Лабунська Анжеліка Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анжеліка Вікторівна Лабунська
Анжеліка Лабунська 1.JPG
Народилася 2 листопада 1967(1967-11-02) (53 роки)
місто Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність політик, юрист, громадський діяч
Alma mater Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Посада Голова Житомирської обласної ради
Попередник Француз Віталій Йосипович
Наступник Ширма Володимир Васильович
Партія безпартійна
Нагороди
Заслужений юрист України
Сайт facebook.com/labunska.anzhelika

Україна Народний депутат України
5-го скликання
безпартійна (БЮТ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
безпартійна (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
безпартійна, позафракційна 12 грудня 2012 27 листопада 2014
9-го скликання
БЮТ 29 серпня 2019

Анжелі́ка Ві́кторівна Лабу́нська (2 листопада 1967, місто Київ) — український політик, юристка, громадська діячка, правозахисниця. Народний депутат України V, VI, VII, IX скликань. Голова Житомирської обласної ради з 12 листопада 2015 по 26 вересня 2016[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Мати — Лабунська Михайлина Петрівна, народилася 8 червня 1946 року. Походить з міста Фастів Київської області. За фахом — юрист.

Батько — Лабунський Віктор Григорович, народився 5 січня 1946 року. Походить з села Високе Брусилівського району Житомирської області. За фахом — будівельник.

Освіта[ред. | ред. код]

З 1975 року навчалася у середній школі № 202 міста Києва, яку на відмінно закінчила у 1985 році. Брала участь та була переможцем місцевих та загальнодержавних олімпіад.

З 1991 по 1996 рік року заочно навчалася у Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка на юридичному факультеті за спеціальністю — правознавство.

У період навчання на юридичному факультеті закінчила спецкурс за спеціальністю фінансове право.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

З жовтня 1985 року по січень 1986 року працювала на посаді секретаря судового засідання у Жовтневому районному суді міста Києва.

З січня 1986 року по грудень 1989 року обіймала посаду бухгалтера-претензіоніста на Київській базі «Укоопторггалантерея».

У грудні 1989 року була прийнята на посаду лаборанта юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, де працювала по червень 1992 року.

З червня 1992 року по травень 1993 року займала посаду юрисконсульта Ощадного банку України.

У липні 1993 року була прийнята на посаду старшого юрисконсульта до Укрдержстраху «Оранта», де працювала до грудня 1993 року.

З грудня 1993 року по лютий 1994 року призначена на посаду начальника юридичного відділу ВАТ «Банкірський Дім».

З лютого 1994 року по вересень 1995 року обіймала посаду заступника Голови Правління АКБ «Аскольд».

З жовтня 1995 року по липень 1996 року працювала на посаді начальника юридичного управління КБ «Фінанси та Кредит».

З липня 1996 року по серпень 2002 року перебувала на посаді начальника юридичного відділу АТ «Фінанси та Кредит».

З серпня 2002 року по квітень 2006 року займала посаду директора ТОВ "Юридична компанія «Фінанси та Кредит Лекс».

З січня 2004 року по травень 2006 року працювала на посаді начальника юридичного управління ВАТ «Прогрес» за сумісництвом[2].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

В грудні 2012 увійшла до Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя, ставши Головою підкомітету з питань цивільного, господарського, адміністративного судочинства, адвокатури та виконання рішень Європейського суду з прав людини. Згодом стала членом Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушення законодавства України при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров'я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров'я та фармацевтичної галузі.

Входила до наступних депутатських об'єднань:

  • Член Міжфракційного депутатського об'єднання «Рівні можливості».
  • Член Міжфракційного депутатського об'єднання у Верховній Раді України VII скликання «За вітчизняних промисловців та підприємців — роботодавців України».
  • Член Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушення законодавства України при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров'я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров'я та фармацевтичної галузі.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Французькою Республікою.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Швейцарською Конфедерацією.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Федеративною Республікою Німеччина.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Болгарія.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Королівством Таїланд.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Грецькою Республікою.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Японією.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Канадою.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Грузією.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Китайською Народною Республікою[3]

Від самого початку оголосила про підтримку акції Євромайдан, що проходила впродовж листопада-лютого 2013—2014 рр в Україні. Надавала значну фінансову та юридичну допомогу постраждалим.

Була однією з тих депутатів, які допомагали пораненим після перших збройних сутичок біля будівлі Верховної Ради 19 лютого 2014 р. Була серед перших депутатів, які розпочали засідання Верховної Ради України 20 лютого 2014 о 15.00 після масштабного розстрілу мирних демонстрантів[4]

На позачергових виборах Президента України у травні 2014 року була довіреною особою кандидата на посаду Президента України Петра Порошенка по територіальному виборчому округу № 68 (Житомирська обл., м. Андрушівка)[5].

У жовтні 2014 року, на позачергових виборах до Верховної Ради України, знову балотувалася по округу № 63. Здобула 3-є місце, поступившись своїм колишнім конкурентам Олександру Ревезі (29.44 %) та Павлу Жебрівському (28.46 %). За пані Лабунську віддали свої голоси 22.97 % виборців[6].

На парламентських виборах 2019 року вчетверте стала народним депутатом, цього разу пройшла по спискам ВО «Батьківщина» (№ 13). Увійшла до Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування.


Благодійна діяльність[ред. | ред. код]

З 2008 року є засновницею Благодійної організації "Благодійний фонд «ЛАВ», який надає благодійну допомогу малозабезпеченим, багатодітним сім'ям та дитячим будинкам на території Житомирської області. З січня 2015 року є керівником громадської організації «Інститут розвитку Києва».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Заміжня. Чоловік — Барсук Віктор Миколайович.

В родині виховуються троє синів: В'ячеслав, Андрій та Данило.

Старший син юрист за освітою, працює приватним нотаріусом.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

У серпні 2011 року присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Голова Житомирської облради Лабунська пішла у відставку
  2. Рух «ЧЕСНО», Лабунська Анжеліка Вікторівна http://chesno.org/profile/215/
  3. Офіційний портал Верховної Ради України — http://gapp.rada.gov.ua/mps/info/page/8806
  4. [ http://www.pravda.com.ua/news/2014/02/20/7015259/ Тігіпко, який кликав усіх у Раду, сам не прийшов]
  5. ЦВК — http://www.cvk.gov.ua/vp2014/wp001.html Архівовано 25 травень 2014 у Archive.is
  6. Результати голосування, — http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2014/WP040?PT001F01=910&pf7331=63 Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine.

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Голова Житомирської обласної ради
12 листопада 2015 —
26 вересня 2016
Наступник:
Француз Віталій Йосипович Ширма Володимир Васильович