Лабунська Анжеліка Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анжеліка Вікторівна Лабунська
Анжеліка Лабунська 1.JPG
Народилася 2 листопада 1967(1967-11-02) (50 років)
місто Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність політик, юрист, громадський діяч
Alma mater
Посада Голова Житомирської обласної ради
Попередник Француз Віталій Йосипович
Наступник Ширма Володимир Васильович
Партія безпартійна
Нагороди
Заслужений юрист України
Сторінка в Інтернеті facebook.com/labunska.anzhelika

Україна Народний депутат України
5-го скликання
безпартійна (БЮТ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
безпартійна (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
безпартійна, позафракційна 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Анжелі́ка Ві́кторівна Лабу́нська (2 листопада 1967, місто Київ) — народний депутат України V, VI, VII скликань, юрист, громадська діячка, правозахисниця. Голова Житомирської обласної ради з 12 листопада 2015 по 26 вересня 2016[1].

Батьки[ред. | ред. код]

Мати — Лабунська Михайлина Петрівна, народилася 8 червня 1946 року. Походить з міста Фастів Київської області. За фахом — юрист.

Батько — Лабунський Віктор Григорович, народився 5 січня 1946 року. Походить з села Високе Брусилівського району Житомирської області. За фахом — будівельник.

Обоє батьків — пенсіонери.

Освіта[ред. | ред. код]

З 1975 року навчалася у середній школі № 202 міста Києва, яку на відмінно закінчила у 1985 році. Брала участь та була переможцем місцевих та загальнодержавних олімпіад.

Виховуючи дитину та працюючи, з 1991 року заочно навчалася у Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка на юридичному факультеті за спеціальністю — правознавство, який закінчила у 1996 році.

У період навчання на юридичному факультеті закінчила спецкурс за спеціальністю фінансове право.

Робота та кар'єра[ред. | ред. код]

З жовтня 1985 року по січень 1986 року працювала на посаді секретаря судового засідання у Жовтневому районному суді міста Києва.

З січня 1986 року по грудень 1989 року обіймала посаду бухгалтера-претензіоніста на Київській базі «Укоопторггалантерея».

У грудні 1989 року була прийнята на посаду лаборанта юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, де працювала по червень 1992 року.

З червня 1992 року по травень 1993 року займала посаду юрисконсульта Ощадного банку України.

У липні 1993 року була прийнята на посаду старшого юрисконсульта до Укрдержстраху «Оранта», де працювала до грудня 1993 року.

З грудня 1993 року по лютий 1994 року призначена на посаду начальника юридичного відділу ВАТ «Банкірський Дім».

З лютого 1994 року по вересень 1995 року обіймала посаду заступника Голови Правління АКБ «Аскольд».

З жовтня 1995 року по липень 1996 року працювала на посаді начальника юридичного управління КБ «Фінанси та Кредит».

З липня 1996 року по серпень 2002 року перебувала на посаді начальника юридичного відділу АТ «Фінанси та Кредит».

З серпня 2002 року по квітень 2006 року займала посаду директора ТОВ "Юридична компанія «Фінанси та Кредит Лекс».

З січня 2004 року по травень 2006 року працювала на посаді начальника юридичного управління ВАТ «Прогрес» за сумісництвом[2].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З грудня 2012 року — член Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя. Голова підкомітету з питань цивільного, господарського, адміністративного судочинства, адвокатури та виконання рішень Європейського суду з прав людини. Член Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушення законодавства України при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров'я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров'я та фармацевтичної галузі.

Входила до наступних об'єднань

Член Міжфракційного депутатського об'єднання «Рівні можливості».
Член Міжфракційного депутатського об'єднання у Верховній Раді України VII скликання «За вітчизняних промисловців та підприємців — роботодавців України».
Член Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушення законодавства України при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров'я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров'я та фармацевтичної галузі: Член групи з міжпарламентських зв'язків з Французькою Республікою: Член групи з міжпарламентських зв'язків з Швейцарською Конфедерацією: Член групи з міжпарламентських зв'язків з Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії: Член групи з міжпарламентських зв'язків з Федеративною Республікою Німеччина: Член групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Болгарія: Член групи з міжпарламентських зв'язків з Королівством Таїланд: Член групи з міжпарламентських зв'язків з Грецькою Республікою: Член групи з міжпарламентських зв'язків з Японією: Член групи з міжпарламентських зв'язків з Канадою: Член групи з міжпарламентських зв'язків з Грузією: Член групи з міжпарламентських зв'язків з Китайською Народною Республікою[3]

Законодавча діяльність

769-VII — Закон України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо окремих питань судоустрою та статусу суддів)» (у співавторстві)

1191-VII — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо відміни утилізаційного збору та акцизу з переобладнання транспортного засобу)» (у співавторстві)[4]. Даний законопроект був прийнятний Верховною Радою України після масштабних акцій протесту, які були проведені в Києві підприємцями, які постраждали від введення збору та акцизу. Зокрема, вулиці блокували підприємці, які займалися переобладнанням автомобілів з Житомирської, Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Одеської, Закарпатської областей. Після численних акцій протесту 8 квітня 2014 законопроект був проголосований. 18 квітня 2014 року був опублікований в «Голосі України»[5].

1188-VII — Закон України «Про відновлення довіри до судової системи України» (у співавторстві). Перебуваючи в процесі розробки законопроект отримав широку підтримку громадськості через, зокрема, положення щодо переобрання голів та заступників голів судів всіх рівнів, а також через можливість притягнення до відповідальності суддів, які порушили присягу в процесах щодо активістів Євромайдану та Автомайдану. Зазначимо, що існувало кілька альтернатив даного законопроекту, але під час тривалого обговорення з представниками офісу Ради Європи в Україні був запропонований єдиний узгоджений з усіма сторонами текст. Крім того Венеціанська комісія дала позитивну характеристику оновленому тексту законопроекту[6]. Низка коментарів була врахована в остаточній проголосованій редакції Закону.

  • На позачергових виборах Президента України у травні 2014 року була довіреною особою кандидата на посаду Президента України Петра Порошенка по територіальному виборчому округу № 68 (Житомирська обл., м. Андрушівка)[7].
  • У жовтні 2014 року, на позачергових виборах до Верховної Ради України, знову балотувалася по округу № 63. Здобула 3-є місце, поступившись своїм колишнім конкурентам Олександру Ревезі (29.44 %) та Павлу Жебрівському (28.46 %). За пані Лабунську віддали свої голоси 22.97 % виборців[8].

Факти[ред. | ред. код]

  • Законопроект Анжеліки Лабунської щодо лікування ув'язнених за кордоном, що мав на меті виконання вимог ЄС напередодні Вільнюського саміту щодо звільнення Юлії Тимошенко отримав схвалення представників спостережної місії ЄС в Україні Пета Кокса та Олександра Кваснєвського[9]. На жаль, провладна коаліція не підтримала жоден із законопроектів, в тому числі авторства Лабунської, що мав на меті лікування Юлії Тимошенко за кордоном.
  • Від самого початку оголосила про підтримку акції Євромайдан, що проходила впродовж листопада-лютого 2013—2014 рр в Україні. Надавала значну фінансову та юридичну допомогу постраждалим.
  • Була однією з тих депутатів, які допомагали пораненим після перших збройних сутичок біля будівлі Верховної Ради 19 лютого 2014 р. Була серед перших депутатів, які розпочали засідання Верховної Ради України 20 лютого 2014 о 15.00 після масштабного розстрілу мирних демонстрантів[10].
  • Оголошена персоною нон-грата на території самопроголошеної Кримської республіки[11].

Благодійна діяльність[ред. | ред. код]

З 2008 року є засновницею Благодійної організації "Благодійний фонд «ЛАВ», який надає благодійну допомогу малозабезпеченим, багатодітним сім'ям та дитячим будинкам на території Житомирської області. З січня 2015 року є керівником громадської організації «Інститут розвитку Києва».

Родина[ред. | ред. код]

Заміжня. Чоловік — Барсук Віктор Миколайович.

В родині виховуються троє синів: В'ячеслав, Андрій та Данило.

Старший син юрист за освітою, працює приватним нотаріусом.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

У серпні 2011 року присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Голова Житомирської облради Лабунська пішла у відставку
  2. Рух «ЧЕСНО», Лабунська Анжеліка Вікторівна http://chesno.org/profile/215/
  3. Офіційний портал Верховної Ради України — http://gapp.rada.gov.ua/mps/info/page/8806
  4. Українці блокують роботу 8 митниць, вимагаючи скасування утилізаційного збору — депутат — http://ua.interfax.com.ua/news/general/197661.html
  5. Турчинов підписав закон про скасування утилізаційного збору — http://www.epravda.com.ua/news/2014/04/18/442627/?fb_action_ids=294152034067779&fb_action_types=og.recommends&fb_source=aggregation&fb_aggregation_id=288381481237582
  6. Венеціанська комісія наполягає на забезпеченні прав суддів при перевірці — http://ua.racurs.ua/news/25246-venecianska-komisiya-napolyagaie-na-zabezpechenni-prav-suddiv-pry-yihniy-perevirci
  7. ЦВК — http://www.cvk.gov.ua/vp2014/wp001.html
  8. Результати голосування, — http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2014/WP040?PT001F01=910&pf7331=63
  9. Лабунська закликала ухвалити її законопроект відразу в цілому -http://www.unian.ua/politics/849104-labunska-zaklikala-uhvaliti-jiji-zakonoproekt-vidrazu-v-tsilomu.html
  10. Тігіпко, який кликав усіх у Раду, сам не прийшов — http://www.pravda.com.ua/news/2014/02/20/7015259/
  11. Кримська псевдовлада доповнила «чорний список» нев'їзних -http://ua.comments.ua/politics/228731-krimska-psevdovlada-dopovnila-chorniy.html

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Голова Житомирської обласної ради
12 листопада 2015 —
26 вересня 2016
Наступник:
Француз Віталій Йосипович Ширма Володимир Васильович