканців.[2]
Альтернативні назви поселення включають Лабанарі, Лабаноро, пол. Łabonary, та їд. Labanore.[3][4]
Поселення відоме з 1373 року.[5] У 1386 році великий князь Ягайло подарував Лабанори та інші населені пункти щойно створеній Вільнюській архідієцезії.[6] У 1965 році біля міського кладовища було знайдено близько 470 монет. Скарб містив празький гріш, викарбуваний Карлом IV (1316—1378) і Вацлавом IV (1361—1419), а також ранні монети Великого князівства Литовського часу Вітовта (1350—1430) та Казимира IV (1427—1492). Вважається, що скарб був похований протягом 1470-х рр.[7] Перша церква згадується в 1522 р., фільварок в 1539 р., садиба в 1568 р., парафіяльна школа в 1781 р.[5] У місті було 196 мешканців у 1866 р., 443 в 1923 р., 264 в 1959 р. і 186 в 1979 р.[5]
Під час Другої світової війни, влітку 1941 року, айнзатцгрупи та їхні литовські колаборанти вбивали місцеве єврейське населення.[8][9][10]
Чудотворна картина Божої Матері вперше згадується в 1655 р. під час канонічного візиту.[6] Дерев'яна церква була побудована в 1820 році, але вона згоріла у грудні 2009 року. Станом на січень 2011 року жодного офіційного звіту не було. Неофіційно, виключена можливість випадкової пожежі через несправну електричну установку, що залишає підпал як головного підозрюваного.[11] Вважається, що в церкві було пограбовано понад 30 цінних картин (15 з них були державними пам'ятками мистецтва), а потім вона спалена для приховування злочину.[11] Під час прибирання, 1017 монет (німецькі пфеніги, російські копійки, литовські центи) знайшли під спаленим вівтарем.[12] Реконструкція фінансується урядом і приватними пожертвами.[11]
- ↑ Labanoras. Hotel and Restaurant Labanoras. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 22 квітня 2019.
- ↑ 2011 census. Statistikos Departamentas (Lithuania). Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 22 квітня 2019.
- ↑ United States Board on Geographic Names [Архівовано 10 квітня 2019 у Wayback Machine.] — Lithuania — Labanoras.
- ↑ Dov Levin (2000). The Litvaks: A Short History of the Jews in Lithuania. Berghahn Books. с. 273. ISBN 978-1-57181-264-3. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.
- ↑ а б в (лит.) Jonas Zinkus та ін., ред. (1985–1988). Labanoras. Tarybų Lietuvos enciklopedija. Т. 2. Vilnius, Lithuania: Vyriausioji enciklopedijų redakcija. с. 462. LCC 86232954.
- ↑ а б Kviklys, Bronius (1964). Mūsų Lietuva (лит.). Т. I. Boston: Lietuvių enciklopedijos leidykla. с. 746—745. OCLC 3303503.
- ↑ Smilgevičius, Vytautas (2001). Labanoro lobio Prahos grašiai Lietuvos muziejų rinkiniuose. Archaeologia Lituana (лит.). 2: 143. ISSN 1392-6748.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 серпня 2012. Процитовано 22 квітня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 серпня 2012. Процитовано 22 квітня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 серпня 2012. Процитовано 22 квітня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в Stundienė, Regina. Labanoro šventovė antrąkart atgimsta iš pelenų. Ūkininko patarėjas (лит.). Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.
- ↑ Sinkevičius, Dainius. Po sudegusios Labanoro bažnyčios altoriumi rastas lobis (лит.). Delfi.lt. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|publisher=