Лабуткін Дмитро Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Віталійович Лабуткін
UANs shoulder mark 13h.svg Капітан 3 рангу
Дмитро Лабуткін.jpg
Загальна інформація
Народження 11 грудня 1986(1986-12-11)
Кременець, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 16 лютого 2015(2015-02-16) (28 років)
у районі Дебальцевого, Донецька область
поховання: 
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Navy.svg Військово-морські сили
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Орден «Народний Герой України»

Дмитро́ Віта́лійович Лабуткін (11 грудня 1986 у м. Кременець  — 16 лютого 2015, у районі Дебальцевого Донецької області) — український військовий кореспондент, капітан III рангу ВМС ЗСУ (посмертно), заступник редактора Телерадіокомпанії Міноборони України «Бриз».

Життєпис[ред. | ред. код]

З родини військового. До дев'ятого класу навчався в Білокриницькій школі та Кременецькому ліцеї. Закінчив Тернопільську загальноосвітню школу № 23[1] та Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка». Проходив службу в Севастополі. Навесні 2014 року після окупації Криму російськими військами виїхав з Криму до Одеси.

21 січня капітан-лейтенант, спецкореспондент сектору «С» Дмитро Лабуткін прибув до Краматорська та поїхав на передову.

5 лютого Дмитро Лабуткін знімав матеріал про захоплений бійцями 128-ї гірсько-піхотної бригади трофейний російський танк Т-72 під Дебальцевим.[2][3]

У місті Дебальцеве Дмитро провів зйомки та зібрав фотоматеріали для переговорної групи у Мінську, мав повертатися з ними до Києва. Зник 16 лютого 2015 у районі Дебальцевого разом із розвідгрупою ЗСУ, яку очолював капітан 3-го полку спецпризначення Юрій Бутусов, після обстрілу колони, якою вночі вивозили поранених у напрямку Артемівська. Дмитро перебував у БТР, що рухався у складі колони.

19 лютого терористи надіслали дружині Дмитра відео із записом з місця бою обабіч залізничної колії, де були тіла загиблих поряд із розбитим БТРом. Пізніше інформацію про смерть кореспондента підтвердила волонтер «Офіцерського корпусу» Алла Борисенко («Чонгар»)[4]. Разом з Дмитром загинули у бою військовослужбовці 3-го полку спецпризначення капітан Юрій Бутусов і старший сержант Віталій Федитник.

20 березня 2015 у Дніпропетровському морзі підтвердили, що одне з тіл загиблих українських військовиків, доставлених з Дебальцевого, належить Дмитру[5].

Зустрічали тіло Героя 24 березня в Кременці, похорон відбувся 25 березня в рідному селі Білокриниця Кременецького району.

В офіцера залишилися дружина та донька Кіра.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

20 травня 2016 року на фасаді Тернопільської загальноосвітньої школи № 23 встановили пам'ятну дошку героєві.[1]

15 липня 2016 року Президент України Петро Порошенко своїм указом призначив доньці Дмитра Лабуткіна Кірі стипендію[6].

У квітні 2017 року в Тернопільській ЗОШ № 23 провели турнір із кульової стрільби з пневматичної зброї пам'яті учасника АТО, Народного героя України, капітана Ш рангу, випускника школи Дмитра Лабуткіна[7].

З 2018 року 16 лютого — в день загибелі Дмитра Лабуткіна — в Україні на державному рівні відзначають День військового журналіста[8].

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Односельці Дмитра, що загинули у боях війни на сході України:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ірина Небесна. У Тернополі вшанували пам'ять загиблих бійців Лабуткіна та Сикліцкого // 20 хвилин (Тернопіль). — 2016. — 20 травня.
  2. Лабуткін Дмитро Віталійович. Книга пам'яті загиблих. Процитовано 2018-03-20. 
  3. Роман Туровець. www.facebook.com (uk). Процитовано 2018-03-20. 
  4. Под Дебальцево исчез журналист минобороны Дмитрий Лабуткин. Боевики прислали жене шокирующие кадры с его документами и трупами. ВИДЕО рос.  // Цензор.нет. — 2015. — 22 лютого.
  5. До останнього сподівалися на краще. пам'яті військового журналіста капітан-лейтенанта Дмитра Лабуткіна // «Флот України», № 11-12. — 2015. — 20 березня.
  6. Указ Президента України від 15 липня 2016 року № 299/2016 «Про призначення стипендій Президента України дітям журналістів, які загинули у зв'язку з виконанням службових обов’язків»
  7. Провели турнір пам'яті Дмитра Лабуткіна, який загинув під Дебальцево // 20 хвилин. Тернопіль, 13 квітня 2017
  8. У військових журналістів тепер є власне свято // Сайт Міністерства оборони України, 16 лютого 2018
  9. Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 366/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. Загинув у "Дебальцівському котлі": військового журналіста посмертно нагородили відзнакою МОУ // 5 канал, 16 лютого 2018
  11. Logo YouTube por Hernando.svg У Хмельницькому відбулася 18 церемонія вшанування героїв АТО // ТСН. — 2016. — 25 липня.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Рідні сподіваються, що живий // «Нова Тернопільська газета». — 25 лютого 2015. — № 7. — С. 4.
  • Галина Ніженко. …І урвалися кадри // «Вільне життя плюс». — 27 березня 2015. — № 24 — С. 2.

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg На Тернопільщині прощаються із військовим журналістом, що загинув під Дебальцевим // ТСН. — 2015. — 24 березня.
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Тернопільщина прощалася з військовим журналістом Дмитром Лабуткіним // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 24 березня.
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Військового журналіста Дмитра Лабуткіна провели в останню путь // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 25 березня.
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Сьогодні на Кременеччині прощалися з військовим журналістом Дмитром Лабуткіним // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 25 березня.
Nuvola apps kaboodle.svg Ірина Терлюк. Logo YouTube por Hernando.svg Тернопільщина попрощалася з Дмитром Лабуткіним // ТТБ. — 2015. — 26 березня.